Охочих подивитися новий фільм-розслідування The Kyiv Independent «Не буде Бога, крім їхнього» ледве вмістила велика зала Будинку кіно. Серед глядачів — правозахисники, військові, переселенці з Мелітополя та Херсонщини.

Перед переглядом фільму головна редакторка The Kyiv Independent Ольга Руденко сказала, що стрічка має «потенційну можливість стати найвпливовішим фільмом з-поміж тих, що ми зробили», адже порушує важливу для західної аудиторії видання тему релігійних утисків на окупованих територіях.

«Ми говоримо з вами за кілька днів після виходу інтерв’ю Такера Карлсона з Вадимом Новинським про утиски християн українською владою в Україні. Такі прояви дуже впливають на те, як аудиторія в США бачить Україну й те, що відбувається тут. У цьому інтерв’ю було сказано, що Україна оголосила війну християнству. Ми сподіваємося цим фільмом додати контексту до того, що відбувається», — сказала Ольга Руденко.

Ольга Руденко

У фільмі «Не буде Бога, крім їхнього» йдеться про репресії проти священників різних конфесій у Мелітополі, які розпочались одразу після того, як росіяни окупували місто. Їх незаконно затримували, обшукували, проводили допити, а згодом заборонили їхні церкви та відібрали майно, включно з будівлями. Декількох священників офіційно депортували або змусили виїхати під загрозою арешту — часто це супроводжувалося пропагандистськими матеріалами з обвинуваченнями у зберіганні зброї та боєприпасів. Вірянам довелося або тікати з міста, або ж перейти в підпілля.

До повномасштабного вторгнення Мелітополь був осередком релігійного та культурного різноманіття. «Оскільки цей фільм робився передусім для західної аудиторії, ми вирішили зробити найбільший упор саме на історії протестантів. Мелітополь за розвитком протестантських церков вибивається з загальної української картини. Якщо загалом по Україні протестантів десь 1,5% серед вірян, то в Мелітополі — 4,5%, тобто втричі більше. І там протестанти справді були впливовими», — розповів Данило Мокрик.

Данило Мокрик

Героями розслідування стали єпископ Церкви п’ятдесятників «Слово життя» Дмитро Бодю, священнослужителі баптистської церкви «Благодать» — пресвітер Михайло Брицин і пастор Ігор Іващук, а також священник Української греко-католицької церкви Олександр Богомаз.

• Читайте також: «Коли вода кричить»: The Kyiv Independent показав наслідки підриву греблі Каховської ГЕС на окупованих територіях

Також автори розкривають імена причетних до релігійних переслідувань посадовців. Зокрема, фільм містить телефонну розмову з одним із них: журналіст Данило Мокрик подзвонив начальнику «відділу роботи з релігійними організаціями» окупаційної адміністрації під виглядом російської релігійної організації та зʼясував нові деталі переслідування священників у Мелітополі.

Над створенням фільму працювали: автор Данило Мокрик, режисери Максим Якобчук і Роман Сидоренко, режисер монтажу Максим Якобчук, дослідник Костянтин Нечипоренко, виконавча продюсерка Анастасія Мозгова, лінійний продюсер Дмитро Цапро, керівниця відділу розслідувань воєнних злочинів Євгенія Моторевська, головна редакторка Kyiv Independent Ольга Руденко.

Команда та герої фільму «Не буде Бога, крім їхнього»

Автор фільму «Не буде Бога, крім їхнього» Данило Мокрик розповів «Детектору медіа», що робота над стрічкою тривала пів року, а поштовхом для зйомок стали коментарі Такера Карлсона та Марджорі Тейлор Грін про те, що Росія, мовляв, захищає християнство, а також історія священника з Херсонщини, якого російські окупанти вбили в Каланчаку.

«Це досить часто звучить, при тому, що ти й так базово знаєш, що там переслідують і реально закривають церкви. І це врешті спонукало створити цей фільм. Я ще коли працював над фільмом про лівий берег Херсонщини, то ще тоді хотів розповісти історію Степана Подольчака. Але тоді я цю історію не включив у фільм, обмежився Горностаївкою, і подумав, що, може, просто варто розповісти про переслідування священників. Ми змістилися з Херсонської області в Мелітополь. І історія Степана Подольчака, попри те, що він зовсім не фігурує у фільмі, є однією з причин, чому я захотів про це зробити стрічку», — розповів Данило Мокрик.

Глядачі під час перегляду фільму

Показ фільму тривав годину, на сцені з’явилися і герої стрічки та команда, що працювала над його створенням.

