Сьогодні 40 днів як не стало нашого єдиного улюбленого сина. До останнього дня життя він працював журналістом-міжнародником. На багатьох каналах, зокрема під час становлення Суспільного мовника, свого часу навіть очолював міжнародний відділ новин Першого каналу. Робив і рутинну роботу міжнародки, і блискучі аналітичні спецпроєкти. Мав багато друзів-колег, які нині згадують його надійність, креативність і наполегливість у роботі, мав багато учнів, які нині з вдячністю згадують його науку. За своє коротке життя він зумів досягти в журналістиці більше, ніж у такі ж роки досягли ми, його батьки. Він міг ще багато чого досягти й зробити. Але тепер йому назавжди 36. І з цим уже нічого не можна вдіяти. Нічого… На жаль…

Але можна попередити інших.

Медіа роблять люди і споживають люди. Тих, хто робить, — одиниці, тих, хто споживає, дуже багато. Подеколи тисячі, сотні тисяч, буває й мільйони. Творчими людьми, які створюють медійний продукт для цих тисяч і мільйонів, керують менеджери. Різні. Якісні медіаменеджери є відповідальними посередниками між творчими медійниками та власниками медіа. Часто навіть вони більше на боці медійників, бо влада — на боці власників. Якісні менеджери дбають про аудиторію, отже про високу якість продукту, який виробляє їхня редакція. Високу якість можуть давати лише вмотивовані працівники. Які добре працюють, бо добре відпочивають, а не падають із ніг.

Набагато простіше дбати не про якість, а про кількість задешево. Звідси виростає ціла плеяда медіаменеджерів, головною задачею яких є мінімізація витрат на одиницю медіапродукту. Спершу таких у медіасередовищі називали «оптимізаторами», згодом з’явився і мем «ефективних менеджерів». «Оптимізатори» чи то «ефективні менеджери» завжди цілковито на боці роботодавців. Часто ще й «із власним інтересом». Інституційно «оптимізатори» оформилися доволі давно, ще в часи великої фінансової кризи 2008 року. Їхніми головними «інструментами» скорочення витрат на виробництво були і є скорочення штатів творчих працівників (при тому ж обсягу роботи) і зменшення їхньої винагороди (за допомогою «сірих» і «чорних» зарплат, а часом навіть за допомогою штрафів). З тієї ж пори «ефективні менеджери» витискали з медіа мотиваційний менеджмент як явище. Кризи били по медіаринку одна за одною: війна, ковід, велика війна. Все це створювало сприятливе середовище для «ефективних менеджерів».

Як це працює? А ось як: коли певний обсяг робіт виконує, наприклад, десять журналістів, можна постійно розповідати, що всі вони «недопрацьовують». А отже, можна запросто скоротити/звільнити двох-трьох із них, а той же обсяг роботи «розкидати» на тих сімох-вісьмох, які залишаться. Люди починають перепрацьовувати, але змушені це робити, бо в «ефективного менеджера» є залізобетонний аргумент: «не подобається — то звільняйся». Загальна ж ситуація на ринку максимально сприяє тому, адже велика купа безробітних журналістів завжди напоготові. Сприяє тому і ще один фактор — справжня якість продукту не цікавить ні «ефективного менеджера», ні його роботодавця (парадокс: неважливо, чи це державна контора, чи приватна). Далі можна поспостерігати, зазвичай недовго. І от «ефективний менеджер» бачить, що люди хоч і скаржаться, але система працює. Це означає що? Правильно, можна далі скорочувати/звільняти, а їхню роботу розкидати на тих, хто залишиться. Уявіть собі тепер навантаження на цих людей, але ж «ефективних менеджерів» це не цікавить.

Підсумовуючи, «ефективний менеджмент» власне базується на кількох простих принципах:

• максимальне скорочення штату виконавців при тому ж обсягу робіт;

• максимальне скорочення оплати їхньої праці;

• створення для виконавців умов перманентного стресу через перманентно ж негативну оцінку результатів їхньої роботи (незалежно від того, якими ці результати є);

• шантаж виконавців перманентною загрозою звільнення чи скорочення.

(А принагідно полегшується і ще одна опція — дотримання внутрішньої цензури, яка тією чи іншою мірою, в тих чи інших формах, була і є присутньою у більшості українських медіа. Набагато ж простіше обмежувати журналістів у тематиці, у виборі спікерів, примушувати подавати факти й думки вибірково або навіть подавати фейкові факти, коли у «менеджера» є такі важелі впливу).

Скільки людей усе це зможе витримати? Хто не дістанеться бодай проміжного фінішу? Чи виникають такі питання в «ефективних менеджерів»? Не смішіть. Їм не до того. Їхнє завдання — і далі мінімізувати витрати при тому ж обсягу роботи. За це «ефективні менеджери» матимуть свої гарантовані бонуси від роботодавця. І невідомо, скільки людей у професії зламалося, скільки отримало хронічні хвороби, якщо не гірше.

Ось так «ефективні менеджери» поступово навалювали роботу звільнених/скорочених людей на нашого сина. Просто користуючись його відповідальністю і безвідмовністю. В підсумку наш син тягнув сам-один дві великих аналітичних програми та ще купу дрібних проєктів. У останню нашу зустріч він був чорний і виснажений. Він дуже не любив скаржитися нам, батькам, на життя, а тим більше на роботу, а все ж в останню зустріч визнав, що роботи в нього настільки багато, що він майже не спить. І саркастично пожартував, що менеджери ще й кажуть, що він мало працює. 17 липня він мав піти у першу за три останніх роки відпустку, яку планував дуже заздалегідь. Менеджери його не відпустили на відпочинок, бо ж, звісно, не було вже ким підмінити. 21 липня наш Сергій помер. Не витримало серце…

Якщо ваші керівники звільняють і скорочують ваших колег, а їхню роботу перекидають на вас, якщо вони кажуть при цьому, що ви «мало і погано працюєте», якщо на ваші скарги про надмірне навантаження кажуть «не подобається — звільняйся», краще кидайте таку роботу! Збережете своє здоров’я. А можливо й життя.

Ілюстрація згенерована штучним інтелектом Gemini