Юрій ШКАРЛАТ, незалежний аналітик:



По-перше, треба дати дефініцію-визначення, що таке політична цензура. Треба визначити, що таке права власника або засновника , як сказано в нашому законодавстві. Треба визначити пріоритет власника (засновника) і позицію журналіста цього видання.



Ідеться про те, що треба з'ясувати, хто є визначальним при оприлюдненні того чи іншого матеріалу (відеосюжету в тому числі). Позиція власника, або його програмова концепція, або позиція журналіста. Загалом, на мою думку, наші журналісти ще не навчилися чітко відокремлювати інформацію від коментаря, тобто власної . позиції. Є нормальне цивілізаційне правило для журналістів-інформаційників: показати мінімум дві точки зору на одну . подію. . Інша справа, коли є авторські, тобто не інформаційні, програми, в яких журналіст виступає як суб’єкт інформаційного процесу, тобто як людина, яка має право і може висловлювати свою .точку зору. Це. вважається вищим щаблем журналістської фахової діяльності. І, як правило, таким людям довіряють і власники, і глядачі, або читачі. -Зрозуміло., що: позиція цих людей не може бути .абсолютно об’єктивною. Саме тому, на жаль, на мою думку, більшість журналістів, які працюють в жанрі інформації , прагнуть стати оглядачами політичних та суспільних подій, зміщуючи жанри інформації та коментаря. Як відомо, людей, яких можна назвати справді особами в жанрі політичного огляду і яким довіряють і власники ЗМІ, і споживачі інформації , у нас можна перерахувати на пальцях однієї руки. Думаю, що .це процес тимчасовий, який має закінчитися справжнім професійним жанровим розподілом. І у нас сформується гідна довіри журналістська еліта, яка зможе небезпідставно називатися „четвертою владою”.

Микола ОНІЩУК, уповноважений фракції партій ППУ та „Трудова Україна”, перший заступник голови Комітету ВР з правової політики:

- Наслідком слухань може бути внесення змін у закони і доручення комітетам чи фракціям розробити потрібні нові законопроекти. Також наслідком слухань може бути вплив на урядову політику через прийняття Постанови ВР, яка зобов’яже органи виконавчої влади діяти у той чи інший спосіб при виконанні законів.

Думаю, що тема цензури є однією з тих тем, що обговорюються у політичному, суспільному та інформаційному сенсі. Природно, що українська держава не є деспотією, живе у 3 тисячолітті і знаходиться у географічних теренах Європи. Тому говорити про цензуру, у тому розумінні, як це було у царській Росії, або у Радянському Союзі, коли існували спеціальні державні цензори та заклади, що здійснювали перегляд інформаційних потоків, не можна. Але політичний режим, ті політичні партії, які підтримують владу, використовують вплив на ЗМІ як фактор політичної конкуренції, і це треба визнати.

Тому краще говорити про створення певної системи, яка повинна мати і законодавче підЄрунтя, для того, щоб вплив тих чи інших сил, які утримують чи фінансують ЗМІ, було мінімізовано. Безумовно, на цьому етапі розвитку це повинно спиратися на адміністративно-законодавчі обмеження. Адже ви добре знаєте, що на Заході такої проблеми не існує. ЗМІ там конкурують на інформаційному ринку і конкурують не тим, що власник має гроші, а тим, чи можуть вони суспільству подати інформаційний продукт більш оперативний та об’єктивний. Дуже важливо й те, чи вимагає сьогодні суспільство цього продукту і чи є носії інформації, журналісти, зацікавленими дати суспільству цей продукт. Тобто, це взаємопов’язана проблема.

Вибори 31 березня показали, що український громадянин змінився, він хоче публічного політично-інформаційного продукту. Ви звернули увагу, що низка політичних партій, що мали все, не отримали того політичного результату на виборах, на який вони розраховували. Зокрема, й завдяки тому, що їхній інформаційний продукт не був сприйнятий суспільством. Але вони мусять думати про те, що коли це продовжуватиметься і далі, то вони втратять слухачів, глядачів, а відтак і прибутки.

