Були також внесені зміни до Етичного кодексу українського журналіста, який було затверджено у вересні минулого року.

У цілому Кодекс відповідає основним принципам роботи журналістів, ухвалених у більшості країн світу: свобода слова, неупередженість, об’єктивність, збалансованість у подачі коментарів.

Усього новоприйнятий Кодекс налічуватиме 17 пунктів із 18, запропонованих членами Комісії по журналістській етиці.. Останній пункт був вилучений в силу некоректного формулювання поняття “журналістські війни” , тобто, звинувачень одних засобів масової інформації - іншими. Визнання цього несумісним із поняттям професійної журналістики не сприятиме розвитку здорової конкуренції між ЗМІ, та й саме поняття “війна”, на думку одного з нових членів Комісії, харків’янина Андрія Капустіна, виглядає дивним. Це означало б, що журналісти не мали б права засудити своїх колег, навіть якщо їхнє висвітлення події носило б аморальний характер, а інформація подавалася б із перекручуваннями.

Правда, пропозиція одного із учасників з’їзду про передбачення у документі санкцій щодо порушників Кодексу, не була підтримана. Хоча, наприклад, в тому ж Кодексі німецької преси чітко зазначено чотири види санкцій: вказівка, висловлювання незадоволення, непублічна догана, офіційна, публічна догана, яка публікується у виданнях.

Пункт, у якому йдеться про порушення приватного життя, був скорочений. Залишили формулювання – журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. Усі застереження щодо необгрунтованого звинувачення чи твердження, які принижують людську гідність та ведуть до юридичної відповідальності, були зняті. Оскільки, як слушно зазначив один із підписантів звернення “Журналісти -- за чесні вибори”, Володимир Королюк, журналісти в разі прийняття цього пункту таким, як його від початку пропонували, своїми руками викопали б для себе яму. Нова ж редакція пункту є ще одним підтвердженням, що Кодекс етики українського журналіста повністю спирається на європейську традицію. Оскільки принципи роботи журналіста в Сполучених Штатах, наприклад, взагалі не передбачають такого положення. Приватне життя публічних осіб, діяльність яких є значущою для суспільства, є повністю відкритим, аж до найінтимніших подробиць. Американці вважають, що особа, яка прагне займатися політикою повинна думати про це замолоду, так, щоб потім не довелося нарікати на ЗМІ,які без найменших застережень опублікують провокаційні факти: вживання легких наркотиків в підлітковому віці, позашлюбні зв’язки, вживання алкоголю в неповнолітньому віці... Хоча навіть у Кодексі журналістської етики багатьох європейських країн є чітке розмежування між приватним життям простої людини, яке є недоторканним, і політика, особи, впливової на життя суспільства. До речі, як вжєе вказував один з експертів “Детектор медіа” Ігор Слісаренко, Голова Верховного суду України Віталій Бойко, висловлюючись з приводу книги Дмитра Чобота “Нарцис”, в якій оприлюднювалися провокаційні подробиці із біографії Віктора Медведчука та членів його родини, випередив на кілька кроків упорядників Кодексу журналістської етики. Він сказав, що Верховний суд під час розгляду подібних справ керуватиметься правом суспільства знати все, що його цікавить, про публічних людей. Цим він наперед захистив українських журналістів, хоч ті, на жаль, цього майже не помітили.

Бурхливе обговорення передувало ухваленню 16 пункту Кодексу, у якому йдеться про отримання журналістом матеріальної винагороди або будь-яких пільг за матеріал, який не відокремлений як рекламний відповідною рубрикою.Більшість регіональних журналістів вказували на те, що ЗМІ в регіонах нерідко виживають за рахунок саме таких публікацій. Тому жорстка заборона публікувати оплачений матеріал призвела б до поголовного закриття газет, які й так ледве-ледве зводять кінці з кінцями. Усе ж пункт був прийнятий із невеличким доповненням про те, щоб вважати отримання незаконної матеріальної вигоди такою, що є несумісним із званням журналіста. Хоча це питання вже давно обумовлене практикою існування закордонних ЗМІ, де в газетах є рубрики, а то й сторінки, публікація матеріалів на яких є платною. Вони чітко відмежовані від загальної газетної площі вказівкою на те, що матеріал є оплаченим. Так, усі, напевно, пам’ятають, як у часи свого прем’єрства Павло Лазаренко активно “друкувався” на сторінці газети “Financial Times”, яка була платною площею цього друкованого видання.

