- Що є фундаментом політичної цензури, політичного тиску на ЗМІ, а також їхньої залежності від держвлади в Україні?



- Феодальний розподіл влади у країні, який, відповідно, передбачає наявність у кожного більш-менш крупного суб'єкта феодальної піраміди власних ЗМІ, які служать піар-бюлетнями даного суб'єкту. Втім, навіть за таких умов наявність об'єктивних ЗМІ (нехай навіть із якоюсь „едіторіал позишн” щодо виборів) є можливою, якби не категоричний спротив Головного феодала та нижчого щабелю піраміди.

- Як можна довести факт цензури?



- Ніяк, оскільки він не завіряється підписами і печатками, та й взагалі про це лише натякається, а журналіст зазвичай орієнтується в інформполітиці видання і знає, як "розставити акценти"... Звичайному журналісту важко викликати головреда на відверту розмову, чому і з чийого наказу такий-то абзац викинуто чи акценти змінено. Записати це все на плівку легше технічно, ніж морально, оскільки є в записуванні в принципі класного мужика головреда чи іншого начальника :) щось підступне, і зрештою - куди такий журналюга зможе себе працевлаштувати у вітчизняній журналістиці? - Як протистояти цензурі та тиску на власному робочому місці журналіста?



1. Не писати замовних і „темникових” статей.

2. Перейти у відділ "суспільство" (міжнародка, спорт, кримінал).

3. Вдаватися до відвертої буфонади (наприклад, постійно писати "Президент України Леонід Данилович Кучма"), щоб читач розумів, що все викладене - нікчемний піар.

4. Вдатися до саботажної тактики, зриваючи пропаганду: псувати обладнання, сантехніку, верстку тощо.

- Якими можуть бути корпоративні дії щодо цензури та тиску (журналістів та власників ЗМІ)?



- Відмінити рубрику "Політика". Екстренні випуски з іншим шрифтом (кольором). Білі плями замість цензурованих статей. Писать скарги у фонд Фрідмана-Хаєка .

- Якою має бути профспілка працівників ЗМІ?



- Її не має бути взагалі. Однієї. Потрібно кілька профспілок, в яких не було б чітко окресленої верхівки, яку можна підкупити. Лідером має бути кожний журналіст такої профспілки. Тобто: є загальна стратегія (своєрідний звід правил та інструкцій: влада може заважати нам так-то й так-то, в такому випадку наші дії - такі-то), а основні тактичні дії здатен виконати кожен. В кожному ЗМІ бажана наявність власного Кодексу на кшталт бі-бі-сішного "Гайд"у. Зразок організованого захисту - журналістська "Хвиля свободи" (як акція) або студентська "Пряма дія" (як організація), де два десятки студенти зробили більше, ніж офіційна студпрофспілка.

- Хто з боку влади може бути союзником журналісті у боротьбі проти цензури?

- Ніхто.

LIKED THE ARTICLE?

СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?

Help us do more for you!

Допоможіть нам зробити для вас більше!

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

Долучитись