На старті Революції гідності в листопаді-грудні 2013 року від рук тітушок та беркутівців одними з перших постраждали представники ЗМІ. Журналісти завжди перебували в самому епіцентрі сутичок, тож уникнути кулаків, кийків та каменюк їм було надскладно. Тим більше, що саме власники журналістських посвідчень та редакційних бейджів часто й були мішенями для правоохоронців.

Із листопада 2013 року по лютий 2014 року, за підрахунками «Детектор медіа», в Києві та регіонах під час висвітлення подій на євромайданах постраждали 170 журналістів, операторів і фотографів. Двох - В'ячеслава Веремія й Ігоря Костенка - було вбито.

Тільки 1 грудня під час штурму протестувальниками будівлі Адміністрації Президента постраждало понад півсотні журналістів як українських, так і зарубіжних медіа. Їм тоді дісталося кийками по голові, в них кидали каміння, розбивали їм телефони й камери. Більшість постраждалих представників ЗМІ переконані, що спецзагін міліції цілеспрямовано діяв так щодо них. При цьому камери, бейджі й вигуки «Преса» діяли на спецпризначенців як червона ганчірка, викликаючи ще більшу агресію.

Вже в лютому цього року головний юрисконсульт Національної спілки журналістів України, президент Асоціації медіаюристів України Тетяна Котюжинська під час засідання Міжнародної місії солідарності завила, що відколи в Україні розпочалися протестні акції, постраждала більша кількість журналістів, аніж у будь-якому збройному конфлікті у світі.

Минув рік, винних досі не покарано. Гучні обіцянки представників влади якнайшвидше встановити кривдників журналістів виявилися банальними передвиборчими обіцянками.

У квітні міністр МВС Арсен Аваков дав доручення своїм підлеглим активізувати досудове розслідування у кримінальних провадженнях, відкритих за фактами протиправних дій, учинених стосовно представників ЗМІ, вивчити їх у слідчих управліннях, заслухати хід досудового розслідування та надати процесуальні вказівки.

Генеральна прокуратура України відреагувала на доручення Авакова своїм власним дорученням прокуратурі Києва активізувати розслідування кримінального виробництва за фактами протиправних дій співробітників міліції щодо демонстрантів і журналістів.

Чим донині займалася прокуратура, окрім роздачі доручень, невідомо, та правоохоронці name="_GoBack">мали вдосталь часу, щоби принаймні зрушити розслідування з нульової позначки. Тож «Детектор медіа» звернулася до журналістів, які постраждали під час висвітлення євромайданів, із проханням дати власну оцінку розслідуванню кримінальних проваджень про масове побиття українських журналістів у цілому та їхніх індивідуальних справ зокрема.

Ми запитали, чи відомі їм, як потерпілим чи свідкам, якісь деталі слідства? До участі в яких слідчих діях їх було залучено? І як, на їхню думку, в цілому просувається розслідування цих справ?

На запитання відповідають: Юрій Бутусов, Дмитро Ларін, Максим Левін, Олександр Перевозник, Дмитро Гнап, Едуард Шендерович.

Юрій Бутусов, головний редактор «Цензор.нет»:

- Слідство йде дуже погано, справа вже відкривалася й закривалася, потім знову відкривалась. Її спочатку передали прокурору, потім у нього її забрали, дали слідчому Київської міської прокуратури, який посадив кількох мітингарів із Банкової. Потім, уже при новій владі, її й у нього забрали і передали іншому слідчому, який теж саджав майданівців. Після цього її віддали вже нормальному прокурору, який нею займається, але оскільки справа постійно передавалася від одного слідчого до іншого, постійно відбувався процес передачі матеріалів справи, тому не було серйозної уваги до неї. Справу ніхто не кидає, з нею працюють, але такими темпами це, очевидно, буде ще довго тривати.

Хоча в мене дуже чітка і зрозуміла справа. Я дуже зручний для слідства потерпілий, тому що вже 7 грудня я опублікував статтю в «Дзеркалі тижня», де розповів про все, що я бачив. Слідчим треба тільки скопіювати те, що написано, і вкласти до матеріалів справи. Але належної уваги до справи правоохоронці не виявляють, у тому числі й керівництво прокуратури, що Махніцький, що Ярема. Та й у Київській міській прокуратурі, я так розумію, це теж уже мало кому цікаво.

