Пітер Залмаєв народився в Донецьку. Коли йому було 18 років, поїхав на навчання до Сполучених Штатів. Вивчав релігієзнавство в Університеті штату Теннессі, здобув кандидатський ступінь із міжнародних справ та економіки Колумбійського університету. Після навчання залишився у США, заснував міжнародну некомерційну організацію «Євразійська демократична ініціатива». З початком російської агресії проти України у 2014 році став виступати оглядачем з українського питання в міжнародних медіа — CNN, BBC, Al Jazeera й інших. У 2016-му повернувся до України та почав працювати ведучим на українському Прямому каналі.

Майже місяць тому Пітер вирушив до країн Океанії та відвідав Австралію, Нову Зеландію, Фіджі, Тонгу, Самоа та ще кілька острівних країн, розташованих посеред Тихого океану. Також у його планах — поїздка африканським континентом. Загалом журналіст збирається відвідати протягом року близько 30 країн, щоб оцінити їхнє ставлення до України, розповісти про токсичність російської пропаганди, зібрати інформацію про українську діаспору та, можливо, навіть написати про все це книжку. 

«Детектор медіа» розпитав Пітера, чому він обрав саме цей регіон, у яких країнах уже встиг побувати, з ким зустрівся та які його перші враження від поїздки.

— Пітере, як народилася ідея цієї поїздки та що вас на неї надихнуло?

— Я давно мріяв дістатися тієї частини Тихого океану, де скупчення островів на земній кулі загальною площею понад мільйон квадратних метрів. Відвідавши понад сто країн світу, я ніколи не був у цих острівних державах, які між тим є дуже важливими для України з точки зору залучення якомога більшої кількості прихильників у її боротьбі з агресором. Розуміння цієї важливості є в Україні на державному рівні. Нещодавно посол України в Австралії та Новій Зеландії Василь Мирошниченко здійснив візит до Королівства Тонга, а потім ще до Республіки Фіджі та Федеративних Штатів Мікронезії. В результаті ці держави приєдналися до Спільного комюніке після першого Глобального саміту миру, який Україна провела цього літа у Швейцарії.

Пітер Залмаєв бере інтерв’ю у Надзвичайного та Повноважного посла України в Австралії Василя Мирошниченка

Тож моя поїздка — це нагода поєднати здійснення давньої мрії побувати в країнах Океанії з можливістю адвокації інтересів України для розширення її підтримки у світі. Заодно я побував в Австралії та Новій Зеландії, які теж до того ніколи не відвідував. А почав свою подорож із Японії.

— Ви відвідуєте ці країни як приватна особа чи представляєте якусь організацію або певне медіа?

— Я відвідую їх не просто як пересічний громадянин якоїсь країни, а як американсько-український журналіст із певним послужним списком. Багато хто знає мене по роботі оглядачем з українського питання в таких міжнародних медіа як CNN International, BBC World News, Al Jazeera тощо. Тобто я маю напрацьоване реноме й тому мені легко вдається відразу по приїзду в певну країну потрапити на місцеве телебачення.

Так, наприклад, приїхавши до Австралії, я потрапив на канал ABC. Коли відвідував Фіджі, виступив на телеканалі Fiji One та FBC TV, в Самоа — на TV1 Samoa, в Тонга — на Television Tonga. У найбільшому новозеландському місті Окленд виступив у програмі Breakfast TV show на головному державному каналі країни TVNZ (Television New Zealand), де розповів про ситуацію в Україні та пояснив, чому нас потрібно підтримувати. А дорогою з Окленду до столиці Нової Зеландії — Веллінгтона прямо з потяга дав інтерв’ю для новозеландського радіошоу The Platform New Zealand.

 Виступ на телеканалі Fiji One

— Про що вас питають найчастіше, що найбільше цікавить ведучих програм, у яких ви берете участь?

— Початок мого турне припав на 1000 днів великої війни в України, тож розмови точилися навколо цієї теми. Ми говорили про ключові події, які сталися за цей час, про те, які уроки з повномасштабної агресії Росії проти України виніс Захід, який досвід отримала Україна та її жителі тощо. Потім, коли Росія активізувала обстріли мирних українських міст і це потрапило в новинні стрічки світових медіа, ключовою темою наших розмов стали наслідки жахливих злочинів нашого ворога.

 Пітер Залмаєв в ефірі ABC Australia

Я встигаю давати інтерв’ю не лише медіа тих країн, у яких перебуваю. По скайпу я регулярно вмикаюся в новини ВВС, France 24 й інших іноземних медіа. Я ніколи не відмовляю колегам з інших країн, і в будь-який час дня і ночі приєднуюся до їхніх ефірів, щоб відповісти на їхні питання про Україну та все, що з нею пов’язано.

