Останнім часом склалося враження, що в Україні знову посилилось протистояння між редакціями ЗМІ та засновниками з боку органів влади. Найчастіше воно виливається у перегляд засновницьких документів, зміну статуту і ... звільнення певних осіб або навіть колективів.

Чому так відбувається? Спостерігаючи за конфліктами на відстані, перш за все, здається, що це розплата журналістів за свою діяльність. Мабуть, у більшості випадків так воно і є. Але детально переглядаючи наше законодавство щодо ЗМІ, знайшов декілька цікавих моментів, що по-іншому висвітлюють цю ситуацію.

Журналісти та редактори платять за своє незнання базового законодавства. Справа ось в чому.

На перший погляд, все досить банально. Відповідно до ст.21 Закону України "Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні" (далі "Про ЗМІ"), редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму цього ЗМІ, затверджену засновником. У ст.22 цього закону сказано, що в статуті визначаються майнові, фінансові та інші умови її діяльності, у тому числі й умови реорганізації газети, звільнення працівників, припинення діяльності та інше.

З невеликого досвіду створення статутів можу засвідчити, що в більшості з них положення про умови реорганізації редакції, звільнення або прийняття на роботу працівників виписані досить недбало. Можна зрозуміти ейфорію майбутніх журналістів щойно утворених видань. Мало хто в цей час переймається проблемами, які постають через п’ять-десять років.

Найцікавіше те, що я жодного разу не чув про існування програми видання, затвердженого засновником. Бо якщо засновник - місцева рада або виконком, то така програма повинна затверджуватись колективно.

Крім того, тільки згідно з цим документом, відповідно до законодавства, можливе втручання в редакційну політику видання. На практиці ж досить часто в раді або виконкомі призначають якусь особу, яка фактично виконує роль цензора. Це ж беззаконня!

До речі, така практика є і в нашому місті Дніпродзержинську. Рада своїм рішенням увела в склад заснованої нею газети "Відомості" секретаря міськради.

Депутатів навіть не турбувало те, що її рішення не відповідає закону "Про ЗМІ". Я вже не беру ст. 2, де заборонено створення посад для цензури видання, погодження матеріалів та інше. Відповідно до ст. 6, "діяльність друкованих ЗМІ забезпечується самостійністю її суб’єктів у всіх випадках відносин... Втручання в діяльність друкованих ЗМІ поза межами, визначеними цим Законом, забороняється".

Тобто, на мій погляд, засновник може втручатись лише у засновницьку угоду, статут і програму видання. У цій ситуації наявність такої програми може відігравати дуже велику роль і бути захистом для редакції проти незаконних дій влади. Мабуть не один, навіть допотопний, чиновник не наважиться вписати в програмні положення щось на зразок цензури, або обов’язкової підтримки певних політичних партій.

Зараз вкрай необхідно, щоб юристи, які спеціалізуються на захисті ЗМІ, розробили типовий статут, в якому були б чітко виписані положення про захист самостійності редакцій та журналістів. Тоді б, принаймні при створенні нових редакцій, журналісти могли б користуватись цими рекомендаціями. Або вже зараз домагатись внесення змін в діючі статути державних чи комунальних ЗМІ.

І доки буде вирішуватись питання роздержавлення ЗМІ, пильнішою увагою до діючих норм законодавства можна значно покращити умови праці журналістів та знизити рівень тиску та цензури. Бо перед президентськими виборами милості чекати не доведеться.