Мексика - найсмертоносніша країна для журналістів у Західній півкулі й одна найнебезпечніших для них у світі. Вона постійно занурюється у пекельний вир насильства. В умовах безкарності погрози частішають випадки викрадення та убивства репортерів.  Про це йдеться в  огляді перших підсумків стану свободи преси і репортерів у Мексиці на початку року, опублікованому на сайті медійної організації «Репортери без кордонів» (RSF).

Завідувачка бюро «Репортерів» країн Америки Клер Сан-Філіппо (Claire San Filippo) заявила: «Тривогу викликає посилення й поширення атак на носіїв інформації з початку 2015 року».

«Чим займається мексиканський уряд? - запитує вона. - Чи він і надалі не зважатиме на те, що медіа змушені відмовлятися від висвітлення насильства, незаконного обігу наркотиків і корупції, а журналісти вимушені будуть обирати еміграцію? Мексиканська влада повинна покінчити з майже тотальною безкарністю, що породжує страх і самоцензуру співучасті у злочинах».

RSF наводить конкретні приклади насильства.

 29 січня цього року атаки зазнала редакція газети El Heraldo de Córdoba. «Коктейлі молотова» вибухнули на відстані півтора метра від її випускового устаткування.

Головний редактор видання Данієла Хакоме (Daniela Jácome) на своїй сторінці у Facebook висунула вимогу владі «розслідувати справу й не применшувати серйозність інциденту».

Погроз зазнали й репортерка фотоагенції Imagen del Golfo Патрісіа Івета Моралес Ортіс (Patricia Iveth Morales Ortiz) та співробітниця новинної агенції AVC Noticias у штаті Веракрус Вероніка Уерта (Verónica Huerta). Вона отримала погрозу: «Після Мойсеса - твоя черга».

Жорстока розправа у січні цього року над викраденим журналістом і громадським діячем Мойсесом Санчесом Сересо (Moisés Sánchez Cerezo) стала останнім часом чи не найгучнішою подією у ЗМІ Мексики.

Залякування репортерів та їхніх родин відбувається в умовах відсутності правосуддя та ефективного захисту. RSF привертає увагу до того, що деякі мексиканські репортери змушені були рятуватися втечею за кордон.

Редактора щоденної газети El Mañana у місті Матаморос штату Тамауліпас Енріке Хуареса (Enrique Juárez) у лютому цього року викрала озброєна група бойовиків. Журналіста тримали у полоні протягом декількох годин, знущаючись з нього.

Викрадачі жбурляли в обличчя Хуаресу примірники видання з його статтею про зіткнення між озброєними бандами та силами безпеки, про насильство, що панує у прикордонному місті.

Редакція повідомила: їхній шеф разом з родиною з міркувань безпеки виїхав до Сполучених Штатів. Журналісти скаржилися на те, що викрадення справило на них «стримуючий ефект» і заявили, що відтепер їхнє видання не публікуватиме інформацію про насильство.

Через два дні у тому ж муніципалітеті об'єктом нападу стала мережа Televisa del Noreste. Вибухом гранати було поранено двох охоронців.

Журналіст і радіоведучий Мойсес Вільєда Родрігес (Moisés Villeda Rodríguez) змушений був тікати з міста Сьюдад-Хуарес штату Чіуауа. Нападники залишили біля редакції труп розчленованої кішки з написом на його адресу «Заткнися!». Загнаний у кут погрозами після публікації текстів з осудженням корупції у газеті El Mexicano, він попросив політичного притулку у США.

Нападки проти Мойсеса Вільєди Родрігеса посилилася після того, як Форум журналістів штату номінував його на журналістську премію за статтю «Ганебна бідність проти наступу багатства» (Infame pobreza contra la ofensiva opulencia). У ній він засуджував корупцію пов'язаних між собою груп урядовців і наркоторгівців.

За даними RSF, Мойсес Вільєда Родрігес приєднався до шести мексиканських репортерів, котрі з 2007 року зверталися з проханням щодо надання їм політичного притулку у США.

Таємна змова політиків та представників адміністративних органів з організованою злочинністю становить серйозну загрозу носіям інформації. Вона перешкоджає функціонуванню у країні системи правосуддя на всіх рівнях, наголошують «Репортери без кордонів».

В екскурсі у минуле медіа-організація пише, що двоє з трьох убитих торік журналістів - Октавіо Рохас Ернандес (Octavio Rojas Hernández) і Хорхе Торрес Паласіо (Jorge Torres Palacio) - розслідували стосунки між організованим криміналітетом і владою. Громадянська репортерка (netciudadana) Марія дель Росаріо Фуентес Рубіо (María del Rosario Fuentes Rubio) також займалася розслідуваннями.

Одна з найнебезпечніших у Мексиці зон для журналістів - штат Веракрус. Професійні репортери особливо часто зазнають там погроз, переслідувань і нападів. Їх убивають, коли вони публікують інформацію про відсутність безпеки, свавілля картелів і корупцію.

З 2010 року, у цьому штаті четверо журналістів зникли безвісті, а одинадцятеро загинули. Серед них - згадуваний закатований Мойсес Санчес Сересо.

Всупереч незаперечним фактам влада штату Веракрус часто намагається приховати реальність насильства над медівниками через їхню професійну діяльність.

Після убивства у лютому 2014 року Грегоріо Хіменеса де-ла-Круса (Gregorio Jiménez de la Cruz), державний секретар місцевого уряду Ерік Лагос (Erick Lagos) стверджував, що скоєний злочин «не мав жодного стосунку до його журналістської роботи». Він наполягав на припущенні про особисту помсту.

Коли ж цього року було викрадено Мойсеса Санчеса Сересо, місцева влада почала стверджувати, що він не займався журналістикою, а був таксистом і «публікувався тільки у соціальних мережах».

В обох випадках відсутність співпраці між місцевими та федеральними органами влади сильно нашкодило дієвості правосуддя.

«Нас відлякує ряд порушень у ході розслідування справи прокуратурою штату Веракрус", - заявив син убитого журналіста Хорхе Санчес Ордоньєс. «Ми їй не не довіряємо», - одверто висловився він.

В унісон з цим вдова Грегоріо Хіменеса Кармела Ернандес Осоріо також осудила бездіяльність місцевих органів влади. Через рік після убивства чоловіка злочин лишається безкарним. Попри заходи безпеки, надані владою, їй декілька разів погрожували. Нині вона звертається по допомогу до правозахисників.

Атаки проти на медійників та безкарність за них не обмежуються, однак, штатом Веракрус і поширюються навіть на розташований у центрі країни «вільний і суверенний» штат Мехіко.

Згідно з даними Національної комісії з прав людини (la Comisión Nacional de los Derechos Humanos), безкарними лишаються 89 відсотків злочинів проти репортерів. Ані спеціальна прокуратура з розслідування злочинів проти свободи слова, ані провільний державний орган захисту журналістів, ані правозахисні організації досі не поліпшили становище. Одні розслідування швидко закривали, здійснення інших гальмувалося через бюрократичну тяганину.

«Своєю бездіяльністю чи безпосередньою участю у нападах мексиканська влада дає карт-бланш. Для мексиканських журналістів вихід полягає не в тому, щоб мовчати чи уникати репресій, тікаючи за кордон.  Настав час для держави взяти на себе відповідальність гаранта прав медійників», - роблять висновок «Репортери без кордонів».

Фото - http://es.rsf.org