Ведучий «Ранку у великому місті» на ICTV, відомий блогер і публіцист Павло Казарін назвав журналістику багатожанровим явищем і наголосив на тому, що правила, які існують в одному жанрі, є недоречними в іншому. На його думку, новини – це свого роду держава, яка грає за власними правилами. Новинна журналістика нагадує певні державні структури, а авторські колонки більше подібні на церкву. І дуже часто автор виконує роль проповідника. «Якщо ж змішати державу та церкву, ми отримаємо черговий Іран, саме тому правила жанрів краще не поєднувати», – сказав Павло Казарін.

Нижче – поради від Павла Казаріна про те, як створити ефективну «проповідь» – авторську колонку.

1. Розмір

У сучасних умовах уявлення про правильний розмір контенту змінюється надзвичайно динамічно. Зараз оптимальною вважається авторська колонка на 3 тис. знаків. На жаль, лонгріди на 20 тис. знаків ніхто не читає. Якщо ви вирішили продати своєму читачу лонгрід такого розміру, вам необхідно, щоб він потрапив у пастку «вимушеного читання». Це може бути поїздка в метро чи потязі, коли людина не знає, чим себе зайняти і не має можливості втекти в конкурентний простір соціальних мереж. Газету «Вести» зовсім не випадково роздають у заторах чи на автобусних зупинках. Якщо ж ви вирішили продавати авторські колонки в мережі – ваша межа 3-4 тис. знаків.

Розмір визначає структуру тексту. Дуже часто автори пишуть допоки не набридне, а це велика помилка. Бо на виході ми отримуємо неякісні матеріали із незрозумілими висновками. Якщо вам самим не подобається, краще відкласти до завтра, але виконати роботу якісно.

2. Аудиторія

Аудиторія – це супер принципово. У кожного ЗМІ є своя цільова група. Мені доводилося писати одночасно для декількох видань із різною аудиторією. Якщо ви пишете для іноземців, то маєте розуміти, що їм не цікаві деталі. Для них важливішим є загальний контур, загальне розуміння. Вони хочуть знати, що відбувається в Україні, але без зайвої деталізації. У вас повинна виникати низка образів та алегорій для кожної цільової аудиторії. Завжди майте на увазі вік та умови, за яких росли ваші читачі. Уявлення про це необхідне для того, щоб оперувати правильними та доречними прикладами.

3. Задача

Ніколи не повторюйте помилку Гоголя. Він був ідеалістом і щиро вірив у те, що світ можна змінити словом. У його уявленні текст міг за одну мить виправити людину. Не до будь-якої аудиторії можна достукатися, про це завжди потрібно пам’ятати.

4. Інтонація

Коли людина тільки приходить у професію журналіста, розповсюдженою помилкою є матеріали без інтонації, забарвлення. Це коли текст схожий на нудний реферат, від якого хочеться спати на другій хвилині. Аби цього не трапилося, потрібно вирішити, ким для вас є ваш співрозмовник, і підібрати для нього інтонацію. Краще одразу визначитися з тим, що ви пишете: сповідь чи проповідь. Читач завжди відчуває вашу інтонацію. Розділові знаки можуть бути авторськими; я люблю тире більше, ніж коми, і часто цим зловживаю. Ніколи не бійтесь експериментувати з розділовими знаками, вони визначать настрій вашої колонки.

5. Скорочуйте!

Як казав класик: «У хорошому тексті словам має бути тісно, а думкам просторо». Колонка має залишати місце для співтворчості з читачем. Вона повинна давати йому можливість робити деякі кроки самостійно, змушувати його думати. Я ніколи не відправляю в жодну редакцію текст у той самий день, коли пишу. Завжди читаю та оцінюю свіжим поглядом наступного дня. Розумію, де потрібно дописати, а де прибрати зайве. Намагаюся скорочувати свої матеріали, аби не бути багатослівним. У Гемінгвея було правило «Пиши п’яний, а редагуй тверезий». В Україні дуже часто економлять на хороших редакторах. Як правило, редактор – це людина, яка читає ваш текст, вирішує, чи вона його приймає, і заливає на сайт. Якщо з вами працюють, пояснюють помилки і просять допрацювати текст – ви щасливчик!

6. «Кулерний тест»

«Кулерний тест» визначає, чи зможе читач, зустрівшись із колегами по роботі, переказати ваш матеріал за короткий час. Скільки би вам не розповідали про те, що завдання журналістики – приймати правильні рішення та допомагати звичайному читачеві, слухачеві чи глядачеві жити за совістю – це все абсолютні дурниці. Люди використовують ЗМІ, щоби мати змогу підтримати світську бесіду та заробляти «соціальні бали». Вони хочуть виглядати розумними та освіченими. Якщо вашу колонку чи матеріал можна буде використати під час бесіди – вас читатимуть! Якщо ваші тексти дають людині можливість відчути себе розумною – вас читатимуть регулярно!

В Україні зловживають жанром авторської колонки. Для нас це дешевше та простіше, адже хороший репортаж чи інтерв’ю потребують часу, а в ідеалі – грошей.

Фото: Фейсбук-сторінкаШколижурналістики УКУ. Майстер-клас Павла Казаріна//фотоДмитра Пальчикова