Говард Сміт народився 12 травня 1914 року і після закінчення Тулонського університету почав працювати власним кореспондентом агентства «Ю-Пі» у Копенгагені і Берліні. У 41 він влаштувався до служби новин каналу «Сі-Бі-Ес» і став членом команди легендарного журналіста Едварда Мюррея під час Другої світової війни. У 46-му він призначений Мюрреєм власкором каналу у Лондоні. Він висвітлював події у Європі і на Близькому Сході для «Сі-Бі-Ес» до 57-го, коли повернувся у Вашингтон у якості кореспондента і коментатора вечірніх теленовин каналу.

Коли у Європі посилилась боротьба за громадянські права, Сміт зняв у 51-му документальний фільм "Хто висловиться на підтримку Бірмінгема?", де навів крилату фразу Едмонда Бьорка: «Усе, що треба для перемоги диявола – людина, яка нічого не робить». Коли за фільм взялася цензура і ця фраза була викреслена керівниками «Сі-Бі-Ес», Сміт на знак протесту звільнився з телеканалу.

Прийшовши згодом до новин каналу «Ей-Бі-Сі», Сміт став кореспондентом і автором кількох документальних фільмів, включно з програмою «Можливості» (1960), яка розказувала про війну у В»єтнамі. На його життя припав і момент, який є знаковим в історії американських медіа і журналістики. У 60-му він став ведучим перших президентських дебатів між Ніксоном і Кеннеді - дебатів, які стали вирішальними у приході Кеннеді до влади.

У 69 він з Френком Рейнольдсом стає співведучим "Вечірніх новин Ей-Бі-Сі», до якої через два роки перейшов і його колишній колега з «Сі-Бі-Ес» Гаррі Різонер.

У 75 Сміт відмовляється від ролі телеведучого і продовжує працювати політичним коментатором. І через 4 роки йде з телебачення після скасування формату «чотири ведучих для вечірніх новин», в якому так і не змогли ужитися такі відомі телезірки, як Рейнольдс, Дженнінгс, Уолтерс і Робінсон.

Сміт написав кілька книжок, серед яких бестселлер 42-го року "Останній потяг з Берліна», де описує зростання могутності Гітлера і наводить власні враження, як останнього американського кореспондента, що залишив Берлін після оголошення війни. У 66-му Сміт видав мемуари під амбітною назвою: "Події, що передували моїй смерті або Життя репортера 20 століття». Сміт нагороджений багатьма професійними відзнаками, в тому числі й премією «Еммі».