Цього разу йдеться про розбіжності у трактуванні статей Закону України про телебачення та радіомовлення, які стосуються присутності в українському ефірі зарубіжних мовників. Як уже писала “Детектор медіа”, Нацрада намагається звести співпрацю українських мовників із західними до статті 13 вищезгаданого закону, де говориться про те, що мовлення іноземних телерадіоорганізацій з використанням каналів мовлення України здійснюється лише на основі міждержавних або міжнародних угод. Попри це Національна рада повністю ігнорує статтю 49 цього ж таки закону, яка передбачає співробітництво українських телерадіоорганізацій із міжнародними партнерами на основі прямих договорів. Саме за такою системою працюють зараз в Україні представництва багатьох західних радіомовників.

Між тим нещодавно на святковій прес-конференції, присвяченій другій річниці діяльності нинішнього складу Національной ради , її голова Борис Холод знову таки висловився за таке трактування Закону, яке передбачає укладення саме міждержавних угод. Глибока переконаність в цьому дала право пану Холоду заявити про те, що він “взагалі не знає, що таке, скажімо, українська служба радіо“Свобода”. Очевидно, саме тому, що вищеназвана радіостанція працює в Україні не за умовами міждержавної угоди.

Але, все ж, одностайності в трактуванні букви Закону серед членів Національної ради немає. Один із членів Нацради - Юрій Шкарлат на прохання кореспондента “Детектор медіа” прокоментувати ситуацію із правовим казусом задовольнився висловлюваннями, як він сказав, від свого власного імені. Юрій Шкарлат каже, що “прямі договори між телерадіоорганізаціями можуть набувати різних форм”. Але він також не виключає, що може бути різне пояснення норм Закону, а це потребує вже серйозної експертної оцінки. Така експертиза була замовлена: титуловані юристи із Київського інституту міжнародних відносин (КІМО) зробили висновки, які збігаються із потаємними бажаннями Бориса Холода. Співробітництво українських телерадіоорганізацій із зарубіжними партнерами , на думку експертів КІМО, означає обмін працівниками, навчання або стажування іноземного мовника. Юристи Інституту міжнародних відносин зовсім не вважають, що співробітництво може передбачати обмін програмним продуктом. Що, власне, й треба було довести пану Хододу.

Тому Юрій Шкарлат вважає, що започаткування публічної дискусії з приводу правових засад присутності західних мовників в українському ефірі - за участю представників теле-, радіоорганізацій, юристів, незалежних експертів - зараз якраз дуже доречна. За його словами, Національна рада спільно із Незалежною асоціацією мовників (НАМ) збирається найближчим часом провести семінар-обговорення цієї проблеми. Результатом якого, переконаний Шкарлат, безумовно, “стане спільне формулювання поправок до Закону про телебачення та радіомовлення саме в тих пунктах, які можуть бути по-різному трактовані”.

Такої ж думки дотримуються в НАМі та готові всіляко сприяти цьому. Представники НАМ також вважають, що без глибокої правової оцінки варто утримуватися від поспішних рішень стосовно легальності чи нелегальності присутності іноземних мовників в Україні.

Але в той же час коодинатор проектів НАМ Юрій Сторожук висловлює припущення, що така непримиренно-однозначна позиція в цьому питанні Національної ради з питань телебачення та радіомовлення в більшій мірі пов’язана із наявністю в українському ефірі продукту радіо “Свободи”, аніж інших зарубіжних мовників. Не бажаючи прямолінійно-різко висловлюватися на адресу радіо “Континент”(яке співробітничає з “Голосом Америки”, БІ-БІ-СІ та ““Deutsche Welle” , Сторожук дав метафоричну оцінку діям директора радіостанції Сергія Шолоха, натякаючи на те, що останній зайняв позицію, вигідну для себе, а не таку, що може стосуватися нібито небажання Національної ради “чути” іноземні голоси в українському ефірі. А от “гоніння Нацради на радіо “Довіру” Юрій Сторожук пов’язує саме з присутністю “Свободи” в її ефірі.

Тим часом директор радіо “Довіра” Сергій Сай-Боднар каже, що не можна вузько розглядати це питання та зводити його лише до проблем окремо взятої служби. Він вважає, що це спільний головний біль для всіх інших західних голосів:”Бі-бі-сі”, Голосу Америки”, “Deutsche Welle”. Хоча, за словами Сай-Боднара, до початку відомої всім “касетної справи” Нацрада не цікавилася основою для співпраці між національним та зарубіжним мовником. А після того, як на хвилях “Свободи” став часто лунати голос опального майора Мельниченка, Нацрада різко перейнялася питаннями міжнародного права в галузі медіа.

