Переведення мовлення обласних державних телекомпаній з УТ-3 (“Інтер”) на УТ-1 та скорочення їхнього ефірного часу може призвести до судової тяганини.

Про політичність останнього рішення говорять не лише вічні критики діяльності Національної ради та Держкомінформу, який ініціював розгляд цього питання, але й самі члени регулятивного органу. Так, Віталій Шевченко, який сам зізнався в інтерв’ю “Телекритиці”, що він єдиний, хто голосував проти такого рішення, визнає, що і рік тому, і тепер Національна рада виносила не правомірне рішення.

У вересні 2001 року телеканалу “Інтер” було видано ліцензію на 20-годинне мовлення на каналі УТ-3. Час мовлення було збільшено за рахунок ефірного часу обласних державних телекомпаній. Останніх зобов’язали протягом року підшукати собі кращий “притулок”. А на цей період Національна рада продовжила термін дії їхньої ліцензії на мовлення на каналі УТ-3.

Тепер, повертаючись до своєї минулорічної ухвали, Нацрада вирішила прилаштувати обласні державні телекомпанії на УТ-1. Цим рішенням, фактично, Національна рада намагалася виправити становище, за якого обласні мовники були викинуті із ефіру взагалі, хоча, за умовами ліцензій деяких із них, облтелекомпанії мають ефірний час саме на УТ-3 аж до 2004 року.

Крім того, Віталій Шевченко каже, що будь-які зміни на каналі мовлення повинні відбуватися на конкурсній основі. Конкурс в данному випадку не проводився. Звичайно, що такий стан справ не міг сподобатися Національній телекомпанії (НТКУ): її керівництво заявляє, що рішення надати мовлення обласним телекомпаніям в її ефірі було прийняте із порушенням юридичних норм. Адже Перший національний має ліцензію на мовлення на УТ-1 і природно, що його керівництво має усі підстави обурюватися нав’язуванням інших мовників без згоди його засновників.

Але усі прохання НТКУ перенести розгляд цього питання на Нацраді на пізніше закінчилися винесенням саме такого рішення: перевести обласних мовників на УТ-1 та віддати їм час із 17.00 до 19.00. До того ж, за словами Віталія Шевченка, питання про передачу часу Національної телекомпанії обласним державним телекомпаніям відбувалося без згоди її засновників – Президента та ВР. І якщо формально з боку Президента можна посилатися на клопотання, яке озвучив Держкомінформ, то Верховна Рада подібного рішення сесійно не ухвалювала. Є тільки думка парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, висловлена в листі за підписом голови Миколи Томенка, де він стає на захист інтересів обласних державних мовників. Ця ж позиція висловлювалася на недавній зустрічі Голови ВР Володимира Литвина із керівниками українських каналів.

“За рішенням Нацради, -- каже Віталій Шевченко, -- стоять політичні причини. І це при тому, що це рішення було викликане намаганням Національної рада виплутатися із халепи, в яку вона потрапила, приймаючи рішення про викинення обласних телекомпаній із ефіру ще рік тому. Під час розгляду цього питання постійно виявлялися якісь недомовки, відкривалися нові нюанси, які переносили обговорення цього питання чотири рази. Але, як на мене, цікавим є і інше – жодного разу за цей період ні одна із обласних телекомпаній не вважала за потрібне бути присутньою на розгляді цього питання, хоча це як раз і є в їхніх інтересах. Ми розуміємо, що вони могли не приходити із різних причин: більша частина взагалі за рік устигла знайти собі місце на місцевих приватних каналах і таке рішення не стало для них чимось екстраординарним. Але ж є такі мовники, серед яких і Київська обласна телекомпанія, які не можуть заспокоїтися.

Що ж до інших варіантів вирішення цього питання: ми робили ставку на можливість мовлення обласними телеканалами на каналі УТ-2, ефір якого є й так уже роздробленим. Але таких пропозицій від президента Національної телекомпанії Ігора Сторожука ми не отримували. Може, він просто не оформив це письмово чи не мав часу? Власне, його ніхто не запитував, а лише поставив перед фактом. У тому, що варіант із другим каналом так швидко зник із поля зору, є ще й інший аспект: наслідок закулісних інтригі довкола УТ-2 та безкінечних судів над каналом “1+1”. Хтось не побажав перед можливими великими змінами господарів ”другої кнопки” вплутувати туди обласних державних мовників. Хоча логічним було б “приютити” їх саме на УТ-2. Адже приймаючи своє рішення, на мою думку, Національна рада повністю відступила від свого попередньо сформульованого підходу, що Перший національний має бути одноосібним мовником. І взагалі Нацрада повинна стояти на позиціях уникнення дробіння каналу.

Свідченням усієї абсурдность ситуації із вирішенням старої проблеми є ще й мій єдиний голос проти такого рішення Національної ради.Я завжди був першим противником існування обласних державних телекомпаній, а тепер став їхнім, фактично, єдиним захисником, принаймні у Національній раді. У принципі, у такій формі, в якій вони існують зараз, вони існувати не можуть. Торішнє рішення, якщо вони не збиралися реформуватися, прискорювало їхній природній кінець. Формально, я мусив би тішитися такими рішеннями Національної ради. Але. Це повинно робитися зовсім іншими методами.

Інше питання: компанії не почали судових процесів проти торішнього рішення, а, навпаки, змирилися. Очевидно, вони настільки перелякані ситуацією, яка склалася в інформаційному просторі, що вирішии, що влада за них усе вирішить. Навіть якщо їх душитимуть, вони не противитимуться. Ці обласні телекомпанії є справжнім божевіллям: армія працівників, які виробляють дві-три програми низької якості. Усе знову ж таки зводиться до того, що треба реорганізувати Перший національний канал в систему суспільного мовлення, а на базі обласних державних телекомпаній створити корпункти Першого каналу, звичайно, із скороченим штатом.

Від редакції: коментар ситуації від президента НТКУ читайте трохи пізніше, в інтерв’ ю, яке Ігор Сторожук дав вчора „Телекритиці” з багатьох питань діяльності Національної телекомпанії.