Тарас Шевченко, медіа-юрист, "Інтерньюз-Україна"

Коментують: Віталій Шевченко, Сергій Гмиря, Іван Мащенко Щойно у Верховній Раді України голосуванням було завершено розгляд питання про затвердження звіту Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, а точніше було би сказати, питання про не затвердження цього звіту. Ще вчора, 3 липня, профільний комітет з питань свободи слова встиг розглянути нові кандидатури на потенційно вакантні посади членів Нацради. Окрім членів Нацради від квоти Верховної Ради, дамоклів меч завис також над головою Національної ради Борисом Холодом, якого було обрано від президентської четвірки і якому зараз ВР теж висловила недовіру. Однак, юридичні перспективи звільнення Холода викликають сумніви.

Питання призначення та звільнення членів та голови Національної ради визначаються Законом України „Про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення”. Зокрема, стаття 31 цього закону встановлює, які наслідки можуть бути для голови Національної ради при не затвердженні річного звіту Національної ради. Пункт 3 цієї ж статті звучить наступним чином: „У разі незатвердження щорічного звіту Національної ради Верховною Радою України та Президентом України розглядається питання про висловлення недовіри голові Національної ради або всьому її складу, що має наслідком їх відставку”. Тобто, для висловлення недовіри голові Нацради або усьому складові Національної ради потрібно, щоб і Верховна Рада, і Президент висловили недовіру. Одного лише рішення Верховної Ради замало. При цьому вже відомо, що Президент затвердив звіт Нацради.

Таким чином, навіть якщо Верховна Рада оголосила недовіру голові Національній раді з питань телебачення та радіомовлення - це ще не означає, що Холод іде у відставку.

Разом з цим, не слід за аналогією думати, що Верховна Рада, відповідно до закону про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення, не може відправити у відставку всіх обраних нею членів Національної Ради. Зворотне випливає зі статті 10 закону „Дострокове припинення повноважень члена Національної ради”, в якій однією з підстав дострокового припинення повноважень є „висловлення недовіри Верховною Радою призначеному нею члену Національної ради”. Таким чином, Верховна рада залишала за собою право у будь який час висловити недовіру як одному, так і усім призначеним нею членам Нацради. Власне, таким правом вона і скористалася.

Тарас Шевченко, медіа-юрист, “Інтерньюз-Україна”

P.S. від “Детектор медіа”. - Отже, доля Бориса Холода зараз виключно в руках Президента. Навіть якщо ВР зможе прийняти постанову щодо відкликання підпису голови парламенту під затвердженням угодженої кандидатури голови Нацради. За нашою неофіційною інформацією, попередньо обговорювалась можливість “здачі” Леонідом Кучмою голови Нацради. Вочевидь, гратимуть роль ті умови, які запропонують одне одному ті, хто виступає за “революційну” трансформацію Нацради (як показали результати голосування, Миколі Томенко вдалося-таки переконати донецьких) і ті, хто за краще вважав би зберегти перед президентськими виборами статус-кво. Можливо, саме посада голови Нацради і може стати тут славнозвісною “розмінною монетою”, на що натякає і голосування “за” постанову про недовіру Нацраді Володимиром Литвиним...

Коментарі:

Віталій Шевченко, кандидат до парламентської четвірки Нацради:

- Так, як працював цей склад Нацради, гірше вже не може бути. Але справа, власне, не в цьому. Я переконаний, що суть проблеми в тому, що ми маємо поганючий закон про Нацраду. Особливо це стосується тієї його частини, де йдеться про призначення її членів за квотами 50/50 (4 кандидатури від Президента, 4 – від ВР). Така ситуація спричинила ряд проблем, що склалися. У минулому складі стався неймовірний перекіс у бік обслуговування одних владних інтересів – вулиці Банкової, до того ж, лише однієї з наближеної до Банкової груп впливу.. До того ж, члени Нацради – це професіонали, які не дуже переобтяжували себе читанням законів, і тому їм вдалося у обслуговуванні Банкової піти дуже далеко. Переплюнути у цьому нинішню Нацраду вже не зможе, напевно, ніхто.

Новий склад Нацради, я впевнений, по-перше, буде охоплювати більший спектр політичних сил і включатиме більше фахових представників. Говорячи так, я маю на увазі ще не затверджені кандидатури, але ті, які пропонуються профільним комітетом ВР.

По-друге, відкликаючи парламентську четвірку, ми вперше маємо прецедент, який діє за принципом: щоб іншим не повадно було. Ця ситуація з відкликанням має стати уроком для всіх нинішніх і майбутніх членів Нацради. І третє, що є найголовнішим, усе це, я певен, має наштовхнути громадськість на думку про необхідність ухвалення нової редакції закону про Нацраду. Щоб це не був орган політичної інквізиції.

Сергій Гмиря, член фракції комуністів, член парламентського комітету з питань свободи слова та інформації:

- С приходом нового состава Нацсовета ситуация как-то изменится. Я имею в виду то, что частично беззаконий, которые царят в информационной сфере, станет меньше. Ведь руководство страны, которое манипулирует этой сферой, не заинтересовано в том, чтобы это направление государственной политики было демократичным. Частичное изменение состава Нацсовета будет первым шагом к установлению свободы слова, которой в нашей стране нет.

Іван Мащенко, медіа-експерт:

- Все, що відбулось у парламентському залі, начебто й правомірно. Але не зовсім. По-перше, звіт готувався для Верховної Ради попереднього скликання і був поданий у листопаді минулого року. Зрозуміло, що за наступних півроку в роботі Нацради відбулися певні зміни, у тому числі й на краще, але ці зміни, природньо, в даному звіті не відображені.

У виступі голови профільного комітету Миколи Томенка прозвучала одна слушна думка – про те, що прийшла нова Верховна Рада, відбулася нова розстановка політичних сил. І вони в такому важливому органі. як Нацрада, повинні мати адекватне представництво. Але це потрібно закріпити в законі про Нацраду. До речі, попередній склад Нацради, який працював у 1994-99 рр., більшу частину свого терміну працював за тимчасовим положенням – до прийняття закону. І в цьому положенні передбачалось, що затвердження четвірок – і Президента, і ВР – мають бути на період каденції цих органів. Це було б цілком природньо і нормально. Непотрібно було б нервувати людей ротаціями, бо теоретично можна ротувати хоть кожного місяця. Це ж абсолютно ненормальна ситуація для роботи. Якби законодавче було визначено: приходить нова Верховна Рада - змінюється склад парламентської четвірки, приходить новий Президент – змінюється його четвірка, тоді Нацрада мала б чотири роки для нормальної роботи.

А візьміть ще один момент – Верховна Рада не затвердила звіт, а Президент затвердив. Як діяти в такій ситуації? А як бути з посадою голови? Для його призначення потрібні письмові погодження Президента і голови Верховної Ради. Як діяти в ситуації, коли одна із сторін висловлює голові недовіру? Все це має бути чітко прописане в законі.

І ще одне. Березневий досвід показує, що ротувати членів Нацради значно простіше, ніж обрати нових.

Підготували Ольга Гасюк, Сергій Черненко