Я думаю, що законодавець мусить повернутися до закону “Про інформацію” для того, щоб умови для існування латентної чи відкритої заангажованості ЗМІ були мінімізовані.



Що стосується власне адміністративного впливу з боку органів виконавчої влади, які сьогодні продовжують керувати державними ЗМІ, думаю, ситуація така, що ставить запитання перед державними функціонерами: де межа можливого адміністрування цих явищ? Вони мусять відповідати на це питання кожен день і робити вибір. Політичний процес в Україні найближчим часом прогнозується дуже динамічний, і кожний свідомий державний службовець мав бвидумати про те, де він буде завтра, з яким обличчям він буде завтра і як він буде спілкуватися із суспільством.

Олександр ЛЯХОВ, президент Спілки кабельного телебачення України:

Механизм парламентских слушаний допускает или предполагает возможность рассмотрения изменений и дополнений к законам непосредственно в процессе слушаний или вне очереди, то есть наиболее быстрым образом. Это позволяет оперативно урегулировать необходимые законодательные проблемы. В этом и есть основная польза парламентских слушаний.

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, народний депутат, фракція “Наша Україна”:

- Ми ініціювали у ВР розгляд цього питання, і це багато що говорить про позицію нашої фракції. Ми хочемо, об наш національний простір був відкритий для вільного виявлення позиції кожного. Коли ми бачимо, що сьогодні відбувається цензурування ЗМІ і на рівні влади, і тих, хто володіє певним ТРК, а опозиції прорватися крізь цей заслін практично не можливо, зрозуміло, що ця ситуація не може так довго тривати. Те, що сьогодні протестують самі журналісти, це робить честь нашій країні. Я переконаний, що кожен журналіст хотів би вільно працювати, але потрібно забезпечити йому правову та матеріальну незалежність. Ми підтримуємо ці парламентські слухання з метою привернути увагу до критичної ситуації, що склалася в Україні. Реалізація завдань парламентських слухань залежатиме від того, чи буде прийнято відповідну постанову, зокрема, і про необхідність прийняття певних змін до існуючих законів.



Олесь КОВАЛЬЧУК, незалежний аналітик, член оргкомітету Незалежної•профспілки працівників ЗМІ:

- Конкретні політичні замовлення, вузькі ідеологічні рамки, тематичні та персоніфіковані табу, безконтрольне свавілля роботодавця, багаторівневий тиск на учасників творчо-виробничого процесу і врешті самоцензура - умови, в яких нам, журналістам, доводиться сьогодні, працювати. 3 нами не рахуються, наші аргументи ігнорують, нас позбавляють права на професію!

Що діємо ми? Віднедавна ми спромоглися на організований опір. Наші кроки набули іншого характеру. Ми продемонстрували дієві форми як пасивного, так і активного протесту. Йдучи з телевізійних каналів, відмовляючись виконувати приписи та настанови, створюючи профспілку та страйком, ми заявили: ні дьогтьомазами, ні особами одноразового використання, ні гімнотворцям, ні грантоїдами, ні конвертогризами ми бути не бажаємо. Можемо стверджувати: ми спромоглися поступально обстоювати наші права. Ми змусили владу визнати існування політичної цензури. Ми отримали моральну підтримку від законодавців. Тутешній камінь антиЗМІ піддався...

Одинадцяте грудня - серйозний іспит для нас усіх. Якої оцінки ми воліємо?

1.Ми маємо чітко визначити: політична цензура, яких би форм вона не набувала, погано для всіх (влади, суспільства, ЗМІ)... Це кримінал.

