Слово “агітація” у виборчому законі використано 69 разів. Однак що розуміли під даним терміном законотворці, так і не сказано. Аналізуючи закон, подекуди з’являється відчуття, як у дитячій грі “жарко”. Однак відповідь все ж вислизає, залишаючи натомість невизначеність, яку кожен може потрактувати на власний розсуд.

“Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми партій (блоків), кандидатів у депутати від яких зареєстровано в багатомандатному окрузі, кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, політичні, ділові та особисті якості кандидатів у депутати, вести агітацію за або проти.” (Розділ VIII, Стаття 51, пункт 1).

“До передвиборної агітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписи, кінозйомки, фотоілюстрації) про дії кандидатів у депутати, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень…” (Розділ VIII, Стаття 51, пункт 2).

Отже, якщо у статті чи телепрограмі є коментарі, то це вже і є агітація? А що робити з аналітичними матеріалами ЗМІ? Як, зрештою, бути з коментарем - як жанром? “Коментар – це публіцистичний жанр, побудований за методом “від факту до узагальнення”, або “від факту до прогнозу”. (Гід журналіста/збірка навчальних матеріалів, складена за французькою методикою вдосконалення працівників ЗМІ. Центр підготовки й вдосконалення журналістів (Париж), Інститут масової інформації (Київ). – К . – 1996, С.47).

Не кажу вже про те, що згадана норма про висвітлення діяльності посадових осіб відкриває не те що шпарину, а справжні ворота для того, аби керівники різних рівнів використовували службове становище для створення інформаційних приводів та привернення уваги ЗМІ до своєї партії. У січні найкраще такою можливістю на загальнонаціональних та київських телеканалах скористалися Київський міський голова О. Омельченко (2 години 24 хвилини), прем’єр А.Кінах (1 година 19 хвилин), глава президентської адміністрації В.Литвин (59 хвилин).

Для порівняння – всьому блоку “Наша Україна” було присвячено 5 годин 25 хвилин ефірного часу витриманого у нейтральній чи переважно позитивній тональності та 1 годину 33 хвилини у негативній тональності, блоку “За єдину Україну” – 2 години 38 хвилин у нейтральній чи переважно позитивній тональності та 5 хвилин 53 секунди у негативній тональності, блоку “Єдність” 2 години 36 хвилин у нейтральній чи переважно позитивній тональності та 14 хвилин 33 секунди у негативній тональності. Інакше кажучи, обсяг ефірного часу, присвяченого посадовим особам, у січні був співмірний з обсягом часу, присвяченого тим партіям (блокам), які “світилися” у ЗМІ найактивніше. Тобто про діяльність трьох посадовців інформували активніше, ніж про більшість партій і блоків. Що стосується регіональних ЗМІ, тут й тут місцеві керівники “інформували про свої дії та прийняті рішення” на рівні чи значно активніше, ніж ЗМІ розповідали, чим одна партія чи блок відрізняється від іншої.

А тепер процитую ще одну норму закону: “Передвиборна агітація у засобах масової інформації проводиться у формі публічних дебатів, дискусій, "круглих столів", прес-конференцій, інтерв'ю, виступів, політичної реклами, теленарисів, відеофільмів, інших публікацій та повідомлень про партію (блок), кандидатів у депутати та в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.” (Розділ VIII, Стаття 53, пункт 2).

Юристи добре знають – коли треба скористатися законом за принципом “…як дишло, куди повернув, туди й вийшло”, - то шукай у ньому слова “та інших”, “в інших випадках”, “іншим чином”. Бо якщо бути буквальним, до “…інших публікацій та повідомлень про партію (блок), кандидатів у депутати…” належить все – і новини, і журналістська аналітика і взагалі будь-які “публікації та повідомлення про партію (блок), кандидатів у депутати”. А оскільки “Передвиборна агітація у період виборчого процесу поза строками, встановленими у статті 50 цього Закону (починається за 50 днів і закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів – О.Ч.), забороняється” (Розділ VIII, Стаття 51, пункт 2), то це означає, що за 50 днів до наступних виборів ЗМІ можуть сміливо припиняти свою діяльність, а журналісти йти у відпустку.

І взагалі, ЗМІ та журналісти потрібні лише на ці 50 днів раз на чотири роки. Так само як і партії, оскільки агітувати за свої цінності й ідеї, інформувати про свою діяльність у міжвиборчий період вони не можуть. Якщо ж послатися на вже згадану норму про висвітлення діяльності посадових осіб, виходить те, що у на мові юристів називається подвійними стандартами: посадовці, фактично, мають право на агітацію (нехай навіть під виглядом виконання службових обов’язків), а всі інші в період тиші – ні.

