Народний депутат від «Народного фронту», голова парламентського Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький пропонує забезпечити частотами культурно-освітній телевізійний і радіоканали Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ). Відповідний законопроект № 2537 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення державної політики в сфері культури та створення умов для запровадження теле- і радіоканалів культурно-освітнього мовлення» він зареєстрував 3 квітня.

Зокрема, другому культурно-освітньому телеканалу НСТУ він пропонує передати частоти, незаконно виділені іншим телерадіоорганізаціям. До числа таких телерадіоорганізацій депутат зараховує телеканал «Інтер», про що йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.

Поданий депутатом законопроект передбачає:

- визначити процедуру вивільнення та виділення каналів мовлення (радіочастот) для культурно-освітнього телевізійного та радіоканалу Національної суспільної телерадіокомпанії України;

- визначити порядок отримання ліцензії на мовлення НСТУ для запровадження додаткових програм, в тому числі культурно-освітньої програми;

- вирішити питання щодо передачі суспільному мовнику каналів мовлення, незаконно виділених телерадіоорганізаціям, всупереч встановлених законом заборон.

Микола Княжицький пропонує в законі «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» передбачити, що для запровадження додаткових програм (так у законі традиційно іменуються канали. - ТК), у тому числі культурно-освітньої програми, НСТУ отримує переважне право на отримання ліцензій на мовлення з використанням каналів мовлення (у тому числі каналів мовлення багатоканальних телемереж), які вивільняються в порядку, передбаченому статтею 37 закону «Про телебачення і радіомовлення» і запропонованою ним новою статтею 37-1 цього закону.

Якщо НСТУ подає заяву про видачу ліцензії, така ліцензія видається без конкурсу (за заявковим принципом) в порядку і строки, визначені законом «Про телебачення і радіомовлення».

Конкурс оголошується лише у випадку, якщо Національна рада з питань телебачення і радіомовлення повідомила НСТУ про можливість отримання відповідної ліцензій без конкурсу, а НСТУ письмово відмовилась від отримання відповідної ліцензії, або якщо не надала до Національної ради заяви про видачу відповідної ліцензії впродовж 90 днів від дати отримання повідомлення від Національної ради. Цей строк може бути продовжений Національною радою за клопотанням НСТУ.

Депутат пропонує закон «Про телебачення і радіомовлення» доповнити новою статтею 37-1 про визнання недійсною ліцензії на мовлення:

«Стаття 37-1. Визнання недійсною ліцензії на мовлення

1. Ліцензія на мовлення, видана з порушеннями визначених цією статтею вимог, визнається недійсною.

2. Ліцензія на мовлення визнається недійсною за наявності таких обставин:

а) визнання нечинним або скасування рішення Національної ради про видачу ліцензії на мовлення в судовому порядку як такого, що не відповідає законодавству;

б) встановлення факту наявності серед учасників телерадіоорганізації, яка володіє ліцензією на мовлення, особи або декількох осіб, що зареєстровані в одній з офшорних зон, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України;

в) встановлення факту наявності серед засновників телерадіоорганізації (осіб, що заснували відповідну юридичну особу), яка володіє ліцензією на мовлення, іноземної юридичної або фізичної особи або декількох таких осіб або осіб без громадянства;

г) систематичне створення телерадіоорганізацією загроз національним інтересам та національній безпеці України в інформаційній сфері, передбачених Законом України «Про основи національної безпеки України», що підтверджується відповідними рішеннями Національної ради, Ради національної безпеки та оборони України або судових органів;

д) застосування компетентними органами відповідних санкцій, передбачених Законом України «Про санкції», наслідком яких є припинення чинності ліцензії на мовлення.

3. Визнання недійсним ліцензії на мовлення здійснюється адміністративним судом за позовом будь-якої зацікавленої особи.

Позов про визнання недійсною ліцензії на мовлення з підстав, передбачених літерами «б», «в» частини другої цієї статті, може бути заявлений Національною радою або будь-якою іншою зацікавленою особою.

Позов про визнання недійсною ліцензії на мовлення з підстав, передбачених літерою «г» частини другої цієї статті, може бути заявлений Національною радою за наявності подання Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Позов про визнання недійсною ліцензії на мовлення з підстав, передбачених літерою «д» частини другої цієї статті, подається Національною радою за поданням органу, який застосував санкцію, передбачену Законом України «Про санкції».

Відповідачем у судових справах про визнання недійсною ліцензії на мовлення є ліцензіат.

4. Строк звернення до суду з позовом про визнання недійсною ліцензії на мовлення обраховується з дати, коли особа дізналась про наявність обставин, якими вона в позовній заяві обґрунтовує незаконність прийнятого рішення про видачу ліцензії на мовлення, або з дати складання Національною радою акту, яким встановлені обставини, передбачені літерами «б» або «в» частини другої цієї статті, або з дня отримання Національною радою подання Секретаря Ради національної безпеки та оборони або подання органу, який застосував відповідну санкцію.

5. Визнана недійсною ліцензія на мовлення не надає права здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж, з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

6. Резолютивна частина рішення суду про визнання недійсною ліцензії на мовлення публікується на веб-сайті Національної ради в триденний термін від дати отримання відповідного рішення суду.

Про визнання недійсною ліцензії на мовлення Національна рада повідомляє операторів телекомунікацій, зазначених у відповідній ліцензії».

На думку пана Княжицького, за рахунок «ревізій» ліцензій на мовлення тих телерадіоорганізацій, які видані всупереч прямій законодавчій забороні, можливо вивільнити відповідні додаткові канали мовлення для НСТУ, які можуть бути використані для трансляції культурно-освітньої програми.

У пояснювальній записці Микола Княжицький вказує на те, що з 1993 року законом було заборонено створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства та діяльність цих організацій. У редакції закону від 2006 року зазначене обмеження було збережене. Попри це впродовж тривалого часу Національна рада з питань телебачення і радіомовлення видавала ліцензії телерадіоорганізаціям, засновниками яких є іноземні юридичні особи.

«Так, одним з найяскравіших прикладів є незаконна видача ліцензій Приватному акціонерному товариству «Телеканал «Інтер», який на даний момент володіє однією з найбільших мереж, що складається з 389 каналів мовлення по всій Україні. Згідно з даними Державного реєстру телерадіоорганізацій України та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказане товариство було засноване ВАТ «Перший канал» (Російська Федерація) спільно з іншими особами. Частка ВАТ «Перший канал» не змінювалась з моменту створення ПрАТ «Телеканал «Інтер» і за даними державних реєстрів продовжує становити 29%», - йдеться в пояснювальній записці.

Додатково своїм законопроектом Микола Княжицький хоче передбачити, що ліцензійні умови культурно-освітнього телевізійного та радіоканалу НСТУ мають передбачати не менше 80% загального обсягу мовлення, що відводяться для трансляції національного аудіовізуального продукту.

Це вже не перша ініціатива Миколи Княжицького про створення другого суспільного телеканалу на базі «Інтера». У Верховній Раді минулого скликання він уже реєстрував відповідний законопроект № 4541 «Про створення організаційно-технічної бази та вивільнення додаткових каналів мовлення для запровадження другого телевізійного каналу суспільного телебачення України». Профільний Комітет з питань свободи слова та інформації не підтримав цього проекту, парламент його не встиг розглянути і проект був відкликаний.

«Детектор медіа»