Шановна редакція “Детектор медіа”! Надсилаю листа, якого я направив газеті “Українська правда”. Оскільки в ньому мова іде про актуальні сьогоднішні проблеми і він стосується журналістського середовища, то існує ймовірність, що він зацікавить і вас.

Дякую, Юрій Луканов.

Шановні колеги, дуже вдячний за опубліковане вчора в “Українській правді” інтерв`ю зі мною. Правду скажу: моє марнославство було потішене, коли мені почали телефонувати друзі і казати щось на зразок, мовляв, ну ти й видав - класиком стаєш! Особливо мені сподобався заголовок – “Козюльки з носа України. Від Луканова”. Він цілком відповідає духові моєї книжки, про яку йшлося в розмові.

Оскільки мова в інтерв`ю ішла не тільки про книжку, але й про стосунки в журналістському середовищі, то обставини змушують мене дещо уточнити свою позицію. Річ у тім, що розмова зі мною, яка побачила світ вчора, відбувалася кілька тижнів тому - тоді навіть не пахло журналістською профспілкою. Я дуже скептично оцінював атмосферу серед українських журналістів. І зараз не відмовляюся від жодної своєї оцінки. Але створення Оргкомітету професійної профспілки і Страйкому свідчить про те, що не все так безнадійно у нашого брата. Обставини змусили нас згуртуватися, виявити солідарність. А раптом обставини так само змусять нас стати мудрішими, спонукають забути про розбіжності в поглядах, заплющити очі на старі образи, наступити на горло власним амбіціям й ми таки не забалакаємо ідею організації, яка б захищала наші права... Я дуже хотів би в це вірити. Саме тому і підписався під відомим усім колегам маніфестом.

Без цього уточнення моя критика в інтерв`ю могла б сприйматися як палки у колеса новій журналістській ініціативі. А я дуже хотів би, щоб ця ініціатива реалізувалася.

Дякую за увагу.

З повагою,