Крім того, Кодекс не є зовсім досконалим через розмитість формулювань у пункті, що стосується фото- та відеозйомок, монтажу, що є особливо важливим для України після парламентських виборів, коли саме телебачення було основним порушником загальноприйнятих норм журналістської етики (згадаймо монтаж “Інтера” редакційного месседжу – і відповіді В.Ющенка на зовсім сінше запитання). Наприклад, у Кодексі журналістської етики товариства професійних журналістів (The Society Professional Journalists), найбільш розгалуженій та представницькій міжнародній журналістській організації, чітко вказано про неможливість спотворення змісту фото- та відеоматеріалів. А всі змонтовані матеріали та фотоілюстрації, а також інсценівки подій, що відбулися раніше , повинні обов’язково супроводжуватися відповідними текстовими позначками, щоб не вводити в оману телеглядачів.

З’їзд також надав Комісії з журналістської етики статусу юридичної особи та змінив її особовий склад: 21 член на відміну від 13 попередніх. Зібрання прийняло рішення про подальшу роботу Комісії із журналістської етики, хоча багато хто із підписантів, членів та її керівників досить скептично висловлювалися з приводу продуктивності роботи Комісії. Ігор Лубченко, секретар Спілки журналістів України, та один із членів Комісії, не схильний драматизувати ситуацію і каже, що це тільки перші кроки, які потребують подальшої кропіткої роботи. “Німці 17 років працювали над статутом Ради преси Німечинни і 20 років пройшло, поки прийняли Кодекс професійної етики”,—каже Лубченко. Треба, мабуть, вважати, що в України, яка вирішила перейняти европейський досвід, велика перспектива в прийнятті серйозних рішень.

Для більшої популяризації роботи Комісії Сергій Гузь, журналіст із Дніпродзержинська, запропонував заснувати сайт цієї організації та започаткувати діалоги на Форумі з можливістю ставити питання до керівництва Коміссії. Ці нововедення сприятимуть демократизації самої організації та народженню нових ідей.

З’їзд висвітив конфлікт інтересів між старими формами організацій журналістів у вигляді Спілки журналістів та пошуками нових видів журналістської співпраці. Хоча насправді пропозиція одного з підписантів ініціативи – Наталі Лігачової - передбачала перетворення Комісії з журналістської етики на громадську організацію не з метою її протиставлення Спілці. Метою мало б бути створення більш локального, мобільного об’єднання найбільш активних журналістів, які беруть на себе обов’язок перш за все самим дотримуватись принципів Етичного Кодексу і можуть водночас бути і в Спілці журналістів. Така організація не мала б брати на себе ні функції профспілок, ні функції “прокурора” для всієї журналістської спільноти. Вона б мала більше зосередитися на моніторінгу ситуації в ЗМІ, включаючи як етичні питання, так і проблеми зі свободою слова, утисків видань та конкретних журналістів, з метою більш активного, дієвого впливу на громадську думку, на владу.

І хоча на цьому з’їзді така пропозиція не була підтримана більшістю, все ж таки була створена ініціативна група щодо вивчення можливості поступового перерастання Комісії у громадську організацію. Перерастання, яке б, з одного боку, дещо звузило б пафос статусу Комісії, бо вона не сприймалася б в якості якогось єдиного для всіх “контролера” ситуації в ЗМІ. З іншого ж боку – розширились би рамки її інтересів, не зводячись тільки до конфліктів з етикою самих журналістів, а й до "етичності" у відношеннях зі ЗМІ влади. До складу ініціативної групи щодо створення громадської організації увійшли Олена Притула, Лілія Буджурова, Ірина Чемерис, Валерій Іванов.

Від уміння журналістського співтовариства захистити основні принципи свободи слова, більшість із яких передбачені прийнятим Етичним кодексом, залежить реалізація ідеї, сформульованої в емблемі Комісії із журналістської етики: три мавпи. Перша – все бачить, друга – все чує, а третя – про все розповість. З’їзд став черговою спробою українських журналістів допомогти цій мавпі розповісти ВСЕ. Залишається лише отримати відповідь на запитання: “черговою” в сенсі очевидної марності зусиль, чи в сенсі зусиль примноження?

