Як ми пам`ятаємо, Віктор Володимирович не давав прямої відповіді на питання про свою участь у теледебатах. Не дав він її і під час розмови на “Свободі”. І все ж таки є підстави вважати: Медведчук не тільки вийде із Тимошенко на екран, а й буде зацікавлений зробити це. Не тому, що лідер соціал-демократів об`єднаних поклав свою опонентку на лопатки. Достатньо того, що він не програв. Суперники були на рівні одне одного.

Таким чином, Юлія Тимошенко, яка завдяки кинутому Медведчукові рішучому викликові отримала можливість з`явитися в ефірі, зуміла зробити собі додаткову рекламу. При цьому слід підкреслити, що навряд чи вона відібрала хоч якусь часточку голосів у Медведчука, котрий, повторюся, не програв у цій дискусії. Отже, зростання популярності Тимошенко відбудеться не за рахунок електорату есдеків, а за рахунок прихильників Віктора Ющенка, з котрим вона грає приблизно на одному електоральному полі. Мабуть, нікому із посвячених не треба доводити, що ослаблення Ющенка є стратегічною метою Віктора Медведчука, бо саме його останній бачить своїм основним конкурентом на майбутніх президентських виборах. Отож, нас чекає ще не одна гаряча суперечка.

Останніми роками ми почали підзабувати, що це таке – відкрита дискусія. Що можна пригадати за останній рік? Тимошенко і Суркіса на “1+1” та Бродського і Долганова на СТБ? Здається, все. Мало того, коли щось таке і трапляється зрідка, то частенько на подібних заходах панує атмосфера, не побоюся цього слова, страху. Зокрема, під час минулих президентських виборів на “Епіцентрі”, який тоді ще відбувалися в прямому ефірі, журналісти ставили Президентові Кучмі дистильовано коректні запитання, а багато хто з них робив це ще й тремтячими голосами. Тільки Георгій Гонгадзе запитав у глави держави щось незручне. І в тому, що з Георгієм сталося потім, - є певна страшна символіка.

Відсутність дискусій у прямому телевізійному і радіо ефірі призводить також до того, що наші журналісти не вміють і не навчаються вести подібні передачі. І коли така нагода трапляється, то вони виглядають далеко не найкращим чином. Пригадаймо хоча б програму, присвячену річниці трагедії у Бабиному Яру на каналі “1+1”. Або телеміст з росіянами, який від нас вів Микола Вересень і теж виглядав на найкращим чином. Або згадаймо практику Миколи Княжицького, Дмитра Куликова і Дмитра Кисельова на ICTV, котрі, замість з`ясовувати точку зору співрозмовника, намагалися, так би мовити, “забити” його. І досить лише було з`явитися в студії Сергію Головатому, який не піддався тискові, і журналісти мали поруч з ним блідий вигляд.

Втім, відсутність публічних дискусій так само не йде на користь політикам. Певною мірою це продемонструвала і балачка між Тимошенко й Медведчуком. Очевидно, що передвиборчі дебати мають відрізнятися від парламентських. Опоненти повинні шукати такі шляхи висвітлення своїх позицій і критики одне одного, які були б зрозумілими навіть не фахівцям. Ризикну припустити, що єдиним яскравим моментом дискусії, котрий однозначно був виграшним для Леді Ю, стала репліка про те, що в партії робітників і селян, якиою називають себе есдеки, є робітник Суркіс і доярка Кравчук. Ця блискуча за своєю прозорістю й іронічністю фраза переважила півгодинне прагнення Тимошенко на прикладі земельного кодексу довести, що її опонент зрадив український народ. Учасники дискусії обговорювали в переважній більшості своїй речі неоднозначні, котрі не були настільки прозорими, щоб привести слухачів до певних висновків. І, наймовірніше, з точки зору простого, не заглибленого у суть законодавства обивателя, балачка виглядала відповідно до приказки – “Пани б`ються, а в мужиків чуби тріщать”.

Читайте стенограму дебатів Тимошенко та Медведчука тут