Коли я буду вкотре нарікати, що у мене проблеми з емпатією, то згадуватиму Дашу Малахову.

Мені здається, що її вчинок доволі логічний з точки зору того, що у нас нині відбувається зі світлинами загиблих. Хто ще не чув — Малахова поставила собі на фб-кавер фото із загиблими у Кривому Розі підлітками — Данилом Нікітським і Аліною Куценко. Їхні обличчя, звісно, не заблюрені.

Скрин я, звісно, постити не буду, бо він жахливий. Кавер з Аліною та Данилом у трунах і одразу ж — аватарка із усміхненою Дашею.

Акторка добре знала, які емоції викличе цей треш, тому написала допис, шо публікує це для своїх іноземних підписників. А «горе-коментаторів» буде блокувати.

Я давно пропонувала бити людей ногами за фразу «це повинен бачити увесь світ». Жодного разу її не чула від тих, хто робить справді щось видиме у світі. Але те, що додумалася зробити Малахова — це, як на мене, лиш прояв тенденції. Збочений, тупий, цинічний апогей любові людей викладати світлини тіл загиблих у соцмережі.

Це абсолютно поширене людське бажання, і у нас на тєліку це називалося російською «емоциональная расчленьонка». І ні, нічого спільного з бажанням показати щось світу, співчуттям, сердечністю це не має.

Глядачі по тєліку дуже люблять дивитися кримінальні новини. Щоб з трупами. Працювала колись з оператором з Магнолії ТВ, він здавався мені трохи відбитим, і одного разу я зрозуміла чому. Він мені просто розказав, як знімає, про розкадровочку тіл і як одного разу йому було складно монтажно зняти мотоцикліста, якого довго тягла вантажівка.

Всі ці сюжети дуже добре дивилися глядачі.

Нині медіа клепають такі ось фото з похоронів. Бо знають, що зберуть на них аудиторію.

Оці всі жалібні, на розрив аорти підписи до таких світлин і такі ж коментарі — це не про співпереживання. А про бажання побачити і поширити емоційний контент з дружиною загибного військового, яка стоїть навколішки перед труною, крупним планом. І зібрати на ній реакцій. Бажання побачити і поширити тіло у труні. Тіло, понівечене ударом. Шок-контент, так би мовити.

Це все, шановні, лише наші паскудні бажання, яких ми поки не позбулися еволюційним шляхом. Ба більше — навіть суспільно-культурним шляхом теж не позбулися. Бо пора вже бодай прийти до реакції «хочеться, але не можна».

Мабуть, то і добре, що Малахова це запостила. Можливо, у такому гіпертрофованому, ідіотському, абсурдному вигляді всім стане очевидно, що такі дії — дуже сильно не ок.

Джерело — фейсбук-сторінка Лєни Чиченіної

Фото на головній — з репортажу Євгена Малолєтки з поховання загиблих у Кривому Розі. Фото дітей у трунах, яке  розмістила Даша Малахова, також частина цього репортажу