«Коли прийшла окупація, ми побачили наших друзів, люди дуже сильно змінились. Окупація — це жах. Коли твоє місто окуповане, то ким стаєш ти, чий бік обираєш — це особистий вибір, він ні від кого не залежить. Ти можеш проявити себе таким, яким ти є. Нашу церкву захоплюють третій раз. Її побудували у 1914 році. Це перша євангельська церква на півдні. У 1936 році її забрали, розстріляли служителів, тільки тоді вони були “німецькі шпигуни”. У 1944 році церкву віддали, а у 1949 році — знову забрали. У 1991 році нам її повернули. Прийшла Росія — і церкву знову забрали. Та нічого, втретє забрали — і втретє віддадуть. У нас є надія на справедливого Бога. Історія наших дідів підказує: треба триматись один за одного, бути на боці добра», — звернувся до присутніх священнослужитель баптистської Церкви «Благодать», пресвітер Михайло Брицин.

Михайло Брицин

«Бог завжди шукає людей, хто підніме голос за істину. Ви підняли — подяка вам», — звернувся до творців фільму священник Української греко-католицької церкви Олександр Богомаз.

Олександр Богомаз

«Я дивився цей фільм і думав: як же це було далеко. У мене таке життя, що, здається, що я вже дев’ять їх прожив. У 1989 році ми поїхали з Радянського Союзу як біженці від радянської влади в США. Потім повернулися в Україну. У 2014 році ми були в Сімферополі, я був пастором, нас звідти “поїхали” як шпигунів. І у 2022 році це сталося знову: ми змушені були поїхати з Мелітополя. Зараз ми у Ворзелі живемо», — розповів єпископ Церкви п’ятдесятників «Слово життя» Дмитро Бодю.

Дмитро Бодю. Скриншот із фільму

• Читайте також: The Kyiv Independent презентував документальний фільм про військових медиків

Після цього у глядачів була можливість поділитися своїми думками про переглянуту стрічку або поставити питання автору фільму Данилу Мокрику.

«Ви сказали, що фільм передусім для західної аудиторії. Але, як на мене, він значно важливіший для українців, насамперед для тих, хто сьогодні в українському війську. Бо ми воюємо не лише за географічні назви, за каміння знищених міст. Ми бачимо людей, які там ще далі залишаються, які на нас чекають — і заради них треба воювати», — сказав старший солдат Олександр Башук.

Поділився своїми думками правозахисник, журналіст та офіцер ЗСУ Максим Буткевич, розповівши, як змінилося його ставлення до російської православної церкви після побаченого у полоні.

«Я, звичайно, вважав, що ця церква зійшла на манівці, але все одно це церква-сестра. Зараз я вже так не вважаю. Я вже в полоні дізнався про підписаний Кирилом Гундяєвим наказ, де СВО оголошувалося священною війною. У колонії, де я відбував свої 13 років суворого режиму й відбув, на щастя, набагато менше, відвідував нас священник “московського патріархату”. Його проповіді зазвичай закінчувалися закликом святкувати “день народного единства России”. У місцевій церковці лежали журнали на кшталт “Русского дому”, де були матеріали “Наша артиллерия творит чудеса”», — поділився Максим Буткевич.

Читайте також: «Найбільша небезпека у полоні — це втратити частину себе»: правозахисник Максим Буткевич про службу на «нулі», полон і відновлення

Під час спілкування з глядачами Данило Мокрик додав, що цим фільмом він хотів нагадати, що «є люди, які залишаються в окупації — і далеко не всі вони “ждуни”, це наші люди, які часто не можуть звідти виїхати з різних причин».

Є плани організувати показ стрічки в США. Команда вірить, що таким чином може щось змінити у ставленні до України. «Ми говоримо про християн в окупації, на місцях, ми не говоримо про політику. Поговорімо про ваших братів во Христі», — коментує Данило Мокрик.

Під час спілкування після перегляду фільму

На спілкування з аудиторією було приблизно пів години, але люди не розходилися та продовжували обговорення вже після закриття кінозали. Хтось плакав, згадуючи пережите, хтось обговорював побачене.

«Один з відомих режисерів свого часу порівняв похід у кіно з походом на богослужіння через те, що люди також збираються на переживання якогось спільного досвіду і для спільного осмислення. Я думаю, що в цей час, що ми зараз переживаємо, такі спільні пережиття, спільний досвід і спільне осмислення нашого національного досвіду й війни — це щось надзвичайно важливе, те, що робить нас спільнотою. Дякую, що ви сьогодні зі мною», — сказав, підсумовуючи обговорення стрічки, Данило Мокрик.

Фільм можна подивитися англійською на YouTube-каналі Kyiv Independent та українською на каналі «Української правди».

Фото надані The Kyiv Independent