Медіачек: висновок щодо новинного сюжету телеканалу «Україна»
Медіачек: висновок щодо новинного сюжету телеканалу «Україна»
«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).
Висновок № 47
щодо новинного сюжету телеканалу «Україна» під назвою «Сімейні скандали: як родичі померлого ділять спадщину»
І. Дані щодо скарги та оскарженого матеріалу
1. 23 січня 2020 року до Ініціативи звернувся громадянин зі скаргою на цей матеріал. Скарга мотивована порушенням конфіденційності та наклепницьким характером матеріалу.
2. Матеріал оприлюднено в мережі ЮТуб на сторінці телепрограми «Сегодня» 18 січня 2020 року.
3. Матеріал є розповіддю про міжсімейний конфлікт: після смерті розлученого чоловіка виявилося, що в нього була нова цивільна дружина. Це стало несподіванкою для його доньки, виникли питання поділу спадщини.
ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавство, які регулюють цю сферу суспільних відносин
- Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):
«Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом є вищою, ніж приватні інтереси особи.» (п. 3);
«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);
«...Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.» (п. 9);
«Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано...» (п. 10).
2. Законодавство
2.1. Конституція України (254к/96-ВР):
«Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини…»
«Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.»
2.2. Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод (1950 рік):
«Стаття 8. Право на повагу до приватного і сімейного життя
1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла…»
«Стаття 10. Свобода вираження поглядів
1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів...
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.»
2.3. Цивільний кодекс України (№ 435-IV):
«Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи
1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині…»
«Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю
1. Фізична особа має право на особисте життя.
2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.
3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.
4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.
Стаття 302. Право на інформацію
1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини...
2.4. Закон України «Про захист персональних даних» (№ 2297-VI):
«персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована…» (ст. 2);
«Дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється:…
2) виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів.» (п. 2 ч. 2 ст. 25).
2.5. Закон України «Про інформацію» (№ 2657-XII, в ред. 2011 р.):
«Під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.» (ч. 1 ст. 25).
ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу
1. Висвітлення міжсімейних конфліктів у медіа допустиме, але з дотриманням балансу між правом аудиторії на отримання інформації та правами фігурантів конфлікту.
2. Повага до приватного життя та конфіденційність.
2.1. Сторони конфлікту не є публічними особами, тому публічний інтерес у висвітленні цього питання мінімальний, допоки немає достатніх доказів правопорушення. Загалом конфлікти після смерті родичів є доволі типовими, вони не чинять значного впливу на суспільне життя або на життя певних соціальних груп, тому і не становлять значного суспільного інтересу.
Поділ майна померлого між сторонами конфлікту може виявитися процедурою малоприємною, але типовою для таких випадків; це питання ймовірно вирішуватиме суд і поки що немає підстав говорити про зловживання . Можливо, дочка померлого упереджено ставиться до цивільної дружини померлого батька. У матеріалі відсутні коментарі медиків про стан та причини смерті покійного, тому голослівні твердження доньки про перешкоджання цивільної дружини у виклику швидкої для нього не можна вважати достатнім підтвердженням правопорушення. Підґрунтя конфлікту було закладене значною мірою тим фактом, що померлий не повідомляв своїм родичам, що має цивільну дружину.
Сам факт створення новинного матеріалу про цей конфлікт уже є втручанням в приватне життя жінки, яка, очевидно, не бажала публічності (на відміну від дочки померлого). Адже необхідно зважати на моральний стан цивільної дружини після втрати чоловіка. Практика Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Плон проти Франції», вказує на необхідність делікатного ставлення до поширення інформації про померлого та його близьких одразу після смерті.
Таким чином, на думку Ініціативи, створення цього новинного сюжету не було виправдане суспільним інтересом і є втручанням у приватне життя цивільної дружини померлого.
2.2. У розглядуваному сюжеті не вказується повного імені цивільної дружини померлого, проте показано її домашню адресу та огорожу навколо будинку. Це дозволяє людям, які живуть неподалік і можуть упізнати адресу/огорожу (назва вулиці в адресі доволі рідкісна), ідентифікувати її.
Правопорушення з боку цивільної дружини покійного суд поки що не довів (що підтверджується заявою представника поліції в сюжеті). Сама вона не виявляє бажання розповідати про своє життя. Тобто підстав для збору конфіденційної інформації за ч. 4 ст. 301 ЦКУ журналісти не мали.
На думку Ініціативи, телекомпанія не дотримала балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів, як того вимагає ст. 25 ЗУ «Про захист персональних даних». Адже суспільний інтерес (факт правопорушення) не доведений. Це також порушення професійного журналістського стандарту невтручання в приватне життя, за винятком випадків, коли суспільна значущість інформації переважає (п. 3 Кодексу етики). Цей сюжет — втручання в приватне життя цивільної дружини померлого та її родичів без видимих достатніх підстав, зокрема поширення конфіденційної інформації про те, де вона живе.
- Збалансованість. У матеріалі розлого подано позицію дочки померлого та її родичів. Журналісти також намагалися отримати коментарі від цивільної дружини померлого та її родичів, що їм частково вдалося: цивільну дружину журналісти не застали вдома, а її телефон не відповідав, але журналістам вдалося зв̕̕язатися з зятем цієї жінки та отримати деякі коментарі. Зокрема, він відкинув звинувачення в погрозах дочці померлого. Щоправда, журналісти могли б його запитати при нагоді й щодо звинувачень у бік цивільної дружини померлого, зокрема щодо того, чи справді вона не викликала швидку (перша хвилина відео), зважаючи на те, що з самою цивільною дружиною не вдалося поспілкуватись. Не зрозуміло, чи журналісти ставили йому таке запитання.
Ініціатива не має підстав констатувати відсутність балансу, але звертає увагу на інші порушення.
- Достовірність (посилання на джерела інформації) й повнота. Переважна більшість інформації для сюжету була повідомлена донькою померлого. Журналісти намагалися її перевірити, звертаючись по коментарі до іншої сторони конфлікту, але цього не вдалося зробити, частково з об̕̕єктивних причин. При цьому не зрозуміло, чи ставили журналісти питання зятеві цивільної дружини щодо звинувачень у її бік персонально. І чи зверталися по коментарі до лікарів померлого, які могли б підтвердити чи спростувати заяву доньки про те, що цивільна дружина заважала лікувати її батька. Також у сюжеті з уст журналістки лунає фраза: «подейкують, що хазяйка знається з нечистими» (3:30) – джерело цього дивного твердження не зрозуміле. Це порушення стандарту достовірності (наведення та перевірки джерел інформації) та повноти, адже неподання джерел або їхня неякісна перевірка автоматично спричиняють неповноту матеріалу.
- Ініціатива не має змоги перевіряти правдивість наведеної в матеріалі інформації, як і підстав констатувати недостовірність інформації за презумпцією, оскільки презумпція добропорядності була вилучена з Цивільного кодексу в 2011 року. Проте цивільна дружина померлого може оскаржити цей матеріал, звернувшись до суду.
Ініціатива «МедіаЧек» констатує, що телеканал «Україна» у своєму новинному сюжеті «Сімейні скандали: як родичі померлого ділять спадщину» припустився порушень професійних журналістських стандартів невтручання в приватне життя людини, повноти подання інформації, посилання на джерела та їх перевірки (п.п. 3, 6 Кодексу етики українського журналіста), а також втручання в приватне життя, зокрема в формі безпідставного поширення інформації про адресу людини. Ініціатива не може підтвердити або спростувати достовірність наведених у розглянутому матеріалів тверджень.
14 квітня 2020 року
