Ідея законодавчого закріплення проведення дебатів з‘явилася саме в той момент, коли була всім потрібна. ЇЇ підтримали як ліві, так і праві: за проект проголосували всі непропрезидентські фракції. Через швидкість появи цього документу та блискавичне проходження через Верховну Раду зараз досить мало відомо, які саме дебати підтримали народні депутати. Спробуємо дещо пролити світла на це питання. Дебати є дійсно невід‘ємним елементом передвиборчих перегонів у всіх без винятку країнах з розвинутою демократією. Вважається, що ніщо краще не проявляє публічного політика, як безпосереднє спілкування в прямому ефірі. Вітчизняні депутати вже робили спробу закріпити норму про обов‘язкові дебати у проекту закону про політичну рекламу та політичну агітацію, але це їм не вдалося: вже в тексті, поданому до другого читання ,цієї норми не було.

Зараз спроба виявилася успішною. Закон прийнято, за нього віддали свої голоси 242 депутати. Тож яке їхнє бачення дебатів?

Закон закріплює обов‘язок проводити дебати для політичних партій та кандидатів у Президенти для всіх загальнодержавних телерадіоорганізацій, а також для тих, що здійснюють мовлення не менше, ніж на 30 % території України. Регіональні телерадіоорганізації повинні організовувати дебати для кандидатів мажоритарників. До речі, вже тут може виникнути проблема з тлумаченням закону, оскільки законодавство про телебачення та радіомовлення визначає, що таке загальнодержавний канал мовлення (ті ,які мовлять не менше, ніж на половину території України), але зовсім не дає визначення регіональних телерадіоорганізацій. Що вважати регіоном: виборчий округ чи область, чи ряд областей? Не кажучі вже про те, що було б набагато логічнішим депутатам опікуватися проведенням дебатів на теле- та радіоканалах державної або муніципальної форм власності. Що ж стосується приватних каналів, то все ж таки їхня діяльність виходить тільки з інтересів їхніх власників, і підтримка якихось суспільних місій може мати тільки добровільний характер. Закон достатньо чітко регламентує механізм проведення дебатів. Для дебатів має відводитися час у проміжку між 19 та 23 годинами. Загальна тривалість партійних дебатів встановлюється 2 години, що не можуть перериватися рекламою чи іншими передачами, мажоритарні дебати триватимуть не менше години. Звичайно все це має бути в прямому ефірі. Участь у дебатах мають взяти всі без винятку кандидати. При цьому, в одному раунді беруть участь представники не більше ніж (як і не менше ніж) двох партій або двоє кандидатів у Президенти. Кандидатів- мажоритарників може бути від двох до чотирьох. Графік дебатів встановлюється шляхом жеребкування Центральною чи окружною виборчою комісією. Ще одна важлива норма встановлює, що кількість дебатів має бути такою, щоб забезпечити кожному з кандидатів участь з кожним без винятку опонентом. Тут депутати, очевидно, дещо перестаралися! Проста калькуляція вказує на те, що вже при 15 кандидатах дебатних раундів має бути понад 100, а при 20 – понад 200! Враховуючи те, що агітація починається за 50 днів, навіть фізично такі дебати провести не можливо.

Закон також встановлює досить жорстку відповідальність за відмову в участі та проведення дебатів. Причому як для кандидатів, так і для електронних засобів масової інформації. Можна зрозуміти логіку законодавців: знаючи спротив багатьох каналів проводити дебати, і деяких політиків брати у них участь, найліпший спосіб - узаконити цей процес. Але під час обговорення в залі ВР лунали репліки від деяких депутатів, що обов‘язковість участі у дебатах всіх кандидатів порушує права людини. Кожен має сам визначатись: виступати чи не виступати. Втім, навряд чи у цьому випадку слід з цим погоджуватись. Тому що з таким же успіхом можна говорити, що обов‘язкове подання біографій до виборчої комісії теж є порушенням прав людини. Отже, закон встановлює, що за порушення обов‘язку брати участь у дебатах кандидати у депутати та Президенти знімаються з реєстрації. При цьому, якщо у дебатах не беруть участь представники (партії) блоку, з балотування знімається не вся партія, а лише її лідер, що не взяв участь. Санкції для телерадіоорганізацій не менш суворі. Непроведення у повному обсязі чи частковому обсязі дебатів, а також проведення їх з порушенням термінів чи часу їх організації призводить до анулювання Національною Радою з питань телебачення та радіомовлення ліцензії. Таке анулювання здійснюється протягом трьох днів з дня фіксування факту порушень норм закону учасниками процесу (без рішення суду!). Втім,більшість експертів схиляються до того, що Президент не підпише закон, а скориставшись своїм конституційним правом знову поверне його до Верховної Ради. Після того як текст буде остаточно відредагований та направлений на підпис, Президент за Конституцією матиме 15 днів на те, щоб визначитися. Таким чином, остаточне рішення щодо проекту слід очікувати вже після Нового Року.

Ну а у пересічного громадянина має, мабуть, виникнути одне риторичне запитання: чому у нас завжди навіть гарну справу перетворюють в абсурд?! Адже в тому, що теледебати з рівною участю усіх учасників виборів, в тому числі – опозиційних – потрібні суспільству, на має ніякого сумніву. Але… Чи розуміли автори законопроекту про теледебати, що саме вони закладають у законопроект? Президент зараз, безумовно, перебуває у досить незручному становищі: адже, підписавши Закон про прозорі вибори, надававши обіцянок західним політикам та громадським організаціям, якось не з руки, начебто, блокувати проведення теледебатів. Офіційно, а не під килимом. Але саме невиваженість прийнятого зараз Закону і може стати найкращим і юридично виправданим привідом до його поховання. Не хочеться думати, що саме це і було метою авторів…

Читайте також:

ЗАКОН УКРАЇНИ про обов’язкове проведення передвиборних теледебатів