Безнадійний екранчик
Акції протесту 16 вересня по телевізору показали. Питання – як?
Подія не відбулася, якщо її не показали по телевізору.
Нічого не змінилося. Цих трьох слів цілком достатньо, щоб оцінити те, як українські телеканали висвітлювали акції протесту 16 вересня. Коли переглядаєш сюжети теленовин, зайвий раз переконуєшся: задовго до початку акцій так звана „редакційна політика” більшості каналів була чітка і зрозуміла. „Інформація” з мітингових майданів клепалась за одними лекалами.
Використовувалися нескладні , я б сказав традиційні, піарівські прийоми, з яких зверну увагу лише на декілька.
Заниження кількості учасників.
У висосану з пальця цифру - 15 тисяч учасників київської акції - міг би, можливо, повірити той, хто ніколи не бачив, як розходиться після футбольного матчу переповнений стадіон „Динамо”, який нагадаю, вміщує 18 тисяч. Одного погляду на Європейський майдан було достатньо, щоб зрозуміти, що офіційні дані применшено в кілька разів.
Не менш традиційний прийом: вибіркові крупні плани учасників акції. На відеокадрах площі, де були присутні десятки тисяч молодих людей, більше сотні цілком впізнаваних депутатів Верховної Ради, відомі журналісти(до речі, й колеги-телевізійники) телередактори залишили для свої сюжетів крупні плани майже виключно вимучених життям літніх людей. Завжди в ході масових акцій можна знайти людей, м’яко висловлюючись, маргінального вигляду, щоб створити у глядачів враження, що в мітингу чи демонстрації бере участь виключно якась агресивна і неадекватна потолоч.
А в стик до цього – „жахлива” історія про непрацюючі пункти обміну валют. Враження єдине -причина незручностей - якщо не самі мітингуючі, то лідери опозиції, що погрязли у „конвертаційних” махінаціях.
Взагалі дивує, як канали ще спромоглися показати хоча б керівників опозиції, навівши вирваний, до речі, з контексту фрагмент виступу Олександра Мороза. Не здивуюся, якщо наступним кроком у подібному „висвітленні” буде повне усунення з ефіру навіть „безмовних” опозиціонерів. Що, до речі, стосовно В.Ющенко на деяких каналах майже відбувалося і вчора.
Що, власне, змогли дізнатися телеглядачі з учорашніх і сьогоднішніх теленовин про вимоги опозиції, окрім єдиної вимоги – про відставку президента? Відповідь – нічого. Було зроблено все, щоб черговий раз вбити в голову людям: все, що відбувається, це виключно боротьба за владу, яка не має ну зовсім нічого спільного з їх життям.
Чесне слово, дивуюся, як мої колеги - Детектор медіа, стежачи за новинними сюжетами, виловлюють хоч якийсь натяк на те, що журналісти чи ведучі таки покажуть „дулю” в кишені, що спробують просунути хоч дещицю правдивої, нередагованої інформації. Безумовно, таке, часом, трапляється. Але і ці намагання(більше уявні, ніж реальні), і марні сподівання лише зайвий раз демонструють принизливість становища, в якому перебувають наші журналісти.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
„Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