2.Ми мусимо унеможливити будь-які зловживання, домігшись законодавчого врегулювання взаємин: а) влади та власника, б) роботодавця, топ-менеджера та журналіста. Тут особлива увага має приділятися умовам праці, основним положенням редакційних статутів, тарифним угодам, а також соціальному забезпеченню на випадок звільнення.

3.Нам потрібно виробити механізм швидкого реагування на найменші прояви нецивілізованого поводження з мас-медіа.

4.Окреме питання - роздержавлення ЗМІ.

Незалежна профспілка працівник ЗМІ та страйком працюють над цим. Ми усвідомлюємо: від наслідків парламентських слухань залежатиме, коли український журналіст отримає, нарешті, гарантоване право на професію.

Микола ГАПОЧКА, народний депутат, співголова групи “Народний вибір”:

За постанову про парламентські слухання я також голосував, бо вважаю, що коли у суспільстві є питання, воно потребує відповіді. Усі резонансні питання мають слухатися і обговорюватися у парламенті. Щодо питань цензури, проблема існує і в регіонах, і в Києві, і ряд структур та відомств зловживають цим питанням. Результатом парламентських слухань має стати не проста констатація того, є чи немає цензури в країні, а реальний механізм, який би унеможливлював цензуру, з одного боку, і посилював відповідальність працівників ЗМІ за інформацію – з іншого.



Наталя ПЕТРОВА, адвокат, експерт в інформаційному праві:



Главным результатом парламентских слушаний должно стать решение о принятии закона или дополнения к действующему законодательству о механизме защиты права на свободу работы без цензури. Здесь же должно быть определение, что собой представляет цензура в современных формах в условиях посттоталитарного государства (несанкционированные внеочередные проверки налоговых органов, изъятие тиражей, препятствие в тиражировании газет т.п.). Кроме того, не будет лишним дополнить Уголовный кодекс именно такими составами правонарушений, где используется служебное положение и противники плюрализма, злоупотребляя им (служебным положением), стараются держать и держат под контролем СМИ. Только при вот таких решениях в ходе парламентских слушаний судебная и правовая системы будут в состоянии привлекать к ответственности виновных. И такие результаты будут формой парламентского контроля. Предыдущие парламентские слушания по свободе слова, информации, как известно, ничем не закончилась. И очередным свидетельством этого есть проблема политической цензуры в стране.

Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ, голова підкомітету з питань електронних ЗМІ:

- Я не маю величезного оптимізму щодо того, що після цих слухань ситуація в інформаційному просторі, відкритості його, рішуче поліпшиться. Однак, я переконаний, що є чималий сенс у проведенні таких слухань. Детально хід слухань ми ще не опрацьовували, тому є лише загальна схема. Попередньо ми вирішили, що кілька депутатів виступить від інформаційного комітету ВР, в тому числі і я, ми вирішили дати можливість виступити і журналістам, знаним, незастрашеним, відважним, щоб вони донесли своє бачення ситуації.

Також треба, щоб була почута думка Страйкового комітету журналістів. Ми запросимо усі сторони, від яких залежить дотримання Конституції та законів України, адже йдеться, зокрема, й про грубе ігнорування законодавства України. Ми хочемо, щоб це почула Україна. Щоб ці слухання транслювалися. Якщо не буде супер-результату, то результат буде все одно: буде зафіксовано ситуацію з наявністю цензури, буде доведено до громадян України, і світової громадськості тезу про те, що ситуація в Україні є проявом тоталітарної поведінки влади у ставленні до свободи слова.



Комітет підготував цілу низку законопроектів. Він стосується офіційно державних ТРК, (хоч влада сьогодні контролює значно більше ЗМІ). Ми хочемо, щоб президенти національних теле- та радіокомпаній обиралися за погодженням парламента, тобто щоб вони мали залежність не лише від державної влади, а й від представницької. Ми вирішили зробити капітальне доопрацювання закону “Про радіомовлення та телебачення”, аби він став більш точним та прагматичним. Також опрацьовується Концепція інформаційного простору. Про всі ці речі ми говоритимемо під час парламентських читань.