— Які країни ще ви збираєтеся відвідати?

— Далі мій маршрут пролягатиме через Республіку Вануату — острівну тихоокеанську державу в Меланезії, Соломонові острови, Папуа Нову Гвінею та Нову Каледонію. До речі, міністр закордонних справ Папуа Нової Гвінеї, найбільш густонаселеної країни південної частини Тихого океану (її населення — близько восьми мільйонів), має українське походження, його звати Джастін Ткаченко. Народився він в Австралії в родині українських емігрантів, а потім одружився з громадянкою Папуа Нової Гвінеї, залишився жити в цій країні та зробив політичну кар’єру, ставши міністром. Україна, на жаль, досі не має дипломатичних відносин із Папуа Новою Гвінеєю, втім, як і з Тонга та деякими іншими острівними країнами Тихоокеанського регіону. А з такою державою як Палау, що розташована у Мікронезії, дипломатичні відносини Україна встановила лише цього літа.

 Пітер Залмаєв у студії Television New Zealand

— Тож, можливо, ваша адвокаційна поїздка сприятиме прискоренню цього процесу?

— Мабуть. Хоча я не хочу надавати собі зайвого значення. Знаю, що міністр закордонних справ України Андрій Сибіга зустрічався з Джастіном Ткаченком на полях Генеральної Асамблеї ООН і, думаю, говорив зокрема й про встановлення дипломатичних відносин із Папуа Новою Гвінеєю. Щоправда, справа з місця не зрушила. І мені здається, що Ткаченко не просуває це питання. У своєму дописі у фейсбуці після тієї зустрічі він дуже обережно й розмито написав про своє ставлення до російсько-української війни та навіть не згадав про своє українське походження. Мабуть, це пояснюється впливом на Папуа не стільки Росії, скільки Китаю. Соломонові острови взагалі лягли під Пекін, підписавши пакт про безпеку з Китаєм. Під час своєї подорожі я досліджую тему розширення присутності Китаю в регіоні, яке, до речі, викликає занепокоєння у США, і цікавлюсь у місцевих жителів, що вони про все це думають.

— Окрім телеканалів і радіостанцій, які місця ви ще відвідуєте та з ким ще зустрічаєтеся під час перебування в цих країнах?

— Я зустрічаюся з парламентарями цих країн, урядовцями (колишніми й чинними), представниками зовнішньополітичних відомств, просто спілкуюся з місцевими жителями. І ще роблю сюжети для нашої спільної з Тарасом Березовцем програми The Week, яка виходить на українському каналі «Прямий».

 Пітер Залмаєв із міністром закордонних справ Нової Зеландії Вінстоном Пітерсом

Нещодавно я зробив для The Week інтерв’ю з українським військовим Віктором Богоявленським, який втратив на фронті обидві ноги. Його я зустрів у Сіднеї, де наш захисник готується до революційно нової операції, яка дозволить йому після протезування та реабілітації не тільки ходити й бігати, а й відчувати протези як власні кінцівки. Це стало можливим завдяки ініціативі Australian Federation of Ukrainian Organisations і посольства України в Австралії на чолі з Василем Мірошниченком.

 Пітер Залмаєв з українським військовим Віктором Богоявленським, який приїхав до Австралії на протезування

Також я мав нагоду поспілкуватися з великим другом України експрем’єр-міністром Австралії Тоні Ебботтом, який неодноразово був в Україні та надавав нашій країні підтримку. До речі, Ебботт очолював уряд країни тоді, коли над Донеччиною було збито літак рейсу MH17, де загинуло 38 громадян Австралії. Він був тоді дуже рішуче налаштований зробити все необхідне, щоб повернути останки австралійців і репатріювати їх до їхніх рідних. Навіть допускав можливість відправлення «великого військового контингенту» в Україну для цього.

 У Австралії Пітер Залмаєв зустрівся з експрем’єр-міністром країни у 2013–2015 роках Тоні Ебботтом

Крім того, я виступив на мітингу, який щотижня проходить на підтримку України на сходах мерії Сіднея. Його організовує Союз українських організацій Австралії (Australian Federation of Ukrainian Organisations). Ну, і дуже приємною була неочікувана зустріч в Окленді зі Святославом Вакарчуком і його гуртом «Океан Ельзи», які вперше приїхали до Нової Зеландії з концертом. Я дізнався, що наші музиканти дають тут виступ, у перший же день свого приїзду, і зрозуміло, що помчав на нього. Зал в Окленді на дві тисячі місць, у якому вони виступали, був вщерть забитий. Це було незабутньо. А потім я ще встиг поспілкуватися зі Святославом, взяти в нього невелике інтерв’ю.

