(Валерій Лобановський)

Винесені в епіграф слова нашого Великого тренера, на мій погляд, точно характеризують головні цілі представницького зібрання, що відбулося в Українському домі. Виробити в суспільстві здатність до самоорганізації та свідомого та критичного ставлення до оточуючої дійсності. Налагодити конструктивний діалог суспільства та влади, без якого годі й розраховувати на демократизацію української держави.

Сучасний рівень розвитку українського “третього сектору” поки що, на жаль, не дає підстав вважати, що в Україні реально сформувалось громадянське суспільство.І це попри самовіддану роботу багатьох і багатьох розумних і енергійних людей, які працюють у майже двадцяти тисячах офіційно зареєстрованих громадських організацій.

Можна нарахувати чимало причин такого становища. Починаючи з особливостей нашого політичного устрою (йдеться, звісно, не про ритуальні форми, а про реальні механізми прийняття політичних рішень) і закінчуючи економічними негараздами.

Але ініціатори Форуму спробували залучити делегатів передусім до аналізу внутрішніх проблем НДО. Віддавши данину зробленому, у тому числі і під час останньої виборчої кампанії, Форум зосередив увагу на тому, щоб розробити такі форми самоорганізаціїї громадського руху, які б зробили його серйозним і впливовим учасником процесу реформування українського суспільства.

Ключовою ідеєю Форуму можна вважати озвучену головою Комітету «Рівність можливостей» Олександром Чекмишевим ідею створення громадського парламенту.

Мова, звичайно, йшла не про сліпе копіювання структурної побудови тієї ж Верховної Ради. Швидше – про своєрідну «м’яку» коаліцію громадських організацій, об’єднаних за спільністю цілей. Для багатьох НДО, які зараз намагаються самотужки справлятися із своїми завданнями, громадський парламент може стати і інформаційно-методичним та консультативним центром, де вони б змогли оволодіти сучасними технологіями діяльності. І місцем для розширення контактів та спілкування. А головне - така коаліція дала б змогу консолідувати зусилля , інтелектуальний та матеріальний потенціал багатьох організацій і, водночас, стимулювати широке обговорення громадськістю найболючіших суспільних проблем.

На форумі, до речі, вже були реалізовані моделі такого обговорення – у формі засідань робочих груп. Саме на них обговорювалися найрізноманітніші проблеми – від правозахисту населення до значення ЗМІ для становлення громадянського суспільства, саме на них обиралися представники до оргкомітету наступного Форуму.

Його завдання – запропонувати план практичних дій, які б дали змогу реалізувати найголовнішу мету – запустити механізм взаємодії між суспільством і владою, донести напрацьовані НДО пропозиції та рекомендації до державних чиновників, народних депутатів, міністрів – всіх тих, хто відповідатиме за їх реалізацію.

Заради справедливості, слід відзначити, що в листопаді минулого року подібний громадський Форум відбувся у наших північних сусідів. Він був практично аналогічним за формою та декларованими цілями, хіба що проходив у більш помпезному приміщенні – Кремлівському палаці з’їздів. Про наслідки його роботи судити важко, але, зрештою, хто заважає українському варіанту бути значно ефективнішим? По великому рахунку, успіх чи невдача цього позитивного задуму цілком залежить від його ініціаторів та виконавців. А досвід росіян лише свідчить про те, що головною загрозою для ідеї громадського Форуму чи створеного ним громадського парламенту є надмірна політизація і, зокрема, прагнення, політичних гравців використати можливості НДО для свої «вузькоприкладних» цілей.

Вдасться чи ні уникнути українському «третьому сектору» цієї небезпеки - ми дізнаємось вже ближчим часом.