Микола ТОМЕНКО, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики:



- Ми хочемо змінити формат парламентських слухань. Буде, по-перше, три списки доповідачів. Ми пропонуємо: віце-прем’єр-міністра В.Семиноженка, від комітету – мене, журналісти мають визначити людину або двох, які є достатньо авторитетними. Усі отримають по 20 хвилин на три співдоповіді. Потім пройде їхнє обговорення. Ми плануємо його у такий спосіб, щоб вийти не просто на констатацію ситуації з цензурою в країні. Адже ті президентські фракції, що голосували за проведення таких слухань, фактично, вже визнали наявність цензури.

Ми ставимо інше завдання – продумати механізм боротьби з цим явищем. На сьогоднішній день закінчується створення робочої групи депутатів та журналістів. Ми хочемо підготувати план законодавчих ініціатив у цій сфері. Серед них: а) тлумачення терміну “політична цензура” та визначення відповідальності за неї; б) вирішення проблеми судових позовів до ЗМІ; в) відновлення впливу парламенту на здійснення інформаційної політики в державі; г) спробуємо виставити відповідні вимоги, що стосуються невиконання постанов парламенту Президентом чи урядом (йдеться, перш за все, про статус НТКУ, невиконання постанови про відставку голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Тобто, це будуть певні вимоги до виконавчої влади і конкретний план законодавчих дій в частині забезпечення свободи слова і недопущення політичної цензури.

До парламентських слухань ми плануємо провести окреме спільне засідання з представниками Верховного суду України, щоб погодити спільну позицію по судових позовах до ЗМІ, які часто приводять до розправи з виданням. На засіданні Комітету ми дійшли згоди, що ВСУ у цьому випадку є найкомпетентнішою інституцією, яка могла б запропонувати нам вихід із цієї ситуації. Адже, як показало і обговорення цієї проблеми на Громадській Раді, про яке писала „Детектор медіа”, немає єдиної спільної точки зору на те, у який спосіб врегулювати цю проблему.. Тому обговорювалася ідея і про запрошення у якості співдоповідача представників ВСУ.

Також ми плануємо запросити на слухання представників прокуратури, бо є випадки, і багато – наприклад, заборони друкарням друкувати певні газети тощо - і потрібно, щоб прокуратура взялася за їх розслідування.

Щодо обмеження політичного тиску влади на ЗМІ – то, зрозуміло, що формою політичної цензури є також і вплив конкретного чиновника на медіа. І такі дії повинні переслідуватися за кримінальним законодавством. Тобто, гадаю, ми зможемо вийти на досить вагомий та практичний результат слухань по політичній цензурі в ЗМІ.

Ігор ЖДАНОВ, Центр Разумкова, директор політико-правових програм:



- Проблема політичної цензури в Україні досить актуальна. І тому проведення таких парламентських слухань є на часі. Я вважаю, що їх результатом повинні бути конкретні пропозиції не тільки щодо зміни законодавства, а й. рекомендації виконавчій владі щодо зміни відносин між владою, ЗМІ та їх власниками. Ці відносини зараз Єрунтуються на певному тиску владних органів на власників ЗМІ, зокрема власників загальнонаціональних каналів телебачення. Державні органи, намагаючись використовувати залежність підприємців від влади, прагнуть масово впроваджувати політичну цензуру. Це призводить до того, що ЗМІ перетворюються на засоби масової агітації і пропаганди. Тому у рішеннях парламентських слухань потрібно визначити декілька речей.

1. Розблокувати процес створення суспільного телебачення в Україні.

2. Рекомендувати ухвалити зміни до законодавства з метою забезпечення прибутковості більшості ЗМІ.

3. Визначити у законодавстві поняття політичної цензури, та встановити відповідальність за її впровадження.

4. Розробити прозорий механізм визначення розмірів відшкодування моральної шкоди.