Коментарі: Олена Притула, головний редактор інтернет-видання «Українська правда», член Комісії з журналістської етики:

- Самый главный итог вчерашнего съезда: к моему удивлению, не оказалось ни одного критика самой идеи необходимости журналистского самоконтроля. Все предложения были направлены только на улучшение работы Комиссии, и все признавали, что Комиссия по журналистской этике крайне необходима сейчас в Украине. Очень многие говорили о том, что даже, несмотря на не всегда плодотворную ее работу, тем не менее, сам факт появления такой Комиссии сыграл положительную роль в работе средств массовой информации.

Среди конструктивных предложений на съезде, на мой взгляд, было предложение по созданию на базе журналистов, которые стали подписантами инициативы «Журналисты – за честные выборы», своеобразной журналистской ассоциации. Против этого, как и предполагалось, выступали представители Союза журналистов Украины. Однако, когда мы по окончании съезда объявили о том, чтобы все заинтересованные в создании независимой организации журналистов остались, собралось неожиданно много людей. Мне кажется, только усталость и спешка не позволила многим другим подойти и начать процесс объединения. По крайней мере, мы все обменялись координатами, и будем продолжать развивать эту тему.

Эффективность Комиссии, к сожалению, не была ощутимой для многих журналистов. Хотя бы потому что, согласно порядку деятельности Комиссии, мы реагируем только на заявления в ее адрес либо читателей, либо журналистов. Как мне кажется, Комиссия должна иметь свой голос и высказываться независимо от этого, по очень многим проблемам средств массовой информации и свободы слова в Украине. Если мы будем более свободны, не забюрократизированны в выражении наших позиций, то сможем оказывать более существенное влияние на общественное мнение и наша работа будет более эффективной.

Ольга Боглевська, кореспондент газети “Индустриальное Запорожье” (Запоріжжя):

- Я можу говорити про ефективність Комісії з журналістської етики лише на своєму регіональному рівні. Як відомо, Запорізька область – регіон непростий: практично всі ЗМІ контролюються владою і підтримували на парламентських виборах блок “За ЄдУ”. Не до честі журналістського співтовариства регіону, головний редактор газети “Миг” Юрій Артеменко переміг на виборах до ВР в одному із місцевих мажоритарних округів за підтримки вищезгаданого блоку. (До речі, запорізька делегація на цьому з”їзді відхилила його кандидатуру в якості члена Комісії через, за словами колег, “одіозність та обрання народним депутатом”. А до цього пан Артеменко очолював регіональне представництво Комісії у Запоріжжі, будучи кандидатом на виборах до парламенту від “ЗаЄдУ” — “Детектор медіа” ). Тому, коли було припинено мовлення опозиційної телекомпанії “Хортиця” і журналісти газети “Индустриальное Запорожье”звернулися до Комісії з проханням дати своє тлумачення ситуації, вони не отримали ніякої відповіді.

Більше того, Комісія не втрутилася навіть тоді, коли “Хортицю” було незаконно відключено і не поновлено її мовлення, незважаючи на відповідне рішення суду, що потребувало негайного виконання. Досі робота телекомпанії не відновлена, навіть після закінчення виборів. Тому на цьому конкретному прикладі я особисто можу говорити, що ефективність Комісії була малою, на жаль.

Проте, мені імпонує, що взагалі проводяться подібні з’їзди, де порушуються питання про журналістську етику. Це крок до того, щоб ми стали толерантнішими одне до одного, наших читачів, слухачів. Щоб журналісти могли виконувати свою місію в суспільстві.

Леонид Штекель, головний редактор газети “Правое дело” (Одесса):

- Я считаю, что подобные Комиссии, в принципе, важны и нужны. Но мне кажется, что в нынешних условиях Украины главным вопросом является не взаимоотношения среди самих журналистов, а их взаимоотношения с исполнительной и законодательной властью. На сегодняшний день пресса не является “четвёртой властью”, она не имеет никаких полномочий и прав, а, следовательно, -- никаких сил. Такие объединения журналистов в нынешней ситуации должны служить для выработки общих правил игры. И работать над тем, чтобы представители исполнительной и законодательной властей хотя бы минимально эти правила учитывали, не говоря уже об идеальном случае полного их принятия, -- прямая задача Комиссии по журналистской этике.

