Кілька днів по тому, російські правозахисники випадково виявили журналіста у Лефортівському СІЗО, після чого інформація про його затримання просочилася в пресу. Практично відразу ж після цього, рішенням російського суду Сущенко був заарештований на два місяці за підозрою в шпигунстві. Реакція України та міжнародного співтовариства не змусила себе чекати, але Росію, судячи з усього, це мало хвилює. Незважаючи на ноту українського МЗС, до Романа Сущенка досі не допущений український консул, а адвокат журналіста Марк Фейгін вперше побачив свого підзахисного тільки 4 жовтня.

Втім, сам Фейгін вважає, що його допустили до Сущенка досить швидко. Про це і про деталі перебування українського журналіста в СІЗО ФСБ "Дзеркало тижня. Україна" розпитало Фейгіна відразу ж після його першої зустрічі з підзахисним.

Марк Захарович, ви, нарешті, змогли потрапити до свого підзахисного Романа Сущенка. Розкажіть, як він виглядає, як себе почуває і які умови його утримання?

Роман знаходиться в двомісній камері. У цій в'язниці (Лефортівське СІЗО - ред.),в основному, всі камери двомісні. Після карантину (процедура медогляду при потраплянні до СІЗО - ред.), Йому повернули речі, в яких його затримали - футболку, штани, куртку. Відчуває він себе нормально, досить бадьоро. Я не виявив навіть приблизних ознак пригніченості, моральний стан Романа не вселяє ніяких побоювань.

Можу, також, сказати, що я потрапив до нього досить швидко. Вважаю, що півтора дня, які мені знадобилися для вступу в справу і зустрічі з підзахисним, за мірками російського "гібридного" судочинства - це майже космічна швидкість. Для довідки скажу, що велика частина адвокатів, які намагаються потрапити до того ж Панова або Захтея, затриманим у справі "кримських диверсантів", не можуть цього зробити вже два місяці.

Як вважаєте, про що свідчить такий швидкий допуск вас до справи?

Думаю, існує комплекс причин. По-перше, все дуже голосно і шумно, публічно. А по-друге, може це звучить нескромно, але все-таки вони мене побоюються, більше від  інших адвокатом, через ту ж публічність.

Кажуть, що Лефортівська в'язниця - це мало не фортеця, до якої дуже складно потрапити. Вперше інформацію про Романа Сущенка оприлюднили російські правозахисники. Туди пускають звичайних правозахисників?

Інформацію оприлюднили члени ГНК (Громадська наглядова комісія - ред.). Згідно із законом, її представники мають право відвідувати місця тримання під вартою і в'язниці, для перевірки умов утримання та дотримання прав людини, в тому числі, вони можуть відвідувати й цю в'язницю.

Лефортівське СІЗО - невелика в'язниця, колишня в'язниця КДБ. Її ще іноді називають "відомчою". Ця в'язниця - дійсно особлива, тому що там утримуються особи, обвинувачені або підозрювані в дуже серйозних злочинах. Здебільшого, їх справи веде слідче управління ФСБ Росії.

Ви вже говорили, але я ще раз уточню: тортур до Романа не застосовують?

Ні. Ніхто його не катував. Його, як зазвичай, психологічно "розводили", на предмет того, що "ти будеш сидіти 12 років" і "тобі треба підписати явку з повинною". Це звичайний набір методів (ФСБ - ред.), Нічого незвичайного. Явку з повинною Роман, зрозуміло, не підписав.

Чи питали ви у Сущенка, яким чином він опинився в Москві? Адже він, як колишній військовий і нинішній журналіст, не міг не розуміти, що, при наявній ситуації, до Москви їздити небезпечно, навіть якщо це поїздка до родичів?

На жаль, у мене не було можливості обговорити це за той короткий час, що я у нього пробув. Але, за моєю інформацією, це був його особистий візит до брата. Це була короткострокова поїздка, не думаю, що для неї були якісь особливі причини, професійні обов'язки Роман виконувати не планував.

Чи говорив він вам, за яких обставин він був затриманий, і як це сталося?

Я вивчав постанову про порушення кримінальної справи. Це було звичайне затримання, щодо Сущенка було проведено оперативне захід. 

Ви можете розповісти, в чому конкретно його звинувачують?

Звинувачують його в шпигунстві, по ст. 276 КК РФ. У постанові дійсно є якась фабула звинувачення з описом подій. На жаль, про ці події я розповісти не можу, оскільки вони можуть становити державну таємницю. Я не давав підписки про нерозголошення, але якщо зараз вдамся в деталі, це стане підставою для виведення мене зі справи, а Роман дуже просив допомагати йому, і я не можу так ризикувати. Але ніякого шпигунства там немає. 

Звинувачення Сущенку вже пред'явили?

