Прочитала коментарі Тимофій Милованов, Olga Rudenko Отар Довженко та багатьох інших щодо публікації «Економічною правдою» (не «УП», це, до речі, важливо) за мотивами зустрічі з головою Офісу Президента Андрієм Єрмаком під Chatham House Rule, за модерацією пана Тимофія.

І поки що лише від Nina Kuryata побачила чітку згадку про суспільний інтерес. Отар Довженко згадав його, але в тому плані, що особливого суспільного інтересу в даному випадку не було.

Але Отар нагадав важливе інше: що насправді «ЕП» не порушила ані етики журналістики, ані стандартів журналістики. І це саме так.

Поясню. Колись, у далекому 2011 році, розгорівся великий скандал навколо публікації УНІАН новини з офреку тодішнього голови АП Сергія Льовочкіна про вірогідну відставку тодішнього міністра освіти, прости господи, Дмитра Табачника. Ось тут трохи про цей скандал.

На жаль, розлогих коментарів медійників по тій ситуації зараз на нашому сайті не знайду, вони точно нами збиралися, але не все збереглося, можливо, в архівах при переносі з «Телекритики» на «ДМ».

Так-от, тоді під час дискусії ми прийшли до розуміння того, що суспільний інтерес може переважати будь які правила офреків (коли нічого не можна публікувати) та тим більше Chatham House (коли цитувати можна, але без називання імен). Що головний обов'язок журналіста — донести до суспільства важливу інформацію. Крапка.

І тому тут скорше мала б бути дискусія, чи був аж такий суспільний інтерес в цій публікації «ЕП»? Навіщо було робити саме репортаж із закритої зустрічі? Та ще й з цитатами не лише спікера, але навіть модератора? А не дати сухо саме те, що, на думку редактора, дійсно мало високий суспільний інтерес? Чи не забагато в публікації не інформації, а власних інтерпретацій авторів (що, знову-таки, було б дуже навіть доречним, як для публікації з формату Chatham House, якщо б не називались прізвища, що в умовах зустрічі з одним спікером було неможливо). Або, наприклад, для мене залишилося незрозумілим: «ЕП» пише, що вона спостерігала; то там таки був хтось з «ЕП» чи це інформація від студентів, з якими, власне, і була зустріч? Якщо останнє, тоді, власне, з «ЕП» і домовленості ніякої не було! Вона використала те, що їй «злили» інші учасники зустрічі...

Але це все ж таки інший фокус дискусії. Це проговорення важливих, але суто професійних моментів.

Все інше — це лише про те, чому «ЕП» поставила вище цю публікацію за невідворотність скандалу, вочевидь розірвані стосунки з Тимофієм Миловановим, недопущення надалі на події такого ґатунку в тій же KSE або ОП (в останню наче їх і так не звуть). І все. Хоча, знову-таки, це теж справа самих редакторів «ЕП», «УП», і колеги можуть лише подискутувати, аби зробити перш за все висновки для себе на майбутнє...

Yaryna Klyuchkovska написала, що вона як комунікаційниця всі ці нюанси журналістської роботи розуміє і тому завжди окремо домовляється з журналістами про формат, можливості публікації тощо. І це правильно. Але і це не від чого не гарантує, ми розуміємо, так, Ярино? Якщо раптом спікер скаже щось таке, суспільна важливість чого буде переважати для редакції все інше? І так, тут завжди буде суб'єктивний чинник від редакторів: для когось нормальні стосунки з ньюзмейкерами будуть переважати, для когось навпаки.

В «ДМ» було пару випадків, коли ми оприлюднювали щось із того, що, до речі, люди з того ж таки ОП називали офреком (виступаючи на публічному заході, але чомусь оголошуючи от саме свій виступ офреком, що навіть якось смішно виглядало і не було нами сприйнято, чесно кажучи, всерйоз. Але наслідки потім були, і це теж було не менш смішно та дивно). Так само я багато разів тримала дуже важливу інформацію при собі або розповідала лише колегам, не оприлюднюючи її, бо вважала прохання про зустріч офрек важливішим... Тут, як я вже написала вище, журналіст, редактор, видання приймає кожного разу власне рішення.

Але головне зафіксувати всім — і журналістам, і потенційним спікерам, ньюзмейкерам, модераторам, піарникам: журналіст нікому нічого не винен, окрім власної аудиторії та суспільного інтересу. І виходити завжди з цього.

Фото: i-micronews.com