Відомі всі командири підрозділів, тому тут потрібно провести такий собі Нюрнберзький процес. Якщо ми не маємо можливості встановити виконавців злочинів, то маємо показово покарати весь командний склад. Від командира взводу до керівника операції.

Я хотів би подякувати за допомогу тим людям, які передавали мені гроші на лікування, дехто з них робив це анонімно. Причому я нікого не просив, люди самі приїжджали, це була їхня особиста ініціатива і це були навіть дуже серйозні суми. Я безмежно їм вдячний за підтримку.

Дмитро Ларін, фотокореспондент «Української правди»:

- У прокуратурі було заведено колективну справу за цими подіями, і я давав покази як свідок. Як потерпілий я не проходив, бо в мене, на щастя, не було тілесних ушкоджень. Були спроби мене побити, але я видерся. Вони в мене тільки бейдж відібрали.

Нещодавно мене знову викликали в міську прокуратуру на вулиці Горького, щоб я якось доповнив свої свідчення. Це було десь місяці два тому. Там змінилися слідчі. До речі, кажуть, що слідчі в цій справі мінялися вже разів зо п'ять. Мене запитували, чи можу я впізнати когось із нападників по голосу чи зовнішності. Але я відповів негативно, тому що всі вони були в масках, а по голосу дуже важко когось упізнати. Ще вони сказали, що їм відомо керівництво «Беркуту», яке в першу чергу має відповідати за ті події, але переважна більшість тих людей уже в Росії й наші правоохоронці нічого не можуть із цим подіяти. Вони просто не мають фізичного доступу до них, щоби принаймні їх допитати. Тому справа ніяк не рухається.

Максим Левін, фотограф LB.ua:

- Наскільки мені відомо, справу 1 грудня відкривали по факту, враховували всіх журналістів. Працівники прокуратури зверталися й до мене, і до моїх колег, але, наскільки я знаю, далі допитів справа не пішла.

У моїй справі, по 11 січня - коли під час бійки під Києво-Святошинським районним судом працівники «Беркуту» мене побили, на щастя, не сильно. Я був із фотоапаратом, у мене було посвідчення, я кричав їм, що я журналіст, але вони не звертали уваги, повалили мене на землю й били по ногах.

Я звернувся в міліцію, написав заяву, знімав побої, робив експертизу. Після того я двічі був на допитах. Мою справу перенаправили в прокуратуру. З тих пір усе затихло. І, якщо чесно, вже й не вірю в продовження цієї справи.

Наша медіапрофспілка пропонувала мені юридичну допомогу, але поки не було потреби, бо справа досі не дійшла до суду. Також профспілка компенсувала витрати на ремонт техніки, адже мені тоді побили об'єктив і спалах.

Олександр Перевозник, фотокореспондент «ЛігаБізнесІнформ»:

- У справі не чути взагалі нічого. Викликали в прокуратуру десь два місяці тому, запитували, чи зможу я когось упізнати. Я сказав, що ні, не зможу, й на цьому все закінчилося. То була звичайна формальність, я просто підписав протокол щодо того, що я нікого не зможу упізнати. Просте процедурне питання.

Юридичний супровід мені в разі потреби забезпечить «Інформаційна агенція "ЛігаБізнесІнформ"», яка також допомогла мені з лікуванням.

Дмитро Гнап, журналіст «Громадського телебачення»:

- Мене били 30 листопада в Маріїнському парку, це були тітушки. Справа ніяк не просувається, ніяких новин немає, підозрюваних теж немає. Слідство повністю загальмувалося. Востаннє мене викликали у справі в Печерський райвідділ міліції ще в грудні минулого року.

Я знаю, що якісь оперативно-слідчі дії проводилися, знаю, що вилучили відео з камер спостереження Верховної Ради. Знаю, що когось опитували, мені не сказали кого, але ніяких повідомлень про підозру нікому не було надіслано.

Людям було не до того, потім був розстріл Небесної сотні, потім Крим, потім почалася   війна. Всі вже про це забули, й міліція подумала, раз усі забули - ну й чудово. Та й мені, якщо чесно, зараз теж не до того, адже ми готуємо цілу купу розслідувань по злочинцях у нинішній владі.

Едуард Шендерович, оператор телеканалу «Нова Одеса»:

- Через деякий час після тих подій мене кілька разів викликали в міліцію. Сьогодні нічого надприродного там не відбувається. Правоохоронні органи взагалі не інформують про свої дії.