Звинувачення пред'являть в п'ятницю (7 жовтня - ред.), Зараз він поміщений під варту в статусі підозрюваного. Постанова про притягнення як обвинуваченого буде в п'ятницю.

Вас допустили до матеріалів справи?

Так, я отримав допуск, оскільки звернувся з клопотанням про вступ у справу, на підставі угоди, укладеної з дружиною і підтвердженого самим Романом. Мабуть, слідчим була винесено й направлено в СІЗО відповідну постанову, власне, на цій підставі мене до нього і пустили.

Як ви вважаєте, яка мета затримання Романа Сущенка? Адже ФСБ РФ ж не могла не припускати, що арешт журналіста автоматично призведе до великого міжнародного скандалу?

Могли розуміти, а могли і не розуміти. Їхню поведінку прогнозувати складно. Я на їх місці ніколи не буду, але якщо б ви запитали, я б десять раз подумав, а чи варта гра свічок? Адже мова йде про журналіста, який, до того ж, 6 років працює в Парижі, а це означає, що точно буде скандал.

Я не знаю, чим вони керувалися. Адже, якщо вони вважали його шпигуном, вони могли б просто не пускати його в країну. Хто заважав це зробити? Я не можу точно стверджувати, але, можливо, він був їм для чогось потрібен.

Може, вони хочуть зробити з цієї справи такий же показовий процес, як по Савченко?

Як можна зробити показовий процес, якщо він буде закритим, через наявність там державної таємниці? Думаю, більш справедливим є припущення, що Сущенка хочуть засудити й обміняти на когось, хто утримується в Києві.

Ось я якраз і хотіла запитати, чи не вважаєте ви, що Сущенко став черговим українським заручником в руках російської влади?

З політичної точки зору, звичайно. 

Як вважаєте, яким може бути предмет політичного торгу в даному випадку?

Я не знаю, хто, з числа громадян Росії, перебуваєв українських в'язницях в якості обвинувачених або засуджених, і чи є серед цих людей співробітники спецслужб. Але, якщо такі є, і про це знає російська сторона, напевно, на таких людей могли б обміняти. Я виходжу виключно з попередньої практики: адже був же обмін по Савченко? Чому б йому не бути і в інших випадках?

Наступне питання, звичайно, риторичне, але все-таки ... яка перспектива виграти цю справу?

Нульова. У Росії немає суду, в якому можна було б виграти хоч якусь справу. Виправдувальних вироків не існує, тим більше, у політичних справах проти українців. Не існує рішень, які були б не на користь влади. Інакше, навіщо б вони його "брали"?

У той же час, це не означає, що людину не можна врятувати. Потрібно розділити поняття "виграти справу" і "врятувати". І врятувати Романа можна.

Яким чином?

Публічний тиск може призвести до його звільнення або обміну. Я вважаю, що в цій справі це можливо. До мене долітають всякі суперечки на тему "може бути, Фейгін не так захищає, набиває політичну ціну підзахисним, а обмін в таких умовах може бути занадто дорогим" і т.д. Критика - це добре, дискусії - це чудово, але, коли вони ґрунтуються на нерозумінні - це сумно.

Але ж публічний резонанс дійсно піднімає ціну Романа, як заручника?

А хто визначає, яка ціна людської долі? І потім, якщо ми захищаємо Романа, як журналіста і українського громадянина, хіба ми не діємо в інтересах самого українського суспільства? Закиди про те, що хтось гідний, а хто-то не гідний, суто суб'єктивні. Ось, наприклад, за Савченко як боролися? Зрозуміло, що суспільство злегка розчарувалося, отримавши Савченко назад, але, тим не менш, вона вдома.

Я вважаю, що за Савченко правильно боролися, і заплатили правильну ціну. Тому що це потрібно було не тільки самої Савченко, а й українцям.

 Ви знаєте про долю Гілада Шаліта (ізраїльський військовий, захоплений в полон палестинцями в 2006 р. і звільнений з обміну в 2011 р., після кількох безуспішних операцій зі звільнення - ред.). За нього віддали півтори тисячі терористів, які відбували покарання, і це при тому, що в бою він проявив себе не кращим чином. Але ізраїльське суспільство знайшло в собі сили йі можливості його обміняти, тому що інші солдати, дивлячись, як боролися за долю Гілада Шаліта, не боялися, що їх кине рідна держава.

Або ось, наприклад, Черній, який давав свідчення на Сенцова й Кольченка? Скільки коштує його життя? Ну, ось, людина - не герой, розклеївся і всіх здав. Його треба рятувати? Адже він же все одно - громадянин України.

Людське життя саме по собі дуже дороге. Не всі люди сильні, люди бувають і слабкими. Але тільки українське суспільство може вирішувати, чи дає воно фору таким слабким людям, по відношенню до сильних. Це не мені вирішувати.

Оксана Денисова, Дзеркало тижня

Фото: batkivshchyna.com.ua