Розбирати новини «до гвинтика» й закохати в красу технологій: як працює медіапроєкт «Мейканемо»
Розбирати новини «до гвинтика» й закохати в красу технологій: як працює медіапроєкт «Мейканемо»
Оригінал публікації на сайті «Накипіло» за посиланням
«Закохати українців у красу технологій» — таку мету поставили собі авторки медіапроєкту «Мейканемо». Свій YouTube-канал Катерина Венжик і Юлія Даниленко запустили цьогоріч у лютому. Наприкінці 2023-го медійниці пішли з редакції SPEKA. Спільний проєкт присвятили технічній освіті, мейкерству та промисловим технологіям. На думку авторок, інженерна тематика недооцінена в україномовному сегменті YouTube. Особливо в часи війни, коли зростає потреба в технічних фахівцях.
В інтерв’ю зі співзасновницею «Мейканемо» Катериною Венжик ми дізналися, як розвивається проєкт і чому важливо залучати молоду аудиторію.
Опишіть, «про що» ви?
Ми задумувалися як YouTube-канал про технології, науку, розробки та мейкерство. Але все більше я усвідомлюю, що нам потрібно бути каналом про людей. Бо, власне, люди і створюють усі технологічні штуки, якими ми користуємося вдома, на роботі, якими воюємо, лікуємо. Дуже важливо, аби цих людей ставало більше. Тож нам потрібно підкреслювати їхню цінність, що вони потрібні Україні.
Ми собі поставили задачу, по-перше, зацікавити глядачів технологіями, якими люди користуються щодня. Що б ми не взяли до рук, на що б не сіли, що б не включили — колись було розроблено інженерами. Нещодавно з колегою зачепилися за тему: звідки взявся трьохточковий ремінь безпеки в автівках? Чому він саме такої конструкції, як еволюціонував? А це ж величезний шмат роботи інженерів, біологів, анатомів, автовиробників, фізиків, які все прораховували. Робота впродовж кількох десятиріч.
По-друге, хочемо, аби зросла кількість інженерів в Україні. Зрештою, зацікавленість технологіями призводить до того, що більше людей починають ними займатися.
Наш базовий формат — щотижневі дайджести «Не хайповий tech»
Це те, з чого почалося «Мейканемо», і досі найзатребуваніший формат. Технічні новини всім цікаві. Це дає можливість бути в темі, навіть якщо ти далекий від технологій.
Протягом тижня читаємо з Юлею десяток технічних новин зі світових ІТ-медіа. Зазвичай обираємо 20–30, з яких потім формуємо шортліст. На власний розсуд обираємо десять найцікавіших новин. Перекладаємо, трохи адаптуємо тексти українською, начитуємо, накладаємо на відео.
Орієнтуємося виключно на власний смак. Щось відсікається фактчекінгом, щось лишається. Ми розуміємо, що кількість винаходів, розробок, досліджень ефективності в різних інженерних сферах колосальна. Маючи добірку з десяти новин, намагаємося комбінувати: щось давати з healthtech чи biotech, щось — про чіпи, чи просто прикольні факти для життя. Так завжди знайдеться людина, яка побачить щось цікаве для себе.
Невдовзі після «Не хайпового tech» з’явилися подкасти та інтерв’ю
Велика радість журналістики — можливість говорити з цікавими людьми, і ми не могли відмовитися від цього задоволення. Знімаємо в неймовірно атмосферній «коморці» в Могилянці, заваленій всілякими технічними речами. Кращого антуражу для «Мейканемо» годі й придумати.
На інтерв’ю до нас приходять різні люди: освітяни, енергетики, інженери, військові, мейкери. Невдовзі чекаємо на історикиню, поговоримо про залучення жінок до технічних галузей у часи Другої світової війни.
Подкастів наразі два: «Мікросхеми мозку», які ми знімаємо за підтримки American University Kyiv, обговорюємо там проблеми техосвіти в Україні. І моя велика любов — «OVER Інженерний подкаст», який пишемо з другом Іваном Пилипенко, фанатично закоханим в інженерію. Саме Іван значною мірою надихнув мене на створення каналу здатністю годинами захопливо розповідати про технології.
Власне, «OVER Інженерний» — це довгі, детальні, навіть дещо «задротські» розмови про технології. Ми створюємо цей подкаст насамперед для власного задоволення.
Чи зустрілися ви з аудиторією, в яку цілили за задумом? Хто вас дивиться? Що закидають у коментарях?
Схоже, ми таки зустрілися з аудиторією, яку шукали. Не одразу. Перші місяць-півтора в нас були коментарі на кшталт: «О, прикольно», «Цікаво», «Дякую». Я ще дивувалася: якось занадто лояльно, наче ми не в інтернеті.
А згодом почалася критика: «Тут наплутали», «Це вже було», «Тут технологія інша», «Воно не працюватиме» тощо. От тоді стало зрозуміло, що до нас прийшли ті, кого ми шукали — справжні нерди, які не просто краєм вуха новини слухають, а реально занурюються в інформацію. Це цікава і водночас складна аудиторія. Вона постійно має до тебе питання, претензії, запити: «Чому ви обрали цю тему, а не взяли оцю?».
Переважно «граблями», на які ми наступали, були твердження, що дещо з’явилося вперше. Коли ж після коментарів докопуєшся, виявляється, це було років п’ять тому. Просто не було запатентовано, не пішло у продакшн, не «злетіло». В інженерних стартапах такого безліч.
