Прошу вас надрукувати цей список, не супроводжуючи його коментарями (якщо у вас справді вистачить мудрості і мужньості) «Детектор медіа» отримала коментар Олексія Мустафіна

до нашого коментаря його статі „Так жити ніззя”. Публікуємо без купюр, редакційної правки та

власних коментарів. Шановна Наталя, шановний Сергій,

Прошу вас надрукувати цей список, не супроводжуючи його коментарями (якщо у вас справді вистачить мудрості і мужньості)

1. речення і словосполучення, які відзначають рівень дискусії

- “демагогія як „булижнік” об’єднаного соціал-демократа”

- “чи варто полемізувати”

- “немає нічого нуднішого, ніж доводити розумній людині істини, очевидність яких їй і так зрозуміла”

- “притягнуті „за вуха” історичні приклади”

- “покликане приховати нехитру, але, очевидно, глибоко близьку авторові думку. („Бєссознатєльноє”, як кажуть фахівці, завжди на поверхні)”

- “в країнах, про які так люблять згадувати в новинах „Інтеру” з приводу успіхів тамтешніх соціал-демократів”

- “до власних демагогічних побудов”

2. припущення щодо мотивів опонента, про які в нього можна просто спитати, або висновків, які він не робив

- “він поспішав закинути свій текст на Форум нашого сайту, мабуть, хвилюючись, що він не пройде редакційнї „цензури”” - “треба розуміти, що пріснопам’ятні „темники” є такою собі концентрованою формою подібного „враховування”.

- ““Підніматися на подвиг” більшості з них не хочеться” - “Чи означає факт отримання зарплатні „від олігархів”, що журналісти не мають права протестувати проти очевидних порушень власних громадянських прав і прав найманих на роботу професіоналів-журналістів?” - “чи викликала б у нього етичні застереження, наприклад, відмова робітників м’ясокомбінату робити ковбасу із м’яса, зараженого „коров’ячим сказом”? Скажімо, на підставі того, що вони у відомості розписуються за одну суму, а в конверті („з рук власника”) отримують іншу?”

- “чи мають право власники ЗМІ втручатися у редакційну політику видання – всупереч задекларованим Програмам, Статутам тощо.”

- “для суспільства, насправді, набагато важливіше мати навіть супернео’бєктивні, але такі, що опонують владі, медіа, аніж настільки ж необ’єктивні, але сервільні” - “невже, на думку Мустафіна, в українських журналістів немає іншого вибору, ніж сприймати таку ситуацію, як даність?

- “Можна підверстувати всі ці „ганебні” приклади до власних демагогічних побудов - не втрачайте, мовляв, відчуття реальності, всі „одним миром мазані””

3. тези, якими не викликають у автора заперечень, але з контексту випливає протилежне

- “хочеться абсолютно простих речей – виконувати свої професійні обов’язки відповідно до загальновідомих (маю надію, що Олексію також) професійних стандартів. Звичайно ж, отримувати за це заробітну плату.”

- “і, навіть той факт, що у багатьох випадках ці зарплати виплачуються „у конвертах”, зовсім не скасовує права найманих працівників відстоювати власні права.”

- “чи не власники медіа - і держава! – і створили систему тіньової оплати праці журналістів? Держава завдяки „драконівським законам” для економічної діяльності тримає „на гачку” власників медіа, домагаючись їхньої лояльності.” - “як в цьому замкненому колі мають шукати можливість нормально працювати журналісти – як не намаганням консолідуватися (створивши ті ж самі профспілки, наприклад), щоб і перемовинами з власниками, і більш рішучими - в разі потреби – діями спонукати владу та власників до пошуку більш цивілізованих норм існування медіа?” - “отримуючи свою зарплатню, журналісти, передусім, беруть на себе зобов’язання виконувати свої професійні обов’язки – керуючись все тими ж професійними стандартами.” - “редакційну політику має визначати колективний орган – редколегія видання, з можливістю ПРОЗОРОЇ дискусії між її членами та ПРОЗОРИХ аргументів, які, звісно, виключають таке типове для нашої ситуації „бо так треба”, „бо прислали”, „це не обговорюється” і т.ін.

4. тези, що не можуть не тішити, бо тут думки все ж таки співпадають

- “відносно його оцінки стану в українських медіа („ ..опозиційні видання за жорсткістю своєї редакційної політики мало відрізняються від... провладних) – то це дійсно так. - “видавати чорне за біле і навпаки, за вказівкою „зверху” – це, звісно, не лише український винахід”. хотілося б, щоб Олексій навів приклади, коли ми робили це свідомо. Або, помилившись – не ВИПРАВИЛИ б помилку.

Принагідно передаю щиру вдячність тим, хто відкликнувся на статтю, своїми коментарями допоміг мені глибше розібратися в ситуації і переконав мене, що в українській журналістиці ще не все втрачено

Особливо хотів би подякувати за оперативну реакцію працівників “Громадського радіо” і завірити їх, що не мав жодного бажання у чомусь звинувачувати Сашка Кривенка, і не хотів би екстраполювати прикру помилку на принципи роботи Громадського Радіо та особисто на його керівника.