Відповідно до результатів постійних досліджень впливу медіа на формування громадської думки в Україні, основними джерелами отримання інформації є загальнонаціональні телеканали та випуски новин на них. Водночас українська інформаційна журналістика в цілому продукує значну кількість проблем, пов’язаних із контентом новин, гостьових студій, документальних репортажів, політичних ток-шоу тощо та дотриманням при виробленні такого контенту стандартів інформаційної журналістики.

До таких стандартів, які найчастіше викладені в редакційних статутах телерадіоорганізацій (та, на жаль, не дотримуються), належать, зокрема, стандарти збалансованості та достовірності.

Як зазначала Незалежна медійна рада у висновках щодо трансляції програми «Слідами грантоїдів: спеціальний репортаж» телеканалом «Україна» (№ 16 від 27 червня 2017 року) та щодо сюжету «Отбор судей в Верховный Суд: кто виноват в срыве процесса» у програмі «Подробности» на телеканалі «Інтер» 13 червня 2017 року (№ 17 від 5 липня 2017 року), збалансованість передбачає надання слова всім сторонам із конфліктного питання, а також експертам. Достовірність, своєю чергою, передбачає, зокрема, наявність ідентифікованого та підтвердженого джерела кожного факту, що лунає в певній передачі чи матеріалі.

Повертаючись до проблем інформаційної журналістики в Україні, пов’язаних із дотриманням згаданих вище стандартів, варто зупинитися на проблемі «експертності». Значна кількість подій у світі потребує кваліфікованих експертних коментарів від спеціалістів у відповідних галузях знань. Саме завдяки таким коментарям можливо створювати якісний журналістський контент.

Водночас в Україні існує ситуація, за якої низка медіа нехтує необхідністю якісного підбору  експертів для інформаційно-аналітичних матеріалів. Внаслідок цього поширеною є ситуація, коли один експерт може протягом тривалого часу коментувати події з не пов'язаних між собою тем або тем із різних сфер: від виборів Президента США до вивезення сміття зі Львова. Таким чином, очевидною є сумнівна цінність коментарів від таких осіб, які виступають уже не в ролі експертів у певній галузі, а фактично шоуменами та / або ретрансляторами інтересів певних політико-бізнесових інтересів.

Утім, проблема не вичерпується питанням підбору експертів. Часто трапляється, що особу, яка справді може бути фахівцем у відповідній галузі, титрують якось на кшталт «політичний експерт», «політолог», «медіаексперт», «громадський активіст», або ж не титрують узагалі. Така практика склалася через побоювання редакторів ЗМІ, що вказання посад, місця роботи й іншої інформації про експертів або учасників подій буде розцінено як рекламу. Однак у передвиборчий період ці страхи зникали, тож представники відповідних політичних сил часто отримували належне титрування, а іноді отримують і в позавиборчий час (як-от Сергій Каплін, якого на телеканалі «Інтер» часто титрують не лише як народного депутата, а і як представника певної політичної партії).

Титрування людини як абстрактного «фахівця» чи «експерта» ускладнює можливість зрозуміти звичайному глядачеві, яким є рівень компетенції запрошеного гостя та, що найважливіше,  ідентифікувати його як представника конкретної професії чи компанії, установи, громадської організації тощо.

Отже, на нашу думку, постає дві основні проблеми «експертності» в інформаційному просторі:

• дотримання стандартів збалансованості й точності через запрошення кваліфікованих експертів із певних галузей знань для надання коментарів;
• дотримання стандарту достовірності через належне титрування експертів.

І. Збалансованість, точність і запрошення кваліфікованих експертів

1.1. Кваліфікованість експерта в певній темі важко встановити чітко. Коло причин тут широке: велика кількість спеціалістів у певній сфері; відсутність і неможливість встановити єдиний критерій визначення компетентності тієї чи іншої особи; гіпотетичні корпоративні інтереси й заангажованість тощо. Попри окремі спроби громадського сектору розробити бази експертів для медіа(дивіться тут, тут і тут), а також нещодавно створену базу власних експертів Українського католицького університету, не можна назвати їх популярними серед інформаційних каналів та медіа в цілому.

1.2. Однак на практичному рівні дотримання журналістських стандартів проблема залучення експертів до коментування певних подій у рамках інформаційних матеріалів має розглядатися передусім із погляду збалансованості й точності подання інформації. Саме залучення експертів є одним із основних інструментів досягнення балансу представлення альтернативних точок зору на проблему через надання незаангажованої думки ззовні.

1.3. Як зазначалося вище, поширеною є практика пошуку «експертів в усьому» — людей, готових коментувати будь-які події навколо. Така практика є неприпустимою, оскільки спотворює контент і сприяє значному зниженню його якості.