Повторюсь, в Украине свобода слова отсутствует: журналисты не имеют возможности освещать ситуацию в органах власти. Необходимо расширить рамки толкования принципов освещения работы государственных деятелей, работать с тем, чтобы власть различала изложение фактов и мнений, оценочных суждений, в том числе по поводу ее деятельности. С тем, чтобы не было преследований за оценочные суждения… Все зависит от позиции самих членов Комиссии.

Людмила Носорєва, власкор газети “Дзеркало тижня” у Львові:

- Усі більше говорили про результати діяльності Комісії із журналістської етики в цілому. Але ніхто не сказав, наскільки дієвим був її вплив на місцях: як вона себе проявила, як допомагає, чи можуть до неї звернутися регіональні журналісти за допомогою у вирішенні багатьох критичних питань або, принаймні, за порадою. У нас в області підписанти журналістської ініціативи не збиралися жодного разу. Якби Комісія працювала краще, то, можливо б, з’явилося більше учасників проекту в Лвівській області, адже є ще багато репортерів, що готові долучитися до роботи із популяризації норм журналістської етики. Більше того, жоден із керівників Комісії у Львівській області не приїхав на сьогоднішнє зібрання (з”їзд підписантів звернення “Журналісти – за чисті вибори” 14 квітня – “Детектор медіа”), за винятком рядових журналістів.

Після парламентських виборів у нашому регіоні не відбулося ніяких заходів Комісії, а говорити є про що. Голова регіонального представництва Комісії у Львівській області, головний редактор газети “Високий Замок” Степан Курпіль програв вибори до Верховної Ради так само, як програли усі інші наші колеги, що балотувалися до органів місцевого самоврядування різних рівнів. (До речі, майже всі представники Львівської делегації, як і їх колеги із сусіднього Тернопільського регіону, проголосували 14 квітня проти подальшої участі пана Курпіля в Комісії із журналістської етики, мотивуючи таке рішення його політичною заангажованістю, і обрали своїм представником Миколу Савельєва із газети “Незалежність” – “Детектор медіа”). Я пропоную Комісії приділяти більше уваги регіонам.

Ігор Лубченко, голова Спілки журналістів України, член Комісії з журналістської етики:

- Таке професійне об’єднання, як Комісія із журналістської етики -- це перша нормальна спроба посилити вплив ЗМІ на клімат у державі під час передвиборчої кампанії. У цієї організації є велика перспектива. Тим більше, як свідчить німецький досвід, це справа не одного року. Головне, щоб журналістів примусово не заганяли в якусь одну структуру. Я свідомий того, що кожен має шукати свою нішу там, де йому цікаво. Я готую свою доповідь на з’їзд журналістів України, який пройде 18 квітня, і збираюся запропонувати, щоб Спілка виступила ініціатором круглого столу всіх організацій, які об’єднують журналістів. А це чимала група.

Ми маємо вирішувати найглобальніші проблеми: лобіювати ухвалення законодавства, захищати журналістів, а не вузькі інтереси тих чи інших груп. Ми не можемо зразу запрацювати ефективно, німці прийшли до цього за 17 років. Зрозуміло, не можемо ми чекати стільки, але давайте зробимо це за 3 роки. Я за те, щоб випробувати будь-які варіанти і подивитися, який із них більш ефективно працюватиме. Спробуймо працювати краще і в новому складі Комісії. Але давайте враховувати й те, що дії Комісії розповсюджуються на 279 підписантів, а треба ці межі розширяти. У Спілці журналістів - майже 12 тис. членів.

Ми публікуємо також прес-реліз щодо проведення з’їзду підписантів “Журналісти за чисті вибори”, а також склад комісії

14 квітня відбувся з’їзд “Журналістська етика в Україні: вибори 2002 і погляд у майбутнє” . З’їзд зібрав учасників ініціативи “Журналісти – за чисті вибори” і ухвалив такі рішення:

- внести зміни та доповнення до Звернення “Журналісти – за чисті вибори” і затвердити його як Етичний кодекс українського журналіста

- створити юридичну організацію “Комісія з журналістської етики”

- збільшити кількість членів Комісії до 21 особи

- доручити Комісії створити дієвий секретаріат

У з’їзді взяли участь 148 делегатів з 18 областей, Києва та Криму. Було присутньо понад 40 гостей, в тому числі колишній Голова Німецького союзу журналістів професор Зігфрід Вайшенберг.

