Ракова пухлина українського телеефіру-- так назвав випадки показу насилля та жорстокості на телеекранах України голова Експертної ради з питань законодавства Степан Гавриш. Учасники круглого столу, присвяченого цій проблемі, делегували цьому органу право й надалі здійснювати моніторинг порушень. Також вони виступили із ініціативою зробити засідання Нацради, яка не дотримується законів в питанні покарання порушників, відкритими для громадськості.

Спеціально до засідання “Насильство та жорстокість на телеекрані” Український інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення та радіо (Укртелерадіопрес) здійснив соціологічне дослідження. У звіті говориться, що змістовне наповнення телеканалів не завжди задовольняє глядачів, а те, що транслюється, часто взагалі порушує вимоги чинного законодавства. Із загального числа відслідкованих фільмів (всього 3537 кінострічок) Укртелерадіопрес виділив 17 % тих, які підпадали під позначку “бойовик”, “фільм жахів”, “еротика”. 44% таких кінострічок виходили в ефір, згідно із проведених соціологічних даних, до 22-ої години, що є грубим порушенням законодавства.

Автори соціологічного дослідження також б’ють на сполох: серед проанонсованих стрічок домінують фільми американського виробництва, потім – російського, вітчизняний кінематограф представлений на телеекрані України й зовсім сміхотворною цифрою – 1, 4 % від загальної кількості показаних фільмів за час проведення моніторингу.

Присутні на засіданні високоповажні мужі пропонували кожен свій рецепт виходу із ситуації. Голова Державного комітету з інформаційної політики Іван Чиж назвав цю ситуацію трагічною. Він повернувся до того звіту, який проводило його відомство ще навесні цього року. За його словами, свої претензії та зауваження Держкомінформ виклав для кожного загальнонаціонального мовника на 20 сторінках. Але від цього, як ,напевне, встиг помітити глядач, український телеефір якісно не змінився. “ Ми повинні вибудувати жорсткі правила гри, і мовникам нічого не залишиться, як грати за ними. Інакше ми й далі будемо спостерігати вакханалію на екрані”, -- каже Чиж. Голова Держкомінформу знову прийшов до своєї старої тези про те, що саме очолюване ним відомство має взяти на себе функцію контролю за порушеннями законодавста в частині показу фільмів, клас яких відповідає демонстрації після 22 години. Зараз такий контроль, нібито, за словами Чижа, здійснює Національна рада, яка жодних суворих санкцій не застосувала за весь час активного обговорення цієї проблеми. Чиж вважає, що Нацрада, не виконуючи свої функції, демонструє свою заангажованість.

А начальник Управління Адміністрації Президента з питань взаємодії ЗМІ та органів державної влади Олександр Савенко вважає, що Національна рада з питань телебачення та радіомовлення не справляється із своїми завданнями на 90%. Адже, за словами Савенка, вже давно варто наказувати порушників-телевізійників накладенням штрафу і аж до позбавлення ліцензії.Савенко виступив із своєю пропозицією та опосередковано підтримав ініціативи Чижа. “Потрібно чітко розділити: кінопрокатом займається Міністерство культури, а ліцензуванням фільмів, що з’являються на телеекрані – Держкомінформ,” – вважає Савенко.

Він також повідомив про останні новинки серед Указів Президента, які готує Адміністрація Леоніда Кучми. Савенко каже, що Президент пропонує створити Національний комітет з питань захисту моралі. Зараз, за словами чиновника із Адміністрації, обговорюється її персональний склад.

Усі звинувачення, які летіли на адресу Національної ради з питань ТБ та РМ, відкинув її представник Юрій Плаксюк. Він сказав, що цей орган може заборонити показ конкретного фільму чи накласти штраф або попередження про можливість позбавлення ліцензії ТРК, але ж Нацрада не зобов’язана культивувати моральність. Уся відповідальність за порушення, на думку Плаксюка, має лежати на представниках тієї телерадіорганізації, яка здійснює трансляцію фільмів “жахів”, “еротик”, “бойовиків”. Прикметно, що як раз керівники загальнонаціональних мовників, окрім представника Першого національного, проігнорували круглий стіл, що обурило його учасників. “Своєю відсутністю вони продемонстрували своє справжнє ставлення до проблеми та своє бажання її вирішувати”, -- сказав Степан Гавриш.

