«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок № 79

щодо матеріалу інтернет-видання «Моя Київщина» під назвою «Обіцянки-цяцянки:

що зробив за 5 років голова Ставища Володимир Кошинський»

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

1. 23 вересня 2020 року до ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянина на цей матеріал.  Скаржник вважає, що матеріалові бракує фактологічної бази і він є передвиборчим чорним піаром.

2. Матеріал було опубліковано 22 вересня 2020 року в категорії публікацій «аналітика», авторкою вказана Аліна Захаренко, підписана як «юрист, активіст».

3. Розглядуваний матеріал присвячений роботі Володимира Кошинського на посаді Ставищенського селищного голови. Матеріал розбитий по пунктах програми політика за 2015 рік цитування пункту – пояснення авторки щодо його (не)виконання.

ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавство, які регулюють цю сферу суспільних відносин

1. Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);

«Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією.» (п. 7).

2. Законодавство.

2.1. Закон України "Про рекламу" (в ред. 2003 р. зі змінами від 19.12.2019 р., № 270/96-ВР):

«Політична реклама - інформація у будь-якому вигляді, поширена в будь-якій формі, яка має на меті популяризацію діяльності політичної партії (організації партії), привернення уваги до діяльності політичної партії (організації партії) та її позиції щодо питань загальнодержавного (місцевого) значення. До політичної реклами належать також використання символіки або логотипів політичних партій (організацій партій), повідомлення про підтримку політичною партією (організацією партії) видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах політичної партії (організації партії)» (абзац 9 ст. 1).

"Прихована реклама – інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій" (абзац 10 ст. 1).

"Реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару" (абзац 11 ст. 1).

"Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу" (ч. 1 ст. 9).

"Прихована реклама забороняється" (ч. 5 ст. 9).

2.2. Виборчий кодекс (№ 396-IX):

«Передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата, партію (організацію партії) - суб’єктів виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Передвиборна агітація може проводитися у таких формах:

…

4) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

…

8) публічні заклики голосувати за або не голосувати за кандидата, партію (організацію партії) - суб’єкта виборчого процесу або публічні оцінки їхньої діяльності;

…

10) в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.» (ч. 1 ст. 51).

«Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів, партій (організацій партій) - суб’єктів виборчого процесу, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів,..» (ч. 2 ст. 51).

«Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів виборчих фондів кандидатів, партій (організацій партій) - суб’єктів виборчого процесу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.» (абзац 1 ч. 4 ст. 51).

«Прихована передвиборна агітація, а також розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації, не позначеної відповідно до вимог цього Кодексу, забороняються…» (ч. 5 ст. 51).

«Передвиборна агітація розпочинається кандидатом, партією (організацією партії) наступного дня після дня прийняття виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів)…» (ч. 1 ст. 52).

«Передвиборна агітація у період виборчого процесу поза строками, встановленими у цій статті, забороняється.» (абзац 1 ч. 3 ст. 52).

«Засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частини третьої статті 55 і частини другої статті 56 цього Кодексу, забороняється агітувати за або проти кандидатів, партій (організацій партій), оцінювати їхні передвиборні програми або надавати їм перевагу в будь-якій формі.» (ч. 4 ст. 57).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Особливістю передвиборчого періоду є велика ймовірність того, що право на свободу слова та активне й пасивне виборче право можуть вступати в конфлікт. Два останніх права превалюють у цей період, який зазвичай триває кілька місяців.

2. Межі розгляду питання. Ініціатива «МедіаЧек» не уповноважена оцінювати роботу селищного голови на його посаді, в цьому висновку розглядаються тільки дії редакції видання, яке опублікувало в передвиборний період матеріал на тему, що стосується виборів, авторства людини, яка не є журналісткою. З огляду на те, що авторка матеріалу підписана не як журналістка, ініціатива не оцінює дотримання в ньому професійних стандартів журналістики (зокрема достовірності), а лише факт, спосіб і час його публікації в медіа.

3. Природа розглядуваного матеріалу. З матеріалу випливає, що чинний селищний голова не виконав жодного з пунктів своєї програми від 2015 року. Це може відповідати дійсності, але з’ясування цього не є завданням ініціативи. При цьому в матеріалі не вказується, чи пан Кошинський коментував чи пояснював нещодавно або під час своєї каденції (не)виконання програми. Також розглядуваний матеріал, позначений як аналітика, не містить важливої інформації: чи була у селищній раді лояльна до голови депутатська більшість, адже її відсутність як мінімум значно ускладнювала б виконання обіцяного Володимиром Кошинським. Крім того, в матеріалі чимало критичних до нього оцінкових суджень з приводу не так самого (не)виконання програми, як особистих якостей.

З огляду на це ініціатива вважає, що розглядуваний матеріал однозначно мав на меті спонукати виборців не голосувати за Володимира Кошинського, тобто є агітаційним.

Ініціатива не відносить розглядуваний матеріал до політичної реклами за формальними ознаками, оскільки визначення такої реклами в профільному законі охоплює лише партії, але не кандидатів. Зважаючи на те, що йдеться про агітацію проти, до розглядуваного матеріалу проблемно також застосовувати і загальне визначення реклами з того ж закону.

4. Проблема маркування матеріалу як агітаційного.

4.1. Авторка матеріалу — не журналістка і, судячи з усього, не працює в редакції. Виборчий кодекс забороняє ЗМІ агітувати зокрема проти кандидатів у власних матеріалах. Але разом із тим Кодекс не регулює питання щодо можливості й способу оприлюднення агітаційних нежурналістських матеріалів, наприклад, листів читачів до редакції, а також не регулює участі онлайн-видань у виборчому процесі. У Кодексі відсутня пряма заборона на публікацію нежурналістських агітаційних матеріалів в онлайн-медіа під час виборчої кампанії.

В той же час Виборчий кодекс вимагає ідентифікувати будь-які агітаційні матеріали (частина 5 статті  51). Вочевидь редакція не дотрималася цієї вимоги. Це також є порушенням пункту 7 Кодексу етики українського журналіста, адже агітація по суті є різновидом реклами.

4.2. Кодекс з одного боку дозволяє громадянам агітувати проти кандидатів, але з іншого — вимагає, щоби агітація велася за рахунок виборчих фондів, якщо інше не вказано в Кодексі.

Таким чином, маркування агітаційних матеріалів зовнішніх авторів у період виборчого процесу, чого вимагають закон, Кодекс етики та логіка чесних відносин редакції з аудиторією, може викликати питання щодо оплати цих публікацій із виборчого фонду. Крім того, законодавство не визначає чітких термінів, коли громадяни можуть починати агітувати, на відміну від кандидатів. З огляду на це ініціатива рекомендує медіа утримуватися від публікації матеріалів зовнішніх авторів у період виборчого процесу, якщо ці матеріали за своєю природою є агітаційними.

Ініціатива «МедіаЧек» констатує, що онлайн-видання «Моя Київщина» при публікації матеріалу «Обіцянки-цяцянки: що зробив за 5 років голова Ставища Володимир Кошинський» порушила пункт 7 Кодексу етики українського журналіста, а також частину 5 статті 51 Виборчого кодексу.

Ініціатива рекомендує редакціям утримуватися впродовж виборчого періоду від публікації агітаційних матеріалів зовнішніх авторів.

27 жовтня 2020 року