Найзапекліші дискусії тривали щодо проекту змін та доповнень до Етичного кодексу та щодо складу Комісії. Було ухвалено відмовитися від ідеї квот у Комісії для інших організацій та обрано Комісію з журналістської етики у такому складі:

1. Мостовий Володимир, “Дзеркало тижня”, Київ

2. Батіг Михайло, УНІАН, Київ

3. Вересень Микола, журналіст, Київ

4. Дорошенко Михайло, “Україна молода”, Київ

5. Іванов Валерій, Академія української преси, Київ

6. Лубченко Ігор, НСЖУ, Київ

7. Притула Олена, “Українська правда”, Київ

8. Рахманін Сергій, “Дзеркало тижня”, Київ

9. Чемерис Ірина, Інститут “Республіка”, Київ

10. Аласанія Зураб, Медіа-група “Об’єктив”, Харків

11. Бедзір Василь, “Закарпатська правда”, Ужгород

12. Буджурова Ліля, Асоціація незалежних журналістів Криму, Сімферополь

13. Зверєв Леонід, Інститут масової інформації, Одеса

14. Кабачинська Світлана, Обласна організація НСЖУ, Хмельницький

15. Калниш Валерій, ТРК “ТВ-5”, Запоріжжя

16. Капелюшний Леонід, “Литературная газета”, Одеса

17. Капустін Андрій, Независимая газета”, Харків

18. Кляхін Данило, ТРК “Сатурн”, Миколаїв

19. Котюжинська Тетяна, адвокат, Дніпропетровськ

20. Онисько Олег, “Поступ”, Львів

21. Савельєв Микола, “Незалежність”, Львів

На 14 квітня налічувалося 315 підписантів Етичного кодексу. Комісія в новому складі збереться найближчим часом, розробить та оприлюднить план роботи на наступний рік.

З’їзд ухвалив звернення до журналістів та керівників українських ЗМІ (додається).

Пороведення з’їзду відбулося за підтримки офісу координатора проектів від ОБСЄ в Україні та Посольства Великої Британії в Україні.

Звернення з’їзду “Журналістська етика в Україні: вибори-2002 і погляд у майбутнє” до журналістів та керівників засобів масової інформації України

Виборча кампанія 2002 року стала нелегким випробуванням для багатьох українських ЗМІ. Моніторинг засобів масової інформації, проведений Комісією з журналістської етики в Києві та регіонах, показав, що порушення норм професійної етики стали швидше правилом, ніж виключенням. Це спричинило падіння довіри до численних видань та мовників, про що свідчать, зокрема, і результати виборів – потужна агітаційна медіа-кампанія кількох виборчих суб’єктів не принесла їм очікуваної кількості місць у парламенті, натомість до Верховної Ради пройшли обділені увагою ЗМІ партії та блоки.

Якщо подібні тенденції зберігатимуться, то поступ мас медіа в Україні стане неможливим, а престиж професії журналіста невпинно падатиме. Майбутнє українських ЗМІ все менше залежатиме від журналістів, а різниця між журналістом та PR-щиком зникне.

Ми, журналісти, які підписали Кодекс професійної етики, закликаємо всіх колег підтримати нашу ініціативу. Дотримання норм Кодексу допоможе встановити професійні стандарти та повернути засобам масової інформації довіру аудиторії. Активна підтримка діяльності Комісії з журналістської етики дозволить не лише зберегти високу якість роботи, але й допоможе вирішувати конфліктні ситуації в межах професійного цеху. Сьогодні лише спільними зусиллями можна відстояти право писати і говорити правду. Не втрачаймо цей шанс.

14 квітня 2002 р.

Читайте також:

Украинские журналисты пытаются вернуть доверие избирателей

Заявление комиссии по журналистской этике

Запитання "Детектор медіа": - Чи знаєте Ви, чим займаються в iнших країнах Комiсiї з журналiстської етики? Якi цiлi мають бути у подібних Комiсiй, що створюються в Українi (Росiї)?