Чесно скажу: ми активно користуємося чатом GPT. Найчастіший наш запит: «Перевір, будь ласка, чи така розробка була». Перевіряємо кожну технологію, про яку пишемо.
Мейкерство — наша тема, і це пов’язано з аудиторією
Обговорюючи з Юлею ідею інженерного медіа, ми насамперед думали про мейкерів. Вони зберігають цікавість до технологій, навіть якщо це не бізнес. Нам це важливо, бо хотілося залучити людей, яким цікаво розбирати щось до гвинтика, які б цим справді горіли. Адже тільки людина, яка щиро чимось горить, зможе запалювати інших.
Мейкери глибоко занурені в технології. Зазвичай техноґіки доволі закриті люди: їм комфортно із собою, із розробками, гіпотезами. Але вони ніколи тебе не відштовхують. Мабуть, це одна з найбільш підтримуючих спільнот, що я стикалася в житті.
Мейкери цінують науковий, технічний інтерес до будь-чого. Можеш збирати PCB-машину для друку плат, плести маскувальні сітки, а можеш робити руками сережки чи хліб випікати — і це буде абсолютно однаково прийнято. Вони не мають снобізму та радіють, коли до них приєднуються, коли цікавляться їхньою роботою.
Один із глядачів якось написав: «Знаєте, я ніколи не думав, що те, чим я цікавлюся, може бути комусь, крім мене, важливо. І я вас дивлюсь навіть не через новини. Мені важливо бачити цю спільну зацікавленість. Бачити інших людей, які щось коментують під відео, що вони взагалі є. Так я відчуваю, що ми, інженери — круті».
Дати відчуття корисності для суспільства, особливо зараз, — мабуть, наша найвища мета.
Чому обрали YouTube, а не сайт?
Мені здається, в YouTube більше перспектив. Левова частка аудиторії, особливо молодь, в яку ми цілимо, віддає перевагу відеоконтенту. Текстові формати переважно залишилися в іншій віковій категорії. Нам важливо достукатися до аудиторії 18–25 років, а то й до молодшої, а вони більше дивляться, ніж читають.
Друга причина: про що ми розповідаємо, на відміну від софтвер, дуже «візуалізуєме». Роздивлятися код нікому не цікаво. Якщо ж говорити про хардверні технології, то їх треба показувати. Не просто констатувати факт наявності тієї чи іншої технології, а детально її розбирати, і відео для цього вкрай помічне. Буває легше зробити відео, бо якусь частину розповіді можна просто показати, і це буде наочніше.
Звісно, відео накладають відповідні зобов’язання, бо далеко не все вдається зняти самостійно. Коли мова йде про світові винаходи — взагалі нічого. А от українські military-розробки ми зняти самі якраз можемо, тільки показувати — ні. Наприклад, досі не можемо випустити відео виробництва РЕБів, яке зняли ще у квітні й травні. Вирізаємо моменти, які хоч мінімально ідентифікують локацію. Інша справа — міжнародні винаходи, тут ми абсолютно вільні у використанні будь-яких відео.
І третя причина, чому YouTube, — абсолютно матеріальна. Запуск будь-якого медіа вимагає інвестицій. Ми розуміли, що зробити якісний сайт і наповнювати його командою з двох людей складнувато. Самі щось зробимо максимум із базових веб-конструкторів, все ж ми не девелопери.
Замовляти комусь розробку сайту, чекати на нього… На це не було фінансових можливостей. Та й, чесно кажучи, не хотілося витрачати час. YouTube виглядав як максимально швидкий вхід для наших ідей. Платформа вже є, за тобою — почати створювати контент. У нашому випадку вкластися у виготовлення контенту було набагато практичнішим, ніж вкластися в розробку сайту.
Показуємо підліткам крутість інженерів, бо вони потрібні для відновлення України
Останній місяць спостерігаю, що в нас з’явилися 10% глядачів віком 18–24 років і десь 4–5% у віці 13–17 років. Цей малесенький шматочок зовсім юних глядачів, яких удалося підтягти, мене тішить найбільше.
Коли ми говоримо про підлітків, про дітей, які обиратимуть професію, то нам, дорослим, треба дати їм привабливий, крутий образ фахівців. Фахівців, необхідних країні для повоєнного відновлення. Це в тому числі інженери, які знаються на хардвер.
Якщо ми зробимо з викладачів математики та фізики «рок-зірок», діти забажають дотягнутися до них, навчитися тому, що вчителі вміють. А інженерні навички вимагають зацікавлення точними, природничими науками. Маючи перед очима образи крутих професіоналів, діти прагнутимуть досягти того ж рівня, докладатимуть зусиль, бо бачитимуть себе в цій сфері.
Інженерія та мейкерство недооцінені в українських медіа
Я вдячна Юрію Власюку, який ще у 2014-му почав мейкерський двіж. Для нашої великої країни — це поки маленький двіж, але надзвичайно потрібний. Мейкерська спільнота корисна не тільки з точки зору розвитку інженерних навичок, хоча, звісно, коли ти навчився паяти плати, і для дрона можеш щось спаяти.
Загалом мейкерство — дуже підтримуюче і важливе для реінтеграції середовище: здорове, дружнє. Та й робота руками добре впливає на психіку. Зараз стабільний психічний стан вкрай необхідний усім нам.
Тусовка мейкерів в Україні невелика. Вона зростає, тож треба її розширювати та підтримувати шляхом просування мейкерства. І це теж одна з наших задач.
Де дивитися «Мейканемо»:
Світлини: архів «Мейканемо».
Ми створили цей матеріал як учасник об’єднання «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