Скажу ще зрозуміліше: той, хто сидить у керівному кріслі, має право розповідати, як він успішно керує. А той, хто хоче його замінити, не може поділитися своїми планами про те, що він зробить краще в разі обрання. Абсурд? Саме так, очевидно, вирішила переважна більшість ЗМІ, оприлюднюючи не лише новини й аналітику про діяльність партій і блоків, а й більш-менш відверту політичну рекламу у вигляді роликів “за підтримки партії, яку ми не можемо називати до 9 лютого”, про “рік соціал-демократії”, кадри виступу відомого співака з піснею про єдність на тлі усміхненого лідера однойменного блоку, відеоряд з потягом, який мчить у даль із гаслом “За єдину Україну” та багато іншого.

Я недаремно прискіпливо порахував, як часто у законі згадується слово “агітація”. Бо поняття “політична реклама” використовується у ньому аж 3 рази. Вперше там, де йдеться про форми передвиборної агітації, вдруге – в контексті заборони включати політичну рекламу до новин і втретє – формулюючи вимогу означувати політичну рекламу як таку. Жодного офіційного тлумачення поняття “політична реклама”, тим паче “антиреклама” чи “прихована політична реклама (антиреклама) закон не містить.

Таким чином, передвиборна агітація в ЗМІ у нас є, але ніхто не знає що воно таке. А от політична реклама нібито є (яка без неї агітація), і водночас ніби нема. Відтак, говорити про порушення та санкції практично не доводиться.

Усе це - лише кілька прикладів законодавчих недоречностей. Однак на їх підставі напрошується висновок: найкращий спосіб зробити закон недієздатним – закласти в нього невизначені положення та сформулювати норми, що суперечать одна одній. У разі висунення якихось претензій – завжди є виправдання “не передбачено чинним законодавством України”.

Заодно і для різного роду зарубіжних спостерігачів є аргумент: мовляв, згідно наших українських законів - все гаразд, і нема чого втручатися у наші справи з якимись там своїми нормами і стандартами, бо у нас в законодавстві їх нема. Якщо пристати на цю позицію, можна виправдати все – і зловживання владою, і тиск на ЗМІ, і заангажованість чи непрофесіоналізм самих журналістів.

Звичайно, можна сховати голову в пісок, керуючись згаданим уже виправданням “не передбачено чинним законодавством України”. Однак чи допоможе такий сомоізоляціонізм партіям і ЗМІ та й самій владі, чиї представники на найвищому рівні запевняли, що зроблять усе, аби вибори пройшли чесно і демократично? Вибори є демократичними чи недемократичними незалежно від того, є вони такими чи не є у світлі українських законів. Вони просто є або демократичними або недемократичними. ЗМІ є засобами масової інформації, коли інформують, або не є такими, коли перетворюються у телевізійні чи газетні версії партійних ”бойових листків”.

Логіка виправдань через посилання на недосконале законодавство дуже легко руйнується. Зло є злом, добро є добром, а світло є світлом незалежно від того, є для цього законодавчо закріплені дефініції чи нема. Скільки існує суспільств – стільки варіантів демократії. Однак починаючи з глобальних принципів і закінчуючи правилами дорожнього руху – усі вони єдині у головному. У різних країнах водії мають різні стилі їзди, різні темпераменти та рівень дисципліни. У різних країнах діють різні системи покарань за порушення. У одних країнах рух правосторонній, в інших лівосторонній. Так само можуть бути різними кольори дорожньої розмітки та обмеження швидкості. Однак в усьому іншому водій, який приїздить з України до Німеччини, Великої Британії чи США, керується однаковими правилами. І той, хто їхав на червоне світло і збив пішохода в Італії, Єгипті чи Ірані - однаково є порушником, а не потерпілим. Такі єдині стандарти стосуються усіх сторін життя людини, а, насамперед, тих, які визначають її права і місце у суспільстві. Саме глобальне право, глобальне законодавство, а не лише товари і послуги, доступні в усіх куточках світу від Японії до Португалії одразу після появи на ринку в Люксембурзі чи Монако, - і називається глобалізацією. Саме це, а не міжнародна злочинність і тероризм робить нас, таких різних за кольором шкіри, релігією та мовою єдиною відомою у Всесвіті людською цивілізацією.

А в сенсі виборів це означає, що будь-де у цивілізованій країні кожен депутат залежить від кожного голосу. Від кожного голосу залежить майбутнє кожного і майбутнє країни. Кожен усвідомлений голос є відповідальним голосом громадянина, який знає, що роблячи свій вибір, він обирає, тих громадян, які служитимуть його інтересам й інтересам усієї громадськості. Суспільство, де громадяни роблять свідомий вибір, є громадянським. Населення, яке складається з відповідальних громадян, є народом. Кожен усвідомлений голос, означає, що громадяни країни наймають державу собі на службу. Громадянин – це найвище звання, посада і місія. Бо лише усвідомивши себе громадянами, люди мають шанс зробити свій народ і свою країну великим народом і великою країною.

Січень. Представлення партій та блоків на загальнонаціональному та київському телебаченні



Січень. Представлення партій та блоків у загальнонаціональній та київській пресі



Джерело: Український монітор для вільних виборів

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

Долучитись