Щодо “незручності”. “Детектор медіа” отримала неофіційне повідомлення про те, що правоохоронні органи ще з тиждень тому отримали негласну вказівку не розповсюджувати інформацію навколо зникнення журналіста. Та за словами Миколи Томенка, комітет ВР зі свободи слова та інформації планує заслухати з цього приводу представників Генеральної прокуратури України вже наступної середи на закритому засіданні Комітету.

„Детектор медіа” зараз збирає інформацію і поки що дає два коментарі народних депутатів.

Юрій Кармазін, голова підкомітету Комітету з питань правової політики:



- Я дуже здивований, що такі речі відбуваються в країні і при цьому ми не чуємо жодних офіційних заяв ні з боку Генпрокуратури, МВС, МЗС України та Білорусі. Усі державні ЗМІ повідомили учора про приїзд якоїсь посадової особи до України, а про те, що журналіста знайдено мертвим у сусідній Білорусії – жодних офіційних коментарів. Це мене дуже насторожує щодо того, що існує 90% вірогідність, що це труп саме Михайла Коломійця. Хоч напевно це сказати не можна до встановлення у кримінально-процесуальному порядку. Але заспокоїти суспільство треба було б. Мене дуже непокоїть і той факт, що відомі політики, судді, журналісти (а в Одесі теж було багато таких випадків), кінчають життя самогубством. Я не вірю у самовбивство здорових, зацікавлених у житті людей. Я бачу тут економічні інтереси, пов’язані з переділом майна, а в “Українських новинах” було що ділити, і ставлю питання про необхідність прозорого розслідування цієї справи й встановлення відповідей на запитання: хто є співвласником агентства “Українські новини”, на яких засадах, хто примусив його і на яких умовах впустити співвласників, на яких умовах відбувалися і продовжуються відбуватися зміни в штаті агентства. Майнова частина питання мене зараз хвилює найбільше. А те, що майновий інтерес, як і його інформаційна блокада, існує в Україні – це однозначно. В Україні жодне державне джерело не дає відповіді на це питання, попри численні публікації в закордонних ЗМІ. Значить, є вказівка згори не друкувати? Чия саме? І це питання до Генпрокурора Піскуна, до міністра внутрішніх справ Смірнова, міністра закордонних справ Зленка. І це питання до Віктора Медведчука, бо говорять про причетність до цієї справи його медіа-холдингів і хай готується дати відповідь суспільству на ці питання.

Микола Томенко, голова Комітету ВР з питань свободи словам та інформаційної політики:



Я як голова Комітету звернувся до Генпрокурора, щоб він особисто втрутився у ситуацію, що склалася навколо загибелі Михайла Коломійця, оскільки те, що відбувається останнім часом, зокрема протягом останньої доби, у найгіршому вигляді нагадує всі ті трагічні історії, пов’язані з загибеллю українських журналістів. Офіційні повідомлення одні за одним спростовуються. Існує не зрозуміла, з одного боку, позиція української міліції, з іншого боку - білоруської міліції. І це знову підтверджує, що не було єдиного системного підходу до з’ясування обставин зникнення Михайла Коломійця. Ми маємо зрозуміти, хто керує цим слідством, як українські правоохоронні органи працюють з білоруськими: чи це спільна чи окрема комісія. І ми плануємо на 27 листопада запросити на закрите засідання Комітету (див. “Детектор медіа”) представників Генпрокуратури, щоб вони, окрім інформування про хід розслідування вбивства Ігоря Александрова, повідомили й про ситуацію навколо зникнення Михайла Коломійця. Комітет планує робити все, щоб ця справа була прозоро розслідувана й буде в межах закону здійснювати контроль над цим. На початку ми вважали, що самі правоохоронні органи повинні займатися питанням зникнення журналіста, однак, час показав, що вони не хочуть цього робити, або займаються досить дивно.

Я не розділяю смерть журналіста на самогубство чи вбивство, бо у більшості випадків не доведено, що мало місце саме самогубство, тому загально ситуація така: коли гинуть журналісти – це означає, що у країні не все гаразд. Незалежно від характеру смерті журналіст, це тема, що змушує нас впливати на ситуацію. У зв’язку з цим і в контексті підготовки до парламентських слухань по політичній цензурі 4 грудня ми плануємо реорганізувати формат слухань так, щоб, окрім віце-прем”єра України, і Генеральний прокурор України мав нагоду повідомити депутатів про розслідування справ Георгія Гонгадзе, Ігоря Александрова та Михайла Коломійця. Цензура – це процес, а смерть журналістів – це наслідок, тому про це теж треба говорити у контексті парламентських слухань.