Запорізька журналістка, кореспондентка УНІАН Ірина Дубченко розповіла ІМІ подробиці того, як намагалась переховувати пораненого українського військового та потрапила в полон окупантів. 

За словами журналістки, вона доглядала в Розівці Запорізької області свою паралізовану бабусю. 3 березня до селища увійшли терористи угрупування «ЛДНР» і російська військова техніка. Тоді ж не стало світла і мобільного зв'язку.

«Стало зрозуміло, що я вже не виїду. Добре, що донька була з мамою, яка буквально перед війною забрала її, бо мала можливість провести з нею час. Так ми з бабусею провели майже два тижні. А 12 березня я дізналася, що в селищі переховується поранений український військовий», – згадує Ірина Дубченко.

Журналістка забрала військового до свого будинку, де було опалення та їжа. У чоловіка, як розповідає пані Ірина, було кульове поранення в плече та ногу, зламані пальці на нозі і осколки в стопі.

«Ми намагалися зробити все, щоб допомогти йому, в моєму домі. За два тижні він почав ставати на ногу. За кілька днів його мали вивезти з Розівки. Але на блокпосту усіх молодих чоловіків роздягали, аби перевірити, чи немає поранень. Ми знайшли варіант, як це замаскувати, це потребувало певного часу, але окупанти прийшли раніше. Вже потім я дізналася, що на мене донесли», – зазначила вона.

Журналістка намагалась видати пораненого за свого чоловіка, але окупанти забрали його, побачивши поранення. Це відбулось 26 березня.

«Я просила його відпустити, пропонувала все золото, що мала, гроші, але вони мене не слухали. Я наполягала, що хочу його побачити. Вони погодилися і сказали сідати в машину. Я сіла, в чому була, і все», – згадує Ірина Дубченко.

Журналістку відвезли в Нікольське Донецької області до «комендатури». Там вона в останній раз бачила військового, якого переховувала. Потім її відправили до райвідділку: випитували, де зброя, хто проти окупантів та чи в селищі партизани. Потім Ірину посадили у камеру, де перебувало близько двох десятків чоловіків.

«Я провела два тижні в підвалі. Іноді військові розважалися: виводили когось з нас в коридор і зверху випускали черги з автоматів. Мене називали виключно "айдарівкою", говорили, що внесли до бази даних в розділ "особливо тяжкі злочини", зокрема "сприяння тероризму". Планувалося, що мене відвезуть до Донецьку, а потім до Росії, де мене чекав суд за статтею з вироком від 7 до 15 років», – розповіла пані Ірина.

Зі її слів, військові не знали, що вона журналістка, а вона намагалася не виказувати це. Що стало причиною її раптового звільнення, пані Ірина обіцяє розповісти вже після перемоги.

«Мене просто викликали з камери зі словами "Айдарівка, виходь!". Слідчий запитав, скільки я вже тут, ще раз взяв відбитки пальців. Мені віддали мої речі, включно з золотими сережками, і сказали, що я вільна. На прощання порекомендували більше не попадатися, бо іншого такого шансу не буде», – додала Ірина Дубченко.

Нагадаємо, російські окупанти звільнили журналістку Ірину Дубченко 11 квітня.

Фото: 061.ua