Хоча про перебіг виборчого процесу та про діяльність його політичних суб’єктів - в телетижневиках говорилося чимало. І, безумовно, важко сперечатися щодо того, що для виборців важливіше: в десятий раз почути про перебіг скандалу з відправкою у відпустку голови київської державної адміністрації О.Омельченка (“Епіцентр”, “1+1”)? Або поговорити про хитрощі політиків, які, з одного боку, замість “ідеологічно-витриманої” партійності збиваються у блоки, а з іншого – навіть ті, які “чисті” партійно – не дотримуються норм своєї ідеології (в чому звинуватив есдеків Дмитро Кисельов, “Свобода слова”, закинувши їм тотальну пропаганду на контрольованих ними каналах своєї партії)? Чи виборцю важливо замислитись, а що ж саме, які події в середині країни, а не тільки за її кордоном, стали причиною, наприклад, жорсткої резолюції (проекту) Сенату США щодо майбутніх наших виборів - і досить жорсткої реакції на цю резолюцію наших можновладців та деяких політиків? У цьому контексті – аналізу, а не однобічних ярликів - про це не йшлося ні в одному з телетижневиків. Як не дуже-то міг зрозуміти глядач наших телетижневиків, що саме хотіла почути від політиків України та від влади Мадлен Олбрайт, яка перебувала у Києві ? Що саме, знову ж таки, спричинило доволі жорстку заяву керованого нею Національного Демократичного Інституту Міжнародних Відносин США (НДІ) щодо передвиборної ситуації в України ?

Звичайно, глядачі – і Детектор медіа – не можуть вказувати телеканалам, що саме останнім вважати вартим їхньої уваги, а що вважати другорядним. Ми не можемо їм вказувати, наскільки цікавлять нас касетні скандали.

І не можемо запитати, чому одному з цих скандалів, а саме другому, понамарчуківському, було надано стільки уваги, а про результати і про якість американської експертизи плівок Мельниченко ми, широкі глядачі, так і не могли довідатися з наших каналів достеменно… Наші канали – існують окремо від нашої, глядацької, думки, позиції, інтересів, бо ані економічно, ані суспільно не залежать від нас. І в цій ситуації, як то кажуть, до них «не підкопаєшся»…

Тобто, все нормально. Ми звикли до замовчувань або, навпаки, істерії (яку полюбляє проводити Перший Національний) відносно уваги іноземних та міжнародних спостерігачів до українських виборів та українських референдумів. Як звикли і до запевнень влади у своїй відданості принципам чесних і прозорих виборів – на фоні тотального і постійного порушення нею ж цих принципів. Як і до дуже своєрідного розуміння владою поняття «патріотизма» - виключно у сенсі принципу «не виносити сміття з хатиІ

І все ж таки, щоб наші канали принципово не помітили не якісь там заяви чи акції іноземних та міжнародних організацій, а Форум вітчизняних громадських організацій, які хочуть долучитися до участі у парламентських виборах у якості суспільних спостерігачів за їх перебігом … Форум, в якому взали участь представники майже 300 таких організацій зі всієї країни… То вже дуже такий знаковий, «жирний» вчинок влади (а в тому, що канали діяли, саме виходячи з її розуміння ситуації, сумніватися не доводиться).

Незважаючи на запевнення голови ЦВК Миколи Рябця – який вітав Форум - в тому, що його відомство зацікавлено у активності саме громадян щодо спостереження за виборчим процесом. І навіть на його критику парламенту за те, що той не сприйняв пропозиції ЦВК відносно законодавчого оформлення участі Незалежних Громадських Організацій у процесі контролю за перебігом виборів, - саме виконавча влада демонструє своє, по суті, несприйняття такої участі.

Втім, ми знов-таки, не дивуємося. Адже, схоже на те, що скоро так званими “агентами впливу” будуть обзивати у нашій країні не тільки ті організації, які користуються іноземними грантами для своєї діяльності щодо розвитку в Україні основ громадянського, відкритого суспільства. А й взагалі всіх тих, хто має “нахабство” про таке суспільство говорити. Тим більше, говорити про право і обов’язок громадянського суспільства контролювати владу, яка завжди намагається з ролі слуги громадян, що ії обрали, набути ролі “господаря”.

Науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна, виступаючи на Форумі, казала про те, що влада поки що не зробила остаточного вибору. Що вона ще стоїть на роздоріжжі між можливістю піти або в напрямку розвитку дійсно демократичних реформ , або в напрямку до тоталітарної держави. Мовляв, про те, що влада ще все-таки стоїть на роздоріжжї – свідчить і те, що всі присутні на Форумі сидять поки що в Українському домі, а не десь в іншому місці… Зал цей жарт сприйняв оплесками та сміхом…

Але фактично Форум пройшов в інформаційній блокаді. І ніякі посилання на те, що, мовляв, дещо про нього в новинах казали – цього не спростовують.

