— Як очільниця галузевої організації, яка працює з багатьма регіональними медіа, скажіть, як ви відреагували на новину про замороження американської грантової допомоги?

— Перше, що ми почали робити, — це спілкуватися з колегами, котрі телефонували з частково окупованих територій і котрі точно мали на той момент підтримку від американських донорів із різних джерел фінансування. Ми розуміли, що вони зараз у найбільшій скруті. Щойно було прийняте рішення про замороження, ми одразу побачили це по реакції медійників. Саме в цій категорії медіа, особливо в категорії друкованих медіа, це було критично, бо газети в Запорізькій області, в Сумській області, на Харківщині просто не мали можливості далі продовжувати свою роботу саме через це замороження. Тому перші наші дії — це зібрати інформацію про найгостріші проблеми, потреби й спробувати знайти партнера. Так народився проєкт «План Б». Ми розуміли, що тут інституційний грант буде складним рішенням, бо знаємо, що ці процеси завжди вимагають узгоджень, додаткових обговорень, відкритих колів. Відтак ми почали звертатися до медійних партнерів, організацій за межами України, з котрими вже мали надійні партнерські стосунки за роки повномасштабного вторгнення. Ми почали шукати тих, хто буде готовий підтримати у форматі невідкладної допомоги ті медіа, які найбільш потерпають. І нам це вдалося.

• Читайте також: Не зупиняємося. Як припинення американської допомоги вплинуло на роботу українських медіа (опитування)

— Це була перша хвиля цієї підтримки?

— Так, спочатку на меншу суму, на невеликий обсяг фінансування, і це була наша перша хвиля підтримки. Під неї потрапило сім газет і п’ять сайтів. А потім, коли наші колеги й партнери зрозуміли, наскільки важка ситуація, а ми отримали понад 120 заявок від регіональних медіа з описом проблем, із якими вони зіткнулися через заморожування грантів, нам вдалося дійти згоди й отримати фінансування ще і на другу хвилю від цих же партнерів. Зараз ми радо і з гордістю говоримо про це. В другій хвилі ми підтримуємо ще 12 газет і 26 сайтів. Всього 50 медіакомпаній у рамках проєкту невідкладної допомоги отримають понад 250 тисяч євро на продовження роботи від трьох до п'яти місяців — це загальна сума на всі медіа.  

— Про яку саме підтримку йдеться і на який період?

— Мова про підтримку на відносно короткий період, щоб медіа не зупинили свою роботу й мали час оговтатися, роззирнутися і знайти собі стратегічних партнерів на триваліший період. Ми побачили по реакції європейських донорських організацій, наскільки вони з готовністю ввійшли в цей діалог, що їм теж потрібен час, щоб оцінити ситуацію, підготуватися і вступити в надання допомоги. Тому це тимчасова підтримка: перша хвиля — на три місяці, а друга хвиля — на п'ять місяців роботи. От зараз уже, в березні, газети, які отримали допомогу у першій хвилі, виходили, 12 медіакомпаній виробляли контент. А з квітня протягом п'яти місяців буде підтримано ще 38 організацій, які видають 12 газет і створюють контент для 26 сайтів. Тобто за ці дві хвилі ми покриємо понад 100 випусків газет і виготовлення контенту на соціально важливі теми. Ми очікуємо, що за цей період це буде близько 1200 матеріалів унікального контенту.

— А скільки загалом заявок у вас було?

— Ми отримали 128 заявок, якщо я не помиляюся. Але зупинили прийом, бо зрозуміли, що в якийсь момент треба просто проаналізувати те, що вже маємо. Це — не відкрита лінія постійної підтримки, а невідкладна реакція. І саме для того, щоб бути швидким у наданні цієї реакції, щоб визначити, з ким ми йдемо далі, кого підтримуємо саме зараз, ми змушені в якийсь момент поставити крапку для того, щоб проаналізувати й зробити вибір.

— А скажіть ще, будь ласка, про донорів. Хто саме відгукнувся?

— Це норвезька медіакомпанія під назвою Amedia. Ми з ними тісно співпрацюємо з самого початку повномасштабного вторгнення, комунікуємо, обмінюємося порадами, вивчаємо їхній досвід. Вони — одні з найбільш просунутих не лише в скандинавських країнах, але і в Європі загалом у залученні аудиторії, у роботі з пейволами. Вони об'єднують понад 120, якщо я не помиляюся, регіональних медіа. Тому для нас це дуже близька співпраця, бо вони — як наша асоціація в рамках України. Ми теж активно підтримуємо і працюємо з понад 120 регіональними і локальними медіа.

Наша співпраця з початку повномасштабного вторгнення дуже природно склалася. Бо до цього це було більше про професійну співпрацю й обмін знаннями, а зараз вона переросла у співпрацю фінансову та в їхню швидкодію для підтримки українських медіа, що постраждали від заморожування американського фінансування.

— За яким принципом проводився відбір, кому саме допомогти, адже заявок більше, ніж тих, хто отримав позитивні рішення?