У взаємних звинуваченнях, перетягуваннях відповідальності з одного державного органу на інший, що було продемонстровано під час Круглого столу, проглядалася неготовність чи неспроможність вирішення питання щодо введення демонстрації жахів та насильства на телеекрані у прозорі та чітко окреслені рамки, в інтересах суспільства . Адже від того, який саме орган займатиметься відстеженням грубих порушень, очевидно, якісне наповнення ефіру не зміниться.

Представник Національної ради, якому доводилося щораз частіше виправдовуватися за неможливість цим органом вирішити проблему, посилався на те, що законодавство України існує в такому вигляді, коли мовник, до якого вжито суворі санкції, завжди може оскаржити їх у суді на свою користь. Тому більшість державних структур перекладають відповідальність за забруднення ефіру низькопробною продукцією на Національну раду, а та, в свою чергу, – на керівників каналів, яких звинувачує в низькому рівні внутрішньої культури. І хоч останніх на зустрічі не було, цілком можна передбачити їхню відповідь – саме така продукція користується попитом серед загальної маси глядачів. Показ бойовиків забезпечує телеканалу високі рейтинги, а вони для телевізійників, як відомо, святе, незважаючи на те, що Іван Чиж, приміром, називає саме такий підхід приорітетом заробляння грошей.

Вихід із цього зачарованого кола запропонувала присутня на круглому столі представник радіо “Свобода” в Україні пані Ганна Герман, яка закликала не винаходити велосипед, а скористатися принаймні досвідом своїх найближчих сусідів поляків.



“Я прийшла сюди, щоб, власне, почути, як Україна збирається вирішувати цю справді важливу проблему, -- каже Ганна Герман. -- Однак, усе сказане викликає у мене серйозні занепокоєння. Запропоновані на цьому круглому столі рецепти зовсім не співпадають із тим, як це роблять в країнах розвиненої демократії. Усі пропозиції як Держкомінформу, так і представника відповідного управління АП свідчать про намагання держави перетягнути на себе функції контролю, від чого вона вже давно повинна була відмовитися. Тому я хочу навести приклад Польщі. Може, це допоможе державним чиновникам зорієнтуватисі в усій цій масі висловлених пропозицій-рецептів виходу із патової ситуації.



Саме подібний до української Національної ради орган Польщі має право на наступний день після порушення мовником чи то законодавства, чи то умов ліцензії, позбавити його права виходити в ефір. Такий підхід є єдиноможливим у досягненні поставленої мети – очистити і український ефір. Є ще один хороший досвід, який можна було б взяти на озброєння. Усі керівники медіа Польщі зібралися та підписали порозуміння, в якому вони добровільно зобов’язалися не показувати на екранах речей, які можуть впливати негативно на психіку людини. Також у Польщі створено на базі підписантів цього порозуміння комісію, яка стежить за тим, що показують на екрані. Себто ці люди контролюють самі себе. Адже до її складу увійшли представники кожної із телевізійної компанії Польщі, а також незалежні експерти. Їхні основні засади виходять із етичного кодексу польського журналіста. Мені здається, що саме така публічність цього процесу, обгрунтування його ї на засадах загальнолюдських цінностей та консенсус у цьому серед самих шефів телерадіокомпаній, є ефективнішим та перспективнішим шляхом, аніж Укази Президента чи комісії Держкомінформу”.



Голова Експертної ради з питань законодавства Степан Гавриш вважає, що цю проблему не можна вирішити лише терапевтичним лікуванням. Адже ті ліки, які вже використовувалися заради “очищення українського ефіру від скверни”, виявилися не ефективними. Тому настав час, на його думку, “перейти до хірургічного втручання та видалити цю ракову пухлину, щоб не зіштовхнутися в майбутньому з втраченим поколінням, вихованим на “Окнах”, “Больших стирках” та бойовиках.”

Читайте також:

Борис Холод – про деякі резонансні події у Нацраді