Приготування їжі тепер набуло нових форм – телевізійного ток-шоу, де, як правило, до участі в передачі запрошуються відомі люди, які з допомогою ведучого готують в ефірі смачну, як нас запевняють з екрану телевізора, страву. У залежності від складу страви маститим господиням одразу або захочеться випробувати запропоновані в передачі рецепти, або насолоджуватися її виглядом крізь екран. Але головне перформанс. І тут на перший план виходить особистість ведучого.

Так, незмінний “Смак” з Андрієм Макаревичем завжди славиться не тільки самим фактом приготуванням тієї чи іншої страви, а героєм його програм. Це, як правило, люди, чиє залаштункове життя особливо цікавить обивателя. Вони – завжди в центрі уваги жовтої преси. А якщо потрапляють до Макаревича – то готують зазвичай страви рідних та близьких їм національних кухонь, і це є також частиною формування їхнього іміджу: вміння стояти біля плити. Чорна робота, як то смаження млинців чи чищення цибулі, майже завжди дістається ведучому. Завдання запрошеного – представити на розсуд глядачів якомого екзотичнішу страву, яка б стала притчею во язіцех усіх шанувальників їхнього таланту. Тому заслугою Макаревича є вміння професійно вести діалог такого типу: на кухні, про все і ні про що, у теплій обстановці. Господар ОРТ-ешної кухні міняє стиль розмови залежно від рівня запрошеного, добре відчуває необхідність задати саме таке запитання, яке потрібне публіці для того, щоб створити черговий міф. До того ж, уміє тонко відчувати статус гостя та відповідно будує стиль своєї розмови із ним. Із ким по-дружньому, видно, що на короткій нозі, а з ким – тримає дистанцію, всіляко демонструючи її розмір. У “Смаку” Макаревичу, за його власним задумом, дісталася роль виконавця, проте досвідченого, адже часто він дозволяє собі давати мудрі поради з приводу вдосконалення технології приготування страви. Без його пильного ока витонченого знавця кухні не знали б глядачі, що значить куштувати їжу. А робить він це із виглядом справжнього кухаря, коли більше за все важить процес приготування їжі.

Доказом цього є передача “Вкусно с Борисом Бурдой”( “Інтер”) . Саме він утверджує основний принцин кулінарії, що найпростіші інгридієнти плюс праця кулінара та його талант і фантазія, можуть створити делікатес для справжніх гурманів. Бурда доводить: задоволення в першу чергу повинен приносити сам процес приготування, без якого не можливе смачне поглинання. “Вкусно с Бурдой” розраховане на середньостатистичного глядача, адже, на відміну від вищезгаданого “Смаку” , Бурда ніколи не пропонує готувати страви із нетрадиційних для вітчизняного середовища продуктів, а тому не завжди доступних обивателю. Його гасло – непроста мета простого делікатесу. Щоправда, із завданням він так само просто впорується, чим ще більше схиляє до приготування запропонованої в передачі страви. До того ж, телевізійні кухні Бурди завжди перетворюються в пізнавальні передачі. Кожен інгридієнт неодмінно стає предметом його розповідей. Так глядачі дізнаються історію появи того чи іншого продукту, спецій… Стиль розповідей – максимально доступний для глядача – популярно для всіх. Бурда завжди вміє передбачити появу можливих запитаннь, що виникають у процесі приготуванні тієї чи іншої страви. Так він задає можливі запитання і сам відповідає на них, таким чином не залишаючи ніяких неточностей. І не був би Бурда Бурдою, якби не використовував вдалі дотепні жарти і так само удало та доречно не переводив розмову на продукцію спонсорів. Реклама органічно вписується в сам процес приготування і не може викликати звичної для такої ситуації агресивної реакції глядача.

Чого не скажеш про нову програму на телеканалі ICTV з Ольгою Бурою в ролі ведучої -- “Коронна страва” . Пердача побудована в формі діалогу, як в Андрія Макаревича, та, очевидно, спрямована, на відміну від Бурди, на особистість гостя, а не сконцентрована на страві. Якщо у Бурди шоу одного, то в Бури – двох, де один із них, ведуча, явно слабший. Часто її гостям доводиться на собі витягувати всю передачу. Примітивні питання створюють відчуття дискомфорту, рятують ситуацію -- лише дотепні відповіді, які виставляють напоказ усю обмеженість ведучої та її невмінні спілкуватися із людьми набагато вищого інтелектуального рівня. Таким словесним перлом на підтвердження цього є її питання до недавнього героя “Коронної страви” російського актора Віктора Проскуріна: вы планировали стать актером. На що Проскурін із звичною для нього стриманістю відповів, що він планує поставити на плиту сковорідку, таким чином неприховано даючи зрозуміти ведучій, що він не збирається відповідати на питання такого штибу. Узагалі її репліки в ефірі виглядають недоречними. Автори передачі очевидно так до цього часу й не визначили, на чому концентрувати увагу глядача: на процесі приготування страви чи на персоні гостя, якого ведучій ну аж ніяк не вдається розкрити. Якщо реклама Бурди завжди вмотивована, вона плавно вплітається в розмову, то творці “Коронної страви” пішли від протилежного та чітко відділили саму передачу від рекламних заставок, таким чином акцентуючи увагу на широко усміхненій особі ведучої, яка має достатній досвід в рекламуванні. Неприродньо-завчено та монотонно, з однаковою інтонацією колись про погоду на Першому національному та зараз на ICTVпро меблі “Меркс”, якого вже й так забагато в новинах телеканалу. Але, напевно, національного виробника ніколи не буває вдосталь. Реклама – усе ж велика сила, коли її так вдало рекламує телевізійна красуня Ольга Бура: “замечательное блюдо от Проскурина на замечательном столе от «Меркса»”. Очевидно, ведуча сподівалася, що саме цей факт додасть наснаги справжнім гурманам.

Намагання ж говорити так званою київською російською із актором, в якого еталонна російська мова, виглядало більш ніж смішно. Але самовпевнена блондинка, штучно кокетуючи, писклявим голоском запитала в Проскуріна: “мясо еще жИво”. На що улюблений багатьма актор-інтелектуал відповів з поблажливо: “оно еще живО”. Якщо в одній із програм з українським співаком Віктором Павликом інтелектуальний рівень Ольги виглядав достатнім для спілкування, то Проскуріну вона явно програвала. Але ж не можна обирати нову ведучу для кожної окремої програми.

Залишається лише побажати смачного та приємних вражень від перегляду кухонних ток-шоу. І щоб “чревомовлення” ніколи не перетворилося в “чревоугодие”.