— Відбирали, зважаючи на багато критеріїв, зокрема, наскільки критичною є ситуація в конкретному медіа та яка його роль в регіоні й серед місцевої громади. Наприклад, чи йдеться про повну зупинку роботи, чи це медіа на лінії фронту, чи їхня інформація є критичною для людей, які там живуть. Медіа, що працювали не на лінії фронту, а в інших місцях, більш-менш безпечних і віддалених, ми теж підтримували, якщо розуміли, що вони надають якісну інформацію для своїх спільнот на соціально-важливі теми, пов'язані з внутрішньо переміщеними особами, з постраждалими, військовими. Такі медіа продовжують нести суспільно важливу місію й у них немає інших джерел фінансування, тому для них саме ця підтримка є критичною.

• Читайте також: Майже 60% опитаних медійників вважають, що зупинка фінансування від США може мати катастрофічні наслідки, — ІМІ

— Розкажіть, будь ласка, про проєкти асоціації, окрім антикризового «Плану Б».

— Я очолюю асоціацію вже, мабуть, 17 років чи десь близько того, але якщо до повномасштабної війни це були навчальні проєкти, школи молодого журналіста, професійної етики чи розслідувальні буткемпи, то з початку повномасштабного вторгнення наша головна мета — дати можливість втриматися, вижити незалежним регіональним і локальним медіакомпаніям. Зараз усі ці медіа слабкі — дуже зручна ситуація не тільки для того, щоб російські фейки, наративи їх захопили, але і для впливів політиків, олігархів — такі приклади теж знаємо. Тому мій виклик як керівниці асоціації — підтримати регіональні медіа, які є дійсно незалежними, і дати їм можливість не лише вижити, але й професійно розвиватися навіть під час війни. За ці три роки чого ми тільки не робили. Наприклад, ми завозили гуманітарний безплатний папір для друкованих медіа, як тільки почалася повномасштабка, щоб вони не зупиняли друк своїх газет. Тому що до повномасштабної війни більшість газетного паперу була з Білорусі і з Росії. Тож ми шукали донора, котрий готовий його надати, профінансувати всю логістику і надавали можливість друкуватися газетам. Ми підтримували виготовлення контенту місцевими онлайн-медіа завдяки підтримці від профільних організацій. У нас міцні міжнародні зв'язки були. І та фінансова підтримка, котру ми надаємо регіональним медіа, можлива завдяки тому, що ми й раніше спілкувалися й комунікували з партнерами з-за кордону.

Отже, папір, підтримка на виготовлення контенту, безпекові тренінги із надання домедичної допомоги і зупинки кровотеч... Тренінгами ми не самі безпосередньо займаємося, зрозуміло, але ми організовуємо безпечний простір, де ці тренінги проводять, щоб медійники більш упевнено почувалися.

Найбільш, напевно, унікальний наш проєкт, котрий ми зараз реалізовуємо, — це страхування журналістів. В Україні взагалі немає такого поняття як спеціальна страховка для журналістів, для команд, котрі відвідують лінію фронту. Тому на початку повномасштабної війни разом з українськими партнерами та ще п'ятьма медійними організаціями, зокрема, «Детектором медіа», ми створили міжнародний фонд страхування журналістів і зараз реалізовуємо цю ідею за допомогою наших партнерів із Німеччини. Завдяки цьому проєкту ми щодня страхуємо команди, котрі відвідують лінію фронту.

А «План Б» — це швидка реакція саме на американське заморожування допомоги, бо найбільш важливо зараз підтримати тих, зупинення роботи котрих буде впливати на ситуацію в регіоні.

• Читайте також: «Сильніші разом»: в Україні стартує масштабна програма підтримки незалежних регіональних медіа

— У вас запланований ще один проєкт. Розкажіть, будь ласка, коротко і про нього.

— Ось-ось ми анонсуємо наш великий стратегічний проєкт трирічної підтримки регіональних медіа, який називається «Сильніші разом». Над цим проєктом ми працюємо з самого початку великої війни. Це був довгий лобістський, організаційний і переговорний шлях для того, щоб дійти до результату. У нас буде пресконференція щодо цього проєкту. Якщо коротко, то в рамках трирічної програми підтримки регіональних медіа ми відберемо до 75 регіональних і місцевих медіа по всій Україні й будемо надавати різні види підтримки: це інституційна підтримка невеликих редакцій до десяти людей, це фінансова підтримка розслідувальної журналістики в регіонах, тому що цей компонент дуже просідає зараз в українських медіа, це гендерна рівність і інклюзивність. Ми будемо підтримувати жінок-лідерок, жінок-медійниць через різні форми співпраці. Оці три ключові напрямки — це і про фінансову підтримку, і про організаційну підтримку, і про підтримку через навчальні програми, роботу з експертами, тренерами, наставниками, консультантами, які будуть потрібні для відібраних редакцій, щоб їхня робота була більш сталою навіть за умов війни.