Вперше(!) в історії України у столиці збираються представники майже 300 громадських організацій з усієї країни. Вони намагаються засвідчити своє бажання не протистояти владі, а, навпаки, підтримати її декларації щодо прозорих і чесних виборів та допомогти владі у контролі за додержанням цих принципів. І при цьому наші ЗМІ роблять вигляд, що ця подія є винятково банальною, другорядною, такою, що не заслуговує на увагу більшу, ніж кілька рядків в новинах… Що ж, дуже показово. І відносно подальшого напрямку розвитку цієї влади. І відносно ставлення її до тих, на чиїх плечах вона має намір реінкарнуватися за результатами виборів – тобто, громадян та їхньої ініціативи…

“Детектор медіа” має намір опублікувати стенограму деяких виступів та доповідей на Форумі (зараз вирішується технічна можливість цього). Також ми звернулися до учасників Форуму з запитаннями:

1. Доречність та значення подібного Форуму для українського суспільства

2. Що заважає розвитку громадянського суспільства в Україні?

3. Якою може і має бути роль ЗМІ в “наведенні мостів” між громадянським суспільством і державою?

Отже, читайте коментарі:

Григорій Немиря, голова правління міжнародного фонду “Відродження” , сьогодні підвів підсумки Форуму громадських організацій “Суспільство перед вибором” на прес-конференції в УНІАН.

Він виділив три обставини, які були характерні для Форуму. Першою обставиною була мета проекту – вперше зібрати представників біля 300 політично-громадських організацій з усіх регіонів України. Це спроба подолати розрив між владою і політиками – з одного боку та простими громадянами – з іншого. “Ми не переоцінюємо результати цього Форуму. Це довгий процес, кінцевий результат якого залежить не тільки від громадянського суспільства, але, зокрема, від влади і політиків”, - відзначив п. Немиря.

По-друге, цінною, на думку Г.Немирі, виявилася реакція влади і політиків на факт проведення Форуму і його перебіг. На другий день Форуму були запрошені представники 12 партій політичних блоків, найбільш популярних згідно соціологічних досліджень. Результат: з 12 партій, яким було направлено запрошення, виступили тільки чотири (а це – блок Юлії Тимошенко, Соцпартія, “Яблуко” та “Жінки за майбутнє”). Тільки Комуністична партія і об’єднання “ЗаЄДУ” попередньо повідомили про свою відмову, від решти блоків жодної реакції не було. “Небюажання прийти на Форум представників партій є певним індикатором серйозності їхніх намірів”, - вважає Григорій Немиря. Адже Форум представляв саме тих громадян, голосів яких вони домагаються.

По-третє, Форум показав,- за словами пана Немирі, що не варто ідеалізувати громадянське суспільство. Голова правління фонду “Відродження” виокремив три типи громадських організацій, що брали участь у Форумі:

1)громадські організації, які дійсно можуть здійснювати вплив,

2)громадські організації, які підтримують певні політичні сили,

3)штучно створені громадські організації, завдання яких – бути лояльними до тих, хто їх створив.

Форум ще раз показав потребу громадянського суспільства звернути увагу на спосіб створення та підзвітність громадських організацій, наскільки вони прозорі та чи не використовують адмінресурс.

З погляду п. Немирі, в майбутньому має відбутися трансформація Форуму, який дозволить сконсолідувати громадянське суспільство незалежно від того, чи проходить він перед виборами, чи ні. Критерієм успішності громадянського суспільства є показник, наскільки громадські організації стали джерелом альтернативної еліти та наскільки ЗМІ відіграють роль зв’язкової ланки між владою і суспільством. Зважаючи на досвід проведення Форуму, він відзначив, що ЗМІ є ланкою доведення думки політиків до суспільства, але не виконують зворотню функцію - доведення думки громадського суспільства до політиків.

Анатолій Гриценко, президент Українського Центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова:

Коли я працював викладачем, був поширеним такий жарт: у викладачів усе є для нормальної роботи -- і навчальні плани, і програми, і методичні посібники з підручниками, і матеріальна база... Заважають лише студенти.

Якби їх не було, то професорам можна було б нормально працювати. Як відомо, в кожному жарті є доля жарту. Українська влада має все необхідне для нормальної роботи -- закони, структури, будівлі, персонал, бюджет... Якби б ще не було народу з його громадянським суспільством, то все було б гаразд.

