Громадські організації «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» пропонують механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах організацій розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугує для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ.

У разі якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики та Незалежну медійну раду. Короткі запитання до ініціативи та реакції на висновки можна надіслати за адресою mediachek.ua@gmail.com. 

ВИСНОВОК № 214

щодо матеріалу з вебсайту «Телевізійної служби новин» під назвою «Пробув на фронті всього 19 днів: трагічна історія директора Чернігівського музею, якого мобілізували у Львові» 

І. Дані щодо скарги та оскарженого матеріалу

1. 2 червня 2024 року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга на вказаний матеріал, у якій стверджується про критику мобілізації та розпалювання ворожнечі до територіальних центрів комплектування й соціальної підтримки та до мобілізації.

2. Оскаржений матеріал було розміщено на сайті 1 червня 2024 р. (за даними вебархіву), наразі на матеріалі зазначена дата 8 червня, хоча якихось приміток щодо цього матеріал не містить і відмінностей між версіями за 1 і 8 червня непомітно. Авторкою вказана Мирослава Денькович, рубрика — «війна». 

3. Матеріал є розповіддю про ексдиректора Менського краєзнавчого музею Віталія Крутого, який загинув на фронті. На початку статті міститься його фото у військовій формі. У першому абзаці тексту подане гіперпосилання на статтю з того ж сайту «На фронті загинув директор Менського краєзнавчого музею на Чернігівщині: його мобілізували у Львові». У другому — гіперпосилання на матеріал Укрінформу під назвою «Пам’яті директора Менського краєзнавчого музею Віталія Крутого». Згодом у середині тексту подане фото Віталя Крутого, який у військовій формі тримає на руках кота. Потім — його фото в цивільному одязі з указкою на фоні стендів. Наприкінці тексту — його чорно-біле фото, а в останньому абзаці — гіперпосилання на матеріал з того ж сайту «Удар по багатоповерхівці у Харкові: кількість жертв знову зросла».

4. Редакція не прокоментувала доводи скарги на зверненням Ініціативи. 

ІІ. Стандарти журналістської етики, які регулюють матеріали медіа відповідної категорії

1. Кодекс етики українського журналіста (в ред. 2013 року): 

«Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики» (п. 15).

2. Закон України «Про медіа» (№ 2849-IX):

«онлайн-медіа - медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті» (п. 36 ч. 1 ст. 1);

«Цей Закон визначає правові засади діяльності в Україні суб’єктів у сфері медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду (контролю) у цій сфері» (ч. 1 ст. 2);

«Дія цього Закону поширюється на суб’єкти у сфері медіа, які підпадають під юрисдикцію України, за наявності принаймні однієї з таких ознак:..

суб’єкт заснований в Україні, має місцезнаходження в Україні, і редакційні рішення регулярно приймаються ним на території України» (п. 1 ч. 8 ст. 2);

«Дія цього Закону поширюється на всіх суб’єктів у сфері онлайн-медіа, що відповідають вимогам частини восьмої цієї статті, у тому числі тих, що не були зареєстровані як суб’єкт у сфері медіа у встановленому цим Законом порядку» (абзац 1 част. 11 статті 2);

«На території України в медіа… забороняється поширювати:..висловлювання, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності» (п. 2 ч. 1 ст. 36).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу 

1. Розглядуваний матеріал не є новинним чи аналітичним текстом медіа, це виклад життєвої історії людини. Такий тип матеріалу медіа має певні особливості.

2. Профільний Закон не містить визначення терміну «ворожнеча», але «МедіаЧек» у цьому контексті враховує рівень емоційності висловлювання, наявність у ньому закликів до дії, фактологічного підґрунтя тощо.

3.  Хоча в скарзі зазначено про розпалювання ворожнечі до ТЦК та СП і до процесу мобілізації загалом, «МедіаЧек» не вважає можливим розпалювання ворожнечі до якогось процесу, тобто не до живого суб’єкта чи групи осіб. Може йтися хіба про таку форму жорсткої критики процесу, що розпалювала б ворожнечу до його виконавця чи реалізатора, тобто, знову ж, все зводиться до ТЦК та СП. 

У даному випадку в матеріалі не вбачається мови ворожнечі як такої з огляду на наступне.

Про процес мобілізації йдеться наприкінці матеріалу і його критикою можна вважати хіба прижиттєву цитату пана Крутого. Вона не містить емоційних висловлювань, образ чи закликів до протидії мобілізації. Жанру цього матеріалу, як розповіді про особу, не відповідало б подання коментаря ТЦК та СП у відповідь на критику з боку пана Крутого, оскільки розкривається передусім його особа для збереження пам’яті про нього, а не якась соціальна проблема. Практика мобілізації людей на вулиці, зокрема не за регіоном їхнього проживання, зараз є загальновідомим фактом. Зрештою, наведена цитата розкриває особу Віталія Крутого й обставини саме його мобілізації. 

Ініціатива «МедіаЧек» не вбачає в матеріалі з вебсайту «Телевізійної служби новин» під назвою «Пробув на фронті всього 19 днів: трагічна історія директора Чернігівського музею, якого мобілізували у Львові» розпалювання ворожнечі до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.  

25 грудня 2024 р.