Існує декілька гіпотетичних шляхів, за яких ЗМІ могли б убезпечити себе від звинувачень у недоброчесності в контексті запрошення окремих гостей та експертів. По-перше, медіа мають прагнути до варіативності експертів та запрошених гостей. Оскільки, як уже зазначалося вище, деякі галузі мають широке представництво, відкритими є можливості залучати різноманітних фахівців, а отже й «розбавляти» звичних головомовців новими обличчями. При цьому варто брати до уваги, що деякі сфери є порівняно вузькими — і в них пошук відповідних експертів справді може бути утрудненим.

По-друге, ЗМІ також мають виконувати належну перевірку конфлікту інтересів та доброчесності запрошених гостей та експертів. У низці матеріалів, особливо пов’язаних із політичною сферою, існує небезпечна тенденція запрошувати до коментування та висловлення «альтернативної» думки представників невідомих громадських організацій та об’єднань, або ж навіть умисно фахівців, які насправді не опонують і не забезпечують балансу думок, подання незаангажованого погляду, а лише підтверджують первинні тези авторів. Таким чином у споживачів матеріалів ЗМІ формується спотворена картина сприйняття того чи іншого питання.

По-третє, варто уважно ставитися до запрошення політиків як експертів. З одного боку, народні депутати, особливо ті, що працюють у профільних комітетах, справді можуть бути фахівцями з регулювання в тій чи іншій сфері. З іншого боку, слід розуміти: існує значний ризик, що вони ретранслюватимуть погляди своєї політичної сили на певний спектр проблем. Тому в ролі експертів мають виступати лише особистості, чия політична неупередженість не викликає сумнівів. Ті ж, у кого бодай гіпотетично може бути особиста зацікавленість у тому чи іншому питанні, мають бути й належним чином представлені в матеріалах ЗМІ. Політик має коментувати суспільно-політичні явища або від імені представленої ним політичної сили, або в межах сфери його компетенції — професійної (наявність попередньої експертизи, наукової роботи тощо) або посадової (представляє відповідний комітет парламенту або відповідає за певний напрям діяльності).

1.4. Окремо наголошуємо, що професійна робота журналіста — це одночасно служіння інтересам аудиторії, яке, зокрема, полягає у фаховому виконанні обов’язків із підготовки інформації. Ці установчі принципи містяться й у Кодексі етики українського журналіста — у статтях 10 та 19. Так, стаття 10 Кодексу визначає: «Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів». Окремої уваги заслуговує стаття 19: «Свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним з професійною журналістикою». Саме ненадання інформації про експерта, неповне його представлення можна вважати свідомим порушенням норм етики, бо це позбавляє аудиторію повної інформації про експерта й допускає можливість маніпулювати думкою. Натомість журналіст має докладати зусиль до всебічного вивчення ситуації й контексту, до кваліфікованого підбору експертів, компетентних у відповідній тематиці, та надання своїй аудиторії повної та всебічної інформації з питання, яке висвітлюється. Без втаємничення осіб експертів та без ризиків маніпулювання думкою аудиторії щодо справжньої кваліфікації експерта, який коментує ту чи іншу інформацію чи подію.

1.5. Неможливо заперечити право обговорювати різноманітні шляхи розвитку України як держави, та слід зазначити, що ЗМІ має проявити відповідальність щодо запрошення в ролі експертів із загальних тем політиків, помічених у використанні мови ворожнечі, маніпулюванні фактами, заангажованістю тощо під час збройної агресії Російської Федерації, коли розмова з ними не стосується конкретної діяльності цих людей і їхньої відповідальності за ті чи інші вчинки.

1.6. З огляду на це, Незалежна медійна рада закликає представників українського медійного ринку ретельніше підходити до вибору людей, які дають експертні коментарі в інформаційно-аналітичних матеріалах. При такому відборі належним чином має бути враховано попередній досвід особи та її спроможність кваліфіковано коментувати ту чи іншу тему, незаагажованість у темі або певними політико-бізнесовими силами, необхідність забезпечення варіативності експертного середовища, а також наявність у такої особи конфлікту інтересів.

ІІ. Титрування експертів і достовірність

2.1. Щодо питань, пов’язаних із титруванням, поширеною є думка, що вказування в титрах чи в матеріалі посади й місця роботи особи, що дає коментар, є рекламою. Відповідно до визначення, яке міститься в Законі України «Про рекламу», реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи чи товару. Таке визначення є широким і дозволяє визначати як рекламу широке коло різноманітних матеріалів.

