Приводом стало звернення депутатів від «Європейської солідарності», які звернули увагу на мою публікацію у «Детекторі медіа». У тому блозі я описував свій досвід півторарічної роботи на одному з національних телеканалів у межах «Марафону “Єдині новини”». Зокрема — наявність політичної цензури в ефірі. Саме з цього приводу й викликали мене та керівництво телеканалів, що виробляють і транслюють марафон. Але замість керівників прийшли юристи. Мабуть, і я наступного разу когось відправлю замість себе, щоб час не витрачати.

Перед засіданням я «прогуглив»: хто ж нині працює у цьому комітеті? І був здивований. З чотирьох депутатів, які з 2019 року опікувалися свободою слова, лишилися тільки двоє. Депутат Швець помер у травні цього року, а Шуфрич уже майже два роки — під вартою за низкою підозр, зокрема у держзраді. Тож нинішній склад Комітету «з питань свободи слова» — це його голова Ярослав Юрчишин із «Голосу» й автор знаменитої поради пенсіонерці «продати собаку й оплатити комуналку» Євген Брагар зі «Слуги народу». Відповідно, якщо хоч один із них відсутній — кворуму немає.

Засідання відбувалося в одному з приміщень біля Верховної Ради. Окрім членів комітету, були депутатки від «ЄС» Ірина Геращенко та Софія Федина (остання вела пряму трансляцію на своїй сторінці у фейсбуці — три з половиною роки війни, а прямих трансляцій засідань комітетів у Раді досі немає).

Побачивши пана Брагара, я не втримався й нагадав йому про «собаку й комуналку». І не вважаю це чимось неправильним. Бо мій принцип простий: прийшов у владу — відповідай за свої слова.

Засідання почалося з виступу Ірини Геращенко. Як заявниця вона вимагала розібратися, чому в ефірі телемарафону» не показують представників опозиції. Вона посилалася на моніторинг «Детектора медіа»: у 2025 році жодного разу в ефірі не з’являлися депутати від «ЄС» (торік було так само — «ДМ»).

Далі слово надали мені. Я коротко переповів текст своєї статті, згадав усі випадки цензури. Здавалося, все йде нормально. Та дарма. На «арену» вийшов пан Брагар і почав запитувати: мовляв, у який саме спосіб на мене тиснули? Я навів приклади, але депутат вирішив, що я потребую його порад. Почав повчати: мовляв, треба звертатися до суду. Я відповів, що порад не просив, а «країна рад» закінчилася ще 35 років тому.

Що стало тригером для пана Брагара — не знаю. Може, згадка про його старий «собачий» мем, може, небажання слухати журналіста. Та він підвищив голос на мою адресу. У мене теж голос гучний — відповів йому потужно, але коректно. Тоді Брагар образився й, кинувши: «Засідання закрито!», вийшов із зали. Голосувати вже було нікому — кворуму не стало.

Проте Ярослав Юрчишин продовжив засідання. Недарма ж телеканали прислали своїх юристів.

Щодо відповідей тих юристів — скажу прямо: слабенькі. На запитання Ірини Геращенко, чому в марафоні відсутні депутати від опозиції, юрист «Інтера» відповів: «Не можу ні підтвердити, ні спростувати». Юрист «1+1» щось пробував згадати, мовляв, когось показували, але конкретики не було. Представник «Ми — України» повторив формулу колеги: «Не знаю, треба перевіряти». І тільки юристка StarLightMedia дозволила собі іронічно заявити: «Цензура — це коли журналістів змушують показувати депутатів». А на аргумент, що депутати представляють виборців і суспільство, вона промовчала. На посилання ж на моніторинг «Детектора медіа» відреагувала зневажливо: «Я “Детектор медіа” не читаю».

Так і завершилося засідання — фактично нічим. Юристи телеканалів — не готові, комітет — недієздатний, Брагар — пішов. Лишається питання: за що ж отримує зарплату депутат, який зрештою зриває власне засідання?

Юрчишин, можливо, й хотів би щось змінити, але монобільшість не зацікавлена навіть у видимості захисту свободи слова. Інакше вже давно призначили б у комітет бодай кількох нових членів.

P.S.: Державний телеканал «Рада» взагалі зробив відписку. Надіслали листа: у нас, мовляв, усіх в етері вистачає. І влади, і опозиції. (На «ДМ» якраз вийшов останній на цей момент моніторинг з аналізом присутності депутатів 11—16 серпня. На «Раді» за традицією були представники «Слуги народу» й «Батьківщини», плюс одна позафракційна. «ЄС» і «Голосу» не було, як і раніше. А загалом у марафоні того тижня представники владної фракції «Слуги народу» отримали більш як 83% від усіх «депутатських» студій тижня — «ДМ»).

Висновки за депутатів від «ЄС» я робити не буду — щоб мене не звинуватили в упередженості. Скажу лише своє. Сумно, панове. Сумно, колеги-журналісти. Через вашу брехню та слабкодухість — сумно. «Брагари» приходять і зникають. А ви залишаєтеся самі з собою. Назавжди.

Автор висловлює свої суб’єктивні думки на основі перевірених нами фактів, але «Детектор медіа» задля балансу готовий надати місце для коментарів за темою всім згаданим у блозі людям.

Ілюстрація згенерована штучним інтелектом Gemini