Під час дачі показів ми розповіли про те, що відбулося: що ми були на роботі, виконували свої професійні обов'язки, вели пряму трансляцію з-під облдержадміністрації. Більше того, ми надали відео, на якому все чудово видно: скільки там було людей, що це за люди, частина з них була в масках, а частина без масок. Тобто якби якісь пошукові дії велися, то вони б однозначно призвели до результатів. А оскільки результатів ніяких немає, то або слідство не ведеться, або ведеться якимось іншими методами, що не мають на меті призвести до конкретних результатів.

Щодо бездіяльності міліції теж слідство велося. Представники міліції не могли нас захистити, бо їх було мало, осіб 20-30. Правоохоронці намагалися нас захистити, але під'їхало автобусів шість із хлопцями, їх було близько трьохсот, тож сили просто були нерівними. Звинуватити міліцію в бездіяльності я не можу, а от на керівника підрозділу можна було б завести справу, адже він недооцінив те, що відбувалось, і неправильно зреагував.

Медіаюрист Тетяна Котюжинська каже, що правозахисників теж не квапляться вводити в курс справ. Вона переконана, що правоохоронці свідомо не ведуть жодного діалогу ані з потерпілими у справах, ані з медіаюристами, ані з журналістськими організаціями, адже на сьогодні їм просто немає що сказати по суті розслідування.

«Нам нічого не відомо. Ми неодноразово зверталися до правоохоронних органів, до Президента та Кабінету Міністрів із вимогою надати звіт щодо того, чи були проведені належні розслідування по побиттю журналістів. Відповіді надано не було. Відомо хіба що по журналісту Веремію, що розслідування ніби було проведено і вже передано до суду. Наскільки нам відомо, в суді обвинувачення не витримали перевірку слідчого судді на якість проведеного розслідування», - розповідає медіаюрист.

Тетяна Котюжинська скептично сприйняла нещодавню заяву генпрокурора щодо функціонування окремого відділу, який займається виключно розслідуванням справ щодо побиття журналістів. «Складається враження, що там узагалі ніхто нічим не займається насправді. Що слідчі просто пишуть різні папірці, як це часто буває, підшивають якісь інформаційні матеріали, якісь роздруківки і більше нічого», - вважає пані Котюжинська.

Група юристів, яка з ініціативи «ЛігиБізнесІнформу» захищала права 12 журналістів, побитих на вулиці Банковій, отримала неофіційну інформацію, що слідчі не викликають адвокатів і їхніх клієнтів для участі у слідчих діях із порушеннями термінів і ухильно відповідають на адвокатські запити, закривають інформацію, ігнорують зустрічі.

А тим часом екс-командир роти ліквідованого спецпідрозділу «Беркут» Євген Антонов, який керував атаками на фотокореспондентів та євромайданівців на Майдані незалежності в Києві в ніч на 30 листопада 2013 року, досі перебуває в лавах Міністерства внутрішніх справ. Про це повідомив фотокореспондент-фрілансер Олександр Ратушняк на своїй сторінці у Facebook.

«Детектор медіа» направила запити до МВС, ГПУ, парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації.

Комітет відповів, що народні депутати тримали це питання на постійному контролі, писали запити і звернення до МВС, ГПУ, заслуховували звіти представників правоохоронних органів на засіданнях Комітету.

У МВС в межах компетенції розглянули інформаційний запит щодо надання інформації про кримінальні провадження, розпочаті за подіями 1 грудня 2013 року на вул. Банковій міста Києва, пов'язані з протиправними діями, вчиненими стосовно представників ЗМІ, і повідомили таке: «Установлено, що за вказаним фактом 03.12.2013 СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві розпочато кримінальне провадження № 12013110000001280 за ч. 1 ст. 171 КК України. 23.01.2014 зазначене кримінальне провадження закрито прокуратурою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України прокуратурою у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань»" № 731-VII від 16.01.2014, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, передбачене ч. 1 ст. 171 КК України. У ході розслідування кримінального провадження визнано потерпілими та допитано 27 представників ЗМІ. Про прийняте рішення потерпілих повідомлено. Крім того, з'ясовано, що в провадженні прокуратури міста Києва перебувало кримінальне провадження № 42013110000001056 за ч. 1 ст. 171 ч. 2 ст. 365 КК України, за фактами перевищення владних повноважень працівниками міліції та перешкоджання журналістській діяльності під час масових заходів 01.12.2013 на вул. Банковій у м. Києві. Зазначене кримінальне провадження до органів