2.2. Мета реклами має бути відмежована від мети інформування про гостей в ефірі: недаремно критерії підтримання обізнаності та інтересу щодо певної особи є розмежованими у визначенні, наявному в чинному законодавстві. Окремо варто звернути увагу на статтю 9 Закону України «Про рекламу», в якій ідеться про ідентифікацію реклами.

За логікою цієї статті, реклама має бути чітко відокремленою від іншої інформації за допомогою будь-яких засобів та з використанням слова «реклама». Водночас цією статтею передбачено винятки щодо матеріалів, які не мають ідентифікуватися як реклама:

• розміщення логотипу телерадіоорганізації, що здійснює трансляцію програми;
• вивіска чи табличка з інформацією про особу тощо, розташована на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташоване власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.

Основною рисою, що об’єднує ці винятки, є саме їхня мета: інформування про транслятора програми, особу, яка надає певний вид послуг тощо, без мети «продати» щось. За своєю природою титрування осіб, які присутні в тій чи іншій студії або ж стають героями певного матеріалу, залученими до коментування певної суспільно-важливої події, також має функцію належного інформування про суть події, явища, яке в ній висвітлюється. І воно сприяє точній ідентифікації учасників передачі.

2.3. Окрім функцій такого інформування належне титрування дозволяє ідентифікувати відповідні компетенції й посади спікерів на телебаченні, коментаторів у друкованих медіа, а також полегшує здатність до фактчекінгу — перевірки, наскільки особа може надавати кваліфіковані коментарі, є незаангажованим спеціалістом у заявленій сфері, а отже й наскільки інформація, надана такою особою, може вважатися достовірною.

2.4. Варто також зауважити, що в новинах та інформаційно-аналітичних матеріалах реклама є неприйнятним явищем. Звісно, в контексті титрування постає питання прихованої реклами і джинси та їх відрізнення від простого інформування про особу. Втім, на нашу думку, варто розрізняти ці факти.

Чинне законодавство визначає приховану рекламу як інформацію про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій. Однією з ознак прихованої реклами чи джинси є вказування відповідних назв, посад тощо, однак обов’язково в поєднанні з іншими ознаками. Зокрема, такими ознаками є відсутність актуального новинного чи інформаційного значення у висвітленні діяльності певної особи, а також факти, які дають підставу говорити про відвертий інтерес певного суб’єкта донести інформацію про себе або свої послуги чи відповідні знаки, що явно превалює над наявним інтересом споживачів в отриманні такої інформації. Окремим фактором, який слід брати до уваги, є постійність появи одних і тих самих експертів чи згадок про певних осіб / організації в рамках тих самих передач.

2.5. З огляду на це, Незалежна медійна рада вважає, що титрування експертів як представників певної визначеної організації, включно із зазначенням відповідних посад осіб-експертів, при наданні коментарів з актуальних питань в інформаційно-аналітичній журналістиці не має розцінюватися як реклама. Таке титрування, за відсутності ознак прихованої реклами, має сприйматися як належна практика, що сприяє дотриманню таких стандартів журналістської діяльності, як достовірність і точність подання інформації.

***

Незалежна медійна рада, керуючись пунктом 4 Положення про Незалежну медійну раду, а також із метою покращення інформаційно-аналітичного контенту в українських медіа рекомендує:

1. Українським медіа
• здійснювати належну перевірку кваліфікації експертів у визначеній сфері перед запрошенням до висловлення думки;
• відмовитися від практики залучати заангажованих осіб, які мають конфлікт інтересів, до коментування будь-якої тематики під виглядом незалежних експертів;
• не запрошувати чинних політиків у ролі експертів, а всі коментарі політиків супроводжувати відповідним титруванням їхньої приналежності до певної політичної сили;
• проявляти належну відповідальність щодо запрошення до коментування загальних тем політиків, яких було помічено у використанні мови ворожнечі, маніпулюванні фактами, заангажованістю тощо. Тим більше під час збройної агресії Російської Федерації;
• належно ідентифікувати експертів та залучених до коментування чи участі у передачі осіб, із вказівкою на їхню посаду й місце роботи;
2. Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення

• • застосовувати такий підхід щодо титрування експертів та залучених до передачі гостей;
  • не розглядати, у випадку виникнення спорів, таке титрування як рекламу;

3. Експертам та особам, яких залучають до коментування суспільно важливих подій

• • чітко ідентифікувати власну кваліфікацію та компетентність у відповідних сферах знань;
  • свідомо відмовлятися надавати медіа коментарі у сферах, де такі особи не є достатньо кваліфікованими;

4. Представникам громадянського суспільства та донорам

• • заохочувати створення й популяризувати використання баз незалежних експертів серед медіа;
  • при створенні експертних баз ретельно перевіряти кваліфікацію експертів, що включаються до відповідного каталогу.