Інша річ - чого на телеекранах було більше: гуманізму чи цинізму? Суботня трагедія на Львівському аеродромі “Скнилів”, яка забрала більше 80 життів, стала серйозним випробуванням не тільки для націй та її провідників, але й для вітчизняного ТБ. Це був тест на вміння оперативно реагувати та співпереживати разом із усіма громадянами країни. Чого було більше гуманізму чи цинізму?

У гострих дискусіях: чого має бути більше в журналістській роботі, натуралізму чи намагання не демонструвати глядачам трупи та кров, остаточну крапку, напевно, було поставлено після подій 11 вересня 2001 року в Сполучених Штатах. Тоді американські канали домовилися не подавати в ефір найстрашніші сцени з етичних причин. Наскільки це вдалося українським телевізійникам, вітчизняні глядачі могли оцінити, переглядаючи суботні випуски новин.

Треба відзначити, що всі канали достатньо швидко зуміли мобілізуватися, випуски новин деяких із них вийшли в ефір раніше запланованого програмою часу. Полегшувала роботу присутність під час проведення авіашоу, присвяченого 60-річчю 14 винищувального авіаполку, львівських журналістів, які висвітлювали цю подію. Відеокадри падіння літака, вибуху та жертв трагедії одразу облетіли весь світ. BBC та CNN назвали цю трагедію найстрашнішою після вибухів 11 вересня минулого року в Нью-Йорку.

Більшість українських каналів вибрали гуманний підхід в подачі відеоматеріалу й намагалися уникати крупних планів. Натомість, “Інтер” у перших вечірніх включеннях використувував занадто натуралістичну зйомку. Очевидно, ставши заручником оперативності та гри на випередження, цей канал запропонував глядачеві відео в стилі “No Comments”. На екрані з’явилися незмонтовані кадри, від яких важко було не відвести погляду. Більшість каналів застосовували словесну форму. Про те, найстрашніше, вони в перших же екстренних випусках розповідали вустами своїх кореспондентів. Їхній тремтячий голос та інтонація співпереживання видавалася більш гуманною, ніж розкидані по полю шматки тіл. Занадто відвертий показ міг спричинити зворотній ефект. Тим паче, що такий підхід повністю суперечить журналістській етиці, про яку в нашій країні чомусь говорять лише тоді, коли йдеться про використання брудних технологій під час передвиборчих кампаній. Насправді демонстративний натуралізм у показі трупів – це не лише питання гри на почуттях глядача, якої однозначно не має бути. Тут, швидше, йдеться про неповагу до смерті людини, яка сама фізично, а також її рідні в силу обставин, не давали права журналістам виставляти напоказ особисту трагедію. Саме тому всі західні телеканали вже давно перейшли до середніх та загальних планів.

Телевізійна служба новин (ТСН) на каналі “1+1” вийшла в ефір з екстренним випуском та в розширеному складі. Окрім ведучої Людмили Добровольської, яка більше повідомляла, та В’ячеслава Піховшека, який одразу ж аналізував, до студії був запрошений експерт. Роль експертів у таких випадках зводиться не лише до вміння узагальнити, а більше – до вміння припустити. Саме з їхніх вуст звучали перші версії трагедії. На “ICTV” вони видавалися найбільш переконливими, однак з огляду на анонімність ( ведуча Олена Фроляк повідомила про те, що двоє льотчиків, які відмовилися назвати своє ім’я, подзвонили в студію “Фактів” та висловили припущення щодо причин трагедії телефоном), напевно, примусила багатьох глядачів поставити під сумнів достовірність цих джерел інформації. Як правило, у випадку анонімності джерела довіра до інформації мінімальна. Набагато переконливіше виглядали думки експертів на каналі “ОРТ” та “1+1”. Перші подали синхрон Георгія Кочура, який пілотував літак такого штибу на авіашоу в Франції. Тоді йому вдалося відвести машину від трибун глядачів та вдало катапультуватися. Версії падіння літака з вуст професіонала-практика, перш за все, більше скидалися на правду та були логічнішими. Експерти ж ТСН, з огляду на заданий ведучими тон дискусії, тяжіли до масштабності та докопувалися до першопричин. Однак із обговорення теми цивільного контролю над армією, необхідності її негайного реформування та проблеми недофінансування Збройних Сил умілий маніпулятор Піховшек, умудрявся перевести розмову із власне людської трагедії до відповідальності за неї підтримуваної опозицією міскої влади в особі мера Льова Любомира Буняка. В’ячеслав попри напружений, стислий графік прямого ефіру, встигаючи повідомляти про останні події з місця трагедії, кілька разів вказував на безвідповідальність обраної влади, яка, знаючи про недотримання елементарних норм безпеки на землі, не заборонила проведення шоу. Одним махом ведучий звинуватив і керівництво Збройними Силами, незважаючи на те, що гості “1+1” Сергій Згурець та Вадим Гречанінов, обидва кадрові військові, були явно на боці ЗС і говорили про халатне ставлення до армії в державі загалом. Їх висловлювання явно суперечили вибраній “1+1” тональності: звинуватити всіх і на їх фоні зробити особистою заслугою Президента Леоніда Кучми та його оточення факт їхнього негайного прибуття на місце трагічних подій. Для більшої переконливості Піховшек вдався до словесного паралелізму, мовляв, Леонід Кучма, не бажаючи повторити помилку російського Президента Володимира Путіна в ситуації із підводним човном “Курськом”, перервав свою відпустку в Криму, як тільки дізнався про трагедію, крім того одразу після прибуття до Льова заявив про звернення до нації. А от заяви інших політичних сил – “Нашої України”, СПУ, БЮТ та КПУ – залишилися поза ефіром. Хоча, за повідомленням інформаційних агентств, Юлія Тимошенко зробила досить серйозну пропозицію про скликання позачергової сесії ВР та створення спеціальної слідчої комісії парламенту із розслідування причин жахливої трагедії у небі над Львовом. Хіба це не спроба хоч якогось альтернативного контролю над ЗС, про який так затято говорив В’ячеслав Піховшек?