 Пітер Залмаєв із лідером «Океану Ельзи» Святославом Вакарчуком

У Папуа в мене заплановані зустрічі зі студентами журналістських факультетів, виступи на телебаченні й відвідування місцевих видань. Після того я повернуся до Австралії та з міста Перт, яке розташоване на західному узбережжі країни, вирушу до Йоганнесбурга — найбільшого за кількістю жителів міста в Південно-Африканській Республіці.

 Пітер Залмаєв зі студентами факультету журналістики Національного університету Самоа

— Розкажіть про українців, яких ви вже встигли зустріти у цих країнах. Хто вам найбільше запам’ятався серед наших співвітчизників, які там живуть?

— Мене вразила чудова й дуже працьовита Катерина Турська, яка живе в Новій Зеландії з 2006 року. Ця дівчина зі Слов’янська створила тут українську адвокаційну групу Mahi for Ukraine. З маорійської, мови корінного населення Нової Зеландії, «mahi» перекладається як «робота». Тож назва говорить сама за себе — «Робота для України».

 Засновниця української адвокаційної групи в Новій Зеландії Катерина Турська. Фото: Mahi for Ukraine

До повномасштабного російського вторгнення невелика діаспора українців у Новій Зеландії (близько 1200 осіб за переписом 2018 року) поділялася за регіональним принципом (Північний і Південний острови країни). А після — місцеві українці почали комунікувати з владою Нової Зеландії на найвищому рівні та впливати на її політику. Наприкінці серпня 2023 року уряд країни оголосив, що українські біженці зможуть отримати статус резидентів Нової Зеландії. Сталося це завдяки українській адвокаційній групі Mahi for Ukraine. І Катерина дуже багато для цього зробила і продовжує робити.

А в Австралії активно працює в українських інтересах Катерина Аргіру. Вона очолює той самий Cоюз українських організацій Австралії, який влаштовує щотижня на сходах мерії Сіднея проукраїнські мітинги.

 Пітер Залмаєв бере участь у проукраїнському мітингу в Сіднеї

— Які плани у вас на Африку?

— Там я розраховую на підтримку посолки України в ПАР Любові Абравітової, а також віцепрезидентки Світового конгресу українців у країнах Африки, співзасновниці «Української асоціації ПАР» Дзвінки Качур. Хочу дослідити, як у ПАР облаштувались українці, які туди приїхали після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, як і чим живе українська громада загалом.

Знаю, що в ПАР дуже відчутний російський вплив, і я маю бути дуже обережним. Думаю, те, що я дозволяв собі, перебуваючи у країнах Тихоокеанського регіону, навряд чи зможу робити в цій державі. Маю на увазі — підходити до людей прямо на вулиці й питати про їхнє ставлення до України та війни. Це може бути там небезпечним.

А з ПАР через весь африканський континент я збираюся їхати до Еритреї. Відвідаю Намібію, Мозамбік, Танзанію, Кенію, Мадагаскар — загалом понад 30 країн.

— І скільки часу ви збираєтеся так мандрувати?

— Щонайменше, протягом року. Я не збираюся поспішати. У цих країнах повільний темп життя, тож швидкі мандрівки до них не виходять. Не хочу стрибати з країни у країну літаками, буду пересуватися винятково по землі й хочу зазирнути у найвіддаленіші куточки цього континенту, які перебувають поза звичними туристичними маршрутами. Це буде не романтична мальовнича подорож, абсолютно ні. Для себе я виділив країни, в яких збираюся працювати особливо вдумливо і довго. Це Руанда, досвід якої важливий для України через пережитий 30 років тому її жителями геноцид, Уганда й Зімбабве.

— У вас є якийсь конкретний план зустрічей? Яким чином ви організовуєте своє перебування в кожній конкретній країні чи місті?

— Я сам і організовую. Щодо плану — він завжди дуже приблизний, оскільки це все ж таки подорож, а в ній має бути елемент несподіваності, імпровізації. Коли я подорожував раніше, то скуповував гори путівників, якими зараз забиті полички моєї квартири у Нью-Йорку — Lonely Planet, Footprint, Bradt, Let’s go. Зараз я відмовився від цього — мінімальний research і все. Цікавіше їхати без якихось певних очікувань, щоб отримати свіжі враження. І про зустрічі я намагаюся домовлятися не раніше, ніж за тиждень до них. Поки що це вдається. Можливо, тому що досі я був переважно у невеликих країнах, де мій приїзд для багатьох є подією. В Австралії та Новій Зеландії мені допомагало наше українське посольство і сам посол України. Сподіваюсь на підтримку нашого дипломатичного представництва і в Південно-Африканській Республіці. В інших великих країнах буду сподіватися на свою наполегливість.

