На 5 каналі виходять тематичні ролики з рекламою партії "Відродження", стилізовані під передачу Андрія Охрімовича "Машина часу". Внаслідок інсульту журналіст вже тривалого часу поза ефіром. Замість нього історичну передачу нині веде Олег Криштопа. У роликах, що тривають близько хвилини, текст читає диктор, чий голос глядачі чують у згаданій програмі. Такі самі, як у тій передачі і музичний супровід, і графіка. В них розповідають про життя національних громад України. Назва циклу - "Україна одна на всіх". В кінці ролику з'являється напис "партія "Відродження", а диктор закликає відроджувати Україну разом. Питання: як належить таке сприймати: "історичною рубрикою" чи рекламою? Цю хвилину, яку триває ролик, належить відносити до рекламного ліміту у 9 хвилин на астрономічну годину, чи як?

У сюжеті новин "UA:Першого" від 1 серпня, присвяченому наміру Нацкомісії регулювання зв'язку запровадити обов'язкову реєстрацію сім­карт за паспортами абонентів ( http://1tv.com.ua/news/70887 ) в кадрі - центральний офіс "Київстару" з логотипом, її представник говорить на фоні фірмового стенду, де чітко видно назву. Так само вона присутня у титрах. Також в сюжеті присутня емблема іншого оператора - МТС, але без офісу і спікерів. Тобто "Київстару" надаються особливі переваги: показують головний офіс, фірмовий стенд, беруть інтерв'ю в керівника відділу корпоративних комунікацій, вказують назву компанії у титрах. Чи є ознаки "джинси"?

"Телекритика" у рубриці Broadcast.TK рекламує товари Philips, Graava, Nikon, але не маркує матеріали як рекламні. Хоча тексти являють собою інструкції з використання технічних засобів. Тобто детально інформують про товар та його властивості. При цьому спеціалізоване на висвітленні медійної тематики видання слідкує за іншими ЗМІ, дорікаючи їм немаркованими як реклама матеріалами та повчаючи професійним стандартам журналістики.

Прокоментуйте, будь ласка, висловлювання гендиректора НТКУ Зураба Аласанії на предмет відповідності телевізійному закондавству в частини реклами, а також стандартам журналістики та інформаційного мовлення : 1. "...Что же касается электромобилей, то мы называли, называем и еще тысячу раз назовем, кто их производит. Потому что электромобили, экология - это соответствует ценностям Общественного. Коммерческий интерес мне совершенно безразличен, как и традиции коммерческих каналов". 2. "Если речь о сюжете об электрокарах «Рено», то я устроил своим журналистам страшную головомойку. Знаете, за что? За то, что они мало назвали компаний. Потому что электрокар – это наше все, это чистый воздух, это много чего другого". 3. «Джинса»? Я же знаю о своей совести лучше, чем вы, и она у меня чиста. И в следующий раз мы назовем десять компаний, и еще сто, и будем их называть. А еще один был материал, за который им влетело от меня, – о фестивале: журналисты сказали все, что нужно, но не сказали, где проходил этот фестиваль. Мои журналисты мне возразили: «Скажут же, что это реклама!» Да мне плевать, что скажут. Вы работаете для зрителя, а не для коммерции, а следовательно, если вы сказали зрителю, что вон там было хорошо, то надо также сообщить, куда ему пойти в выходные! Мне говорят, что так не принято. Но мне все равно, как принято – вещи нужно называть своими именами. Еще раз повторюсь: мы работаем для зрителя". 4. «Renault - це електрична машина, це екологія, цінності суспільного… І ми будемо про це казати і називати речі своїми іменами. Людям треба казати правду». Йдеться про сюжети в НОВИНАХ "суспільного мовника".