“Я сподіваюся, що в Національної ради вистачить сили й мужності піднятися вище над питанням “Довіра-Свобода”,-- сказав пан Сай-Боднар. Окрім того, Сай-Боднар не хоче зводити конфлікт лише до намагання Національної ради з питань телебачення та радіомовлення “розправитися” із деякими мовниками. Він не схильний до того, щоб заявити про тиск на радіо “Довіра”. Сай-Боднар каже, що Нацрада вимагає лише привести в місячний термін їхнє програмне наповнення у відповідність до умов ліцензії. А допоки цього не буде зроблено, Національна рада рішенням за номером 301 від березня цього року наклала мораторій на розбудову мережевої системи “Довіри”.

За умовами виданої попереднім складом Нацради ліцензії, яка дійсна до 2007 року, ефір “Довіри” мав би заповнюватися на 100% власним продуктом. Співробітництво зі “Свободою” почалося восени 1997 року, через півроку після отримання ліцензії за підписом Віктора Петренка, попереднього голови Нацради. Згодом, після приходу нового складу Національної ради, “Довіра” брала участь у численних конкурсах з метою розширення своєї мережі, подавши відповідно оновлений пакет документів, в тому числі: програмну концепцуію мовлення, фінансовий та технічний аудити, схему організації мережі.

Судячи з того, що “Довіру” було визнано переможцем на право мовлення у Шостці та Умані, її оновлені заявочні (в т.ч. 25% іноземного продукту) відомості було прийнято за основу. Після цього “Довіра” зверталася до Нацради з проханням переоформити ліцензію п”ятирічної давності на нову у зв”язку з розширенням мережі й навіть отримала позитивну резолюцію Б.Холода. Однак через півроку отримала нову ліцензію № 0223 лише на частину мережі (Шостка і Умань). Сергій Сай-Боднар каже, що зараз ТРО “Довіра” готує документи для подання на переоформлення двух ліцензію в одну, яка повинна подолати розбіжності двох одночасно дійсних ліцензій.

Представники радіо “Свобода”, в свою чергу, висловлюють стурбованість з приводу розірвання співпраці між мережами “Довіра ” та “НІКО”( раніше вони були об”єднані спільним проектом “Довіра”-НІКО”-FM”). Адже слухачі західної України тепер не можуть слухати передачі “Свободи” в FM- діапазоні. За інформацією “Детектор медіа”, радіомережа “НІКО” контролюється нардепом Петром Порошенком із фракції “Наша Україна”. Враховуючи вищезгадані факти про мораторій на розбудову мережі радіо “Довіри”, накладеного Нацрадою, “Свобода” вимушена шукати партнерів для налагодження мовлення в FM-діапазоні в Західній Україні. Одним із претендентів є радіостанція “НІКО”, з якою “Свобода” переговори веде, але “НІКО” поки що з невідомих причин утримується від прийняття рішення.

У той же час директор “Довіри” С.Сай-Боднар не поділяє хвилювань журналістів “Свободи”, позаяк вважає, що давні палкі прихильники “голосу” завжди можуть слухати його на коротких хвилях.

Ольга Гасюк, Інститут журналістики

КОМЕНТАР:

Павло Моїсеєв, медіа-юрист, “Інтерньюз-Україна”

- Дійсно, при застосуванні норм статтей 13 та 49 Закону України “Про телебачення та радіомовлення” серед юристів немає єдиної точки зору. Питання неоднозначного тлумачення законодавства не є новим для незалежної (пострадянської) України. Слід зазначити, що право офіційного тлумачення Конституції та законів України, відповідно до статті 13 Закону України “Про Конституційний Суд України”, належить Конституційному Суду.

Стосовно відносин між Національною радою з питань телебачення та радіомовлення та радіо “Довіра”, а також проведення правової експертизи слід зазначити наступне.

У разі незгоди радіо “Довіри” з мораторієм, накладеним Національною радою, на розвиток мережі у західному регіоні телерадіоорганізація може оскаржити ці дії у суді. При судовому розгляді справи повинні бути з`ясовані підстави застосування мораторію і у разі потреби проведена експертиза, яка проводиться експертами відповідних установ або іншими спеціалістами, призначеними судом. Таким чином, виникають деякі питання щодо правового статусу документу, який замовила Національна рада у Київського інституту міжнародних відносин, як у відомого навчального закладу в Україні. Чи є спеціалісти, що давали висновки, про які говорить член Нацради Юрій Шкарлат, і які замовляла Національна рада, експертами, що діють на постійній або професійній основі, або це точка зору титулованих юристів і науковців? Однак, слід зазначити, що дії Національної ради та спеціалістів Київського інституту міжнародних відносин відповідають вимагам Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».

Питання правових підстав іноземних мовників в українському ефірі дійсно потребує всебічного вивчення. Але для застосування зазначених норм необхідно мати їх офіційне тлумачення, або вносити зміни та доповнення до діючого Закону про телебачення і радіомовлення, виклавши норми таким чином, щоб їх застосування не буде обтяжене неоднозначним спийняттям.