 «Вражений красою Нової Зеландії. Але з усіх видовищ, що мені тут довелося побачити, найбільше вразило оце», — написав Пітер Залмаєв у фейсбуці під цим фото

— Хто фінансує ваше турне?

— Поки я не зміг знайти підтримку зовні, тому подорожую власним коштом. Тобто я такий самовисуванець — посол доброї волі від України. Із самого початку це був доволі амбітний проєкт, і свою поїздку я хотів поєднати з написанням книжки про всі ті зустрічі та враження, які отримаю протягом неї. Деякі видавництва навіть виявили інтерес до такої ідеї.

— Тобто, крім ваших репортажів та інтерв’ю на Прямому, результатом цього проєкту може стати ще й книжка?

— Може бути. Я веду нотатки — письмові й голосові. Але поки не придумав формат, у якому міг би написати книжку. Тут же важливо не лише — про що, але й — як. У наш час, коли великі форми мало кому заходять, це могли б бути такі собі невеликі віньєтки. Також були думки про документальний фільм. Словом, подивимося.

— Яка сприймають Україну жителі країн, у яких ви вже побували протягом вашого турне? Наскільки добре знають, що відбувається в нас зараз? Чи виявляють підтримку?

— Кожного разу сідаючи в таксі, яке по прильоту до тієї чи тієї країни везе мене з аеропорту, я чую традиційне питання таксиста «Where are you from?». Реакція на мою відповідь «I’m from Ukraine» зазвичай доволі бурхлива. По-перше, для людей це неочікувано, адже з України, яка розташована за декілька десятків тисяч кілометрів від цього регіону, тут дуже мало туристів. Водночас про нас і нашу боротьбу з російськими окупантами тут знають. У Самоа, наприклад, перший таксист, якого я зустрів, сказав мені: «О, ми всі підтримуємо Україну та дуже обурені тим, що робить Росія». Але багато хто вважає, що в нас уже все йде на лад, і війна ось-ось закінчиться. Оскільки такої кількості інформації про Україну, як було у 2022 році, у місцевих медіа вже немає. У такій ситуації я завжди налаштований розповісти, пояснити й намалювати реальну картину.

 Пітер Залмаєв подякував прем’єр-міністру Королівства Тонга Сіаосі Совалені за приєднання країни до українського плану миру

Через те, що майже в усіх цих країнах (Соломонових островах, Тонга, Папуа Нова Гвінея) поширена англійська мова, їхні жителі читають переважно англомовну пресу. А в ній, як відомо, інформація про російсько-українську війну подається в основному з позицій підтримки України. А ось, наприклад, у Фіджі, де більшість місцевого населення складають вихідці з Індії, які розмовляють фіджійською хінді, — не все так однозначно. Під час спілкування з місцевими жителями мені неодноразово доводилось чути, про те, що «Україна та Росія — братні народи, яким потрібно порозумітися». А все тому, що вони не лише споживають англомовний контент, а й підключені до індійських телеканалів і читають індійські інтернет-ресурси. А там несеться переважно проросійська пропаганда. Так що регіон тут непростий, і роботи тут з точки зору донесення української позиції — непочатий край.

Не менш складна ситуація й у країнах Африки, де дуже відчувається вплив Росії. «Росія монополізувала відносини з країнами Африки. І все, що ми хочемо зробити, — протерти це скло і сказати: “Ми тут є, ми — велика незалежна держава, давно з вами працюємо”», — сказав якось Володимир Зеленський на зустрічі з африканськими журналістами. Тож хочу долучитися до цього «протирання скла» та докласти зусиль до того, щоб країни й Океанії, й Африки отримали бодай дещицю інформації про Україну та героїчну боротьбу її народу з російськими окупантами.

Читайте також:

• Політична журналістка Юлія Забєліна: «Наша інформаційна політика перетворилася на мочилово в телеграмі»
• Почути Глобальний Південь
• Війна і битва наративів: Як російська пропаганда діє в медійному просторі Глобального Півдня

На головному фото Пітер Залмаєв із генералом-майором Збройних сил Австралії у відставці, автором книги «Війна за Україну: стратегія та адаптація під вогнем» Міком Раяном

Фото: з фейсбуку Пітера Залмаєва