Очікувати, що влада буде рвати живота, щоб створити умови для розвитку громадянського суспільства, не доводиться. Це ілюзія, навіть якщо скласти докупи всі відомі укази, закони і постанови з цього приводу. Це стосовно того, що не сприяє і навряд чи ближчим часом буде сприяти становленню громадянського суспільства. А що заважає? -- Злидні, соціальна і фізична незахищеність, вразливість тих, хто міг би підняти голос і повести людей за собою, страх чиновників (як корумпованих, так і не дуже) працювати на світлі, тобто публічно, висока планка внутрішнього страху (самоцензури) й занижена планка порядності (відповідальності) в більшості з нас, неготовність (небажання?)перетворити населення на народ, націю, стати ГРОМАДЯНАМИ.

Якою має і може бути роль ЗМі у наведенні мостів між громадянським суспільством і державою? Роль ЗМІ має і може бути величезною, а на нинішньому етапі -- провідною. Можна по-різному ставитися до ефективності, наприклад, Комісїї з журналістської етики, але не можна не помічати серйозних проблем з цією самою етикою, а часом – з її відсутністю. Я знайомий з багатьма журналістами. Як правило, це дуже чутливі, вразливі, порядні люди. Але їм стає не легше, а все важче працювати. Мені соромно за Перший національний -- таким, яким його створила наша влада, бо це державний (!) канал, тобто наш з вами. Але він -- не мій, таким я його не хочу бачити, як і мої близькі та знайомі. Але ж на Першому національному працюють журналісти, не було повідомлень про масове звільнення за власним бажанням. Очевидно, їм не дуже гидко. Чи, може, баланс почуттів між огидою і страхом за своє незахищене життя складається на користь транслювання того, що ми бачимо? Чи, може, не має, куди податися після звільнення, крім хіба що у віртуальний інтернет? Над цим всім нам треба думати. І ще -- оглядатися навколо, бо поряд, у наших сусідів, які були ще зовсім недавно такими ж, як і ми, але сьогодні вони вже без хвоста, і ситуація в них -- ЯКІСНО інша.

Людмила Кучеренко, президент Полтавського обласного медіа-клубу, кореспондент радіо “Свобода”:

-1. Ми маємо багато проблем, пов,язаних з виборами. Наша організація моніторить місцеву пресу, і ми бачимо, наскільки остання суб’єктивна, наскільки вона заангажована. ЗМІ уже визначились із своїми симпатіями і тепер виборець не отримує повної інформації. А, значить, не може зробити усвідомлений вибір.

Стикаємось також із фактами, коли на людей чиниться тиск з боку керівників підприємств. Людей змушують вступати у Партію регіонів, Аграрну партію. У нас губернатор - член Політради Аграрної партії, то людей заганяють до неї цілими колективами і навчальними закладами. Тобто, ми бачимо, що адмінресурс є дуже потужним чинником на цих виборах, і влада навіть не намагається робити хорошу міну при поганій грі, діє відверто і нахабно.

Проблем є надзвичайно багато, і тут, на Форумі хотілося б знайти шляхи їх вирішення. Як для представників ЗМІ, так і для звичайних виборців.

Важливо, що Форум дає можливість обмінятися досвідом з колегами з різних регіонів, і я також чекаю, що Форум сприятиме координації зусиль громадських організацій. Знаєте, коли ти один і стикаєшся з порушеннями, часом не знаходиш виходу – це дуже важко. І саме “відчуття плеча”, розуміння того, що тебе підтримають у складній ситуації – це дуже важливо.

Юрій Бабінін, керівник регіональної громадської приймальні Фонду регінальних ініціатив (Дніпропетровськ):

1.-Форум проходит очень, на мой взгляд, своевременно. Ведь главная работа общественных организаций начнется, буквально, через несколько дней, когда будет полностью завершена регистрация кандидатов в Советы всех уровней. Тогда начнется состязательная часть выборов, непосредственная борьба между кандидатами, которая, как правило, изобилует различными нарушениями. Начнется работа по формированию квалифицированного персонала, обслуживающего выборы, так сказать, «внизу». Опыт предыдущих выборов показывает, что большая часть нарушений происходит именно на уровне участковых избирательных комиссий. Поэтому, очень важно услышать рекомендации специалистов, чтобы применять их в тех ситуациях, которые складываются в регионах. И те, кто побывал здесь, на Форуме, смог получить знания и опыт коллег. И, соответственно, донести их до своих регионов.

Мы, в частности, намерены провести в нескольких округах тренинги для наблюдателей. Причем, от разных партий. Мы научим их, как быть бдительными и качественно выполнять свои обязанности, как не допустить каких- либо злоупотреблений.