На відміну від “1+1”, журналісти “Нового” та “ICTV” не соромилися відверто ділитися своїми переживаннями. Ведучі цих каналів природньо демонстрували співпереживання. Оскільки більшість власних кореспондентів стали очевидцями страшних подій, то в їхніх репортажах був присутній особистий фактор, який виражався не тільки в застосуванні найбільш жалісливих слів, але й в стриманості крізь сльози. Найхолоднокровними виглядали В’ячеслав Піховшек та Людмила Добровольська. Хоча більш людянішим у цій ситуації видавався саме тремтячий голос власної кореспондентки ОРТ в Україні Наталі Кондратюк в прямому ефірі цього каналу. Чи не є така природня співучасть у страшній трагедії елементом того “human faсe”, який сповідують в західній журналістиці і про який говорять у нас? Навіть журналістка одного з американських телеканалів, типова представниця цинічного підходу в подачі інформації, що зазвичай сповідують у США, розплакалася в прямому ефірі, повідомляючи про жертви вибухів у Нью-Йорку.

Окрім підготовки екстренних випусків новин, більше, ніж зазвичай у суботу, на телеканали чекало ще одне справжнє випробування – звернення Президента до народу України. Тільки Леонід Кучма зійшов із трапу літака, одразу було оголошено про те, що Президент звернеться до нації, яке транслюватиметься одночасно на всіх каналах. Однак це, швидше, скидалося на бліц-інтерв’ю “ICTV”, що передавали каналами “Вуличного телебачення” , як завжди, із жахливим зображенням, яке одночасно випустили в ефір усі загальнонаціональні мовники. Потім це відео із помаранчевою зірочкою і такими ж титрами ще кілька разів прокрутили під час спецвипусків новин інші канали, навіть на наступний день. На фоні загального професіоналізму, який продемонстрували “Факти”, найбільш часто оновлюючи випуски новин, перше питання кореспондента “ICTV” до Президента України виглядало невиправданим, навіть блюзнірським. Формулювання “Пане Президенте, Ваші враження?” ставлять у випадку, коли хочуть дізнатися про емоції першої особи держави як Головнокомандуючого Збройними Силами, отримані від перегляду вдало виконаної фігури вищого пілотажу в небі над Льововом. Очевидно, далися в знаки невміння журналіста працювати в прямому ефірі, що характеризується швидким та адекватним реагуванням на будь-які висловлювання співбесідника. Правда, той же кореспондент “ICTV” виправився вже на наступний день і під час денного випуску в неділю сказав спочатку: "Добрий день!”-- потім негайно себе осмикнув та додав, -- “Але наврядчи він добрий для львів’ян”. Таке уточнення виглядало доречним, оскільки подібного “проколу” не раз допускалися журналісти, зв”язуючись зі студією через прямі включення після таких трагедій, коли день чи вечір завідомо не може бути “добрим”. Адекватно спрацював “Новий” , замінивши звичайну новинну заставку на чорно-червону траурну картинку із падаючим літаком та надписом “Чорна субота” . У такому відеообрамленні вони подавали кадри трагедії, супроводжувані траурною музикою.

Пряма трансляція в ефірі “ICTV” так званого звернення до нації Президента України ( за жанром це було інтерв’ю) дозволить журналістам цього телеканалу ще не раз говорити про наявність саме у них ексклюзивного матеріалу, як це вони робили після демонстрації відеозйомки затримання німецьких грабіжників та звільнення заручниці українськими правоохоронцями на чолі з Генералом Французом на західному кордоні України весною цього року. Дивно, що заяву стосовно львівської катастрофи Президент зробив не в прямому ефірі Першого національного.