Привітати нас та зробити свій внесок в існування незалежної професійної журналістики в Україні можете разовим донатом або щомісячною підпискою. 

Шість років тому колектив журналістів заснував «Ґрати». Як для незалежного видання — це цілком поважний вік. Особливо в умовах війни, у яких здається, що проживаємо рік за два. Ніби ще вчора ми писали онлайн-трансляцію з великого обміну, під час якого звільнили Олега Сенцова. Тоді рахували кількість політвʼязнів десятками. Але після 2022 року тисячі людей опинились в російській неволі. Їхнє звільнення — завжди щастя й трагедія водночас, бо у СІЗО і колоніях РФ вони проходять через пекло, через пекельний біль проходять їхні рідні. Заразом герої наших матеріалів, бранці Кремля, судові процеси над якими ми описували до 2022 року, вже повертаються з російської неволі додому після закінчення терміну увʼязнення.

Цього року «Ґрати» разом з українськими правозахисниками доклалися до моніторингу судових процесів над українськими громадянами у російських судах та довели, що ці процеси є нічим іншим, як воєнним злочином та злочином проти людяності.

Незмінним в роботі «Ґрат» лишається те, що однією з ключових для нас тем є Крим, де російська окупаційна влада ще у 2014 році розгорнула систему переслідувань і випробовувала її на незгодних мешканцях півострова, які чинять мирний супротив. Пізніше Кремль екстраполював цю систему на інші окуповані території, на всіх українських громадян там. 

Росія сприймає незалежних журналістів як загрозу. Журналісти є для неї ціллю під час обстрілів, в окупації їх переслідують, затримують, катують і вбивають. Найстрашніше сталося з нашою 27-річною колегою Вікторією Рощиною, яка загинула у російській неволі, обставини її смерті довелось розслідувати журналістам, бо Росія приховувала свій злочин. Дотепер нам не вдається назвати імена вбивць, хоча деяких причетних вдалось встановити. 

У Криму кримськотатарська правозахисниця й журналістка «Ґрат» Лутфіє Зудієва вже кілька років зазнає переслідувань за свою діяльність: російські силовики її затримували, а вдома влаштовували обшуки, відкривали на неї адміністративні справи, а нещодавно її визнали «іноагенткою». Попри все вона бореться за своє право говорити правду та висвітлювати порушення прав людини на півострові. 

Незалежна журналістика є й дуже незручною для корупціонерів всередині нашої країни, яким не заважає навіть війна. У відповідь на загрози українська журналістська спільнота єднається, бо ми розуміємо: свобода слова — це те, що, серед іншого, відрізняє нас від ворога.

Викликів у нас чимало. Потрясінням для української журналістики, яка в умовах війни та демократії, що розвивається, шукає підтримки в міжнародних фондах та правозахисних організаціях, стало рішення адміністрації новообраного президента США про зупинку державного фінансування. Став відчутним й брак досвідчених професіоналів, оскільки чимало колег боронять нашу країну у лавах ЗСУ. В таких реаліях тепер працюють незалежні видання. 

Ми пишемо про несправедливість, разом з тим прагнемо вивчати та розповідати про шляхи для її подолання, знайти форму і простір для рефлексії досвіду війни, щоб мати можливість і сили бачити майбутнє. Тож залишайтесь з нами, наші читачі і слухачі. А ми будемо надалі працювати для вас, щоб ви мали повну картину важливих для прийняття рішень подій, розповідатимемо про складні та актуальні теми цікаво й зрозуміло.

Головне фото: Евакуація з Білогородки, Київщина, 14 березня 2022 року Фото: Стас Юрченко