Американський режисер Ів Енслер зробила відвертий докуменальний фільм, який 14 лютого вийшов на екрани Америки. Його назва “Монологи піхви” може шокувати будь-якого обивателя. Відверті циніки й пошляки кажуть, що чоловіки полюбляють думати не головою, а (вибачте) яйцями, а жінки (ще раз вибачте) – піхвою.
Можливо,американський режисер Ів Енслер теж є прихильницею такого підходу до мотивів людської поведінки, оскільки за допомогою телекомпанії HBO зробила про це відвертий докуменальний фільм, який 14 лютого вийшов на екрани Америки. Його назва “Монологи піхви” може шокувати будь-якого обивателя, навіть такого, здавалося б, звичного, як американський. Але за яскравим шокуючим заголовком, взятим з колись популярної американської п”єси, криється глибоке дослідження з жіночої психології. ”Жінки полюбляють поговорити. Вони говорять про свої стосунки, зачіски, манікюр, вбрання, друзів, але Ів Енслер змусила їх завести мову про те, про що вони не говорять ніколи: про їхні вагіни”. Так оцінює документальну стрічку Інтернет-портал “Мytvtaxi.com”. Попри те, що вони називають цю частину свого тіла квіткою, чи ще якось ласкаво, Енслер зауважує, що "Жінки все ж таки полюбляють говорити про це. І перш за все тому, що ніхто ніколи їх про цю частину тіла не розпитував”. Протягом 5 років Енслер взяла інтерв”ю у більш як 200 жінок про це їхнє табу, серед яких бабусі, молоді жінки, представниці всіх рас, комплекцій, заміжні й одинокі, а також лесбіянки. Вона зібрала їхні відповіді докупи і в результаті вийшла провокативна культова стрічка, яка видалася й чудовим об”єктом для телекритиків. Документальні зйомки й фрагменти хоумвідео надали Енслер приводи для окремих інтерв”ю, що створило оригінальну канву “Монологів”.
Деякі з фрагментів – історії, розказані самими жінками, решта – підбірка висловлювань на окремі теми. Енслер ставила перед героїнями запитання на кшталт: “Якби ваша піхва могла б сама вдягатися, щоб вона вдягла? Якби вона могла говорити, що б сказала і як багато? Є щось, що її сердить?” Запитання породжують взаємопов”язані монологи, які й утримують увагу протягом всієї програми.
Стиль фільму такий самий шокуюче неформальний, як і назва. Глядачі спостерігають за позитивними і негативними рисами головної героїні-автора фільму і за допомогою телекамери поринають у таємниці інших. Стрічка не виглядає охайною і відрежисованою, і від цього складається враження, що вона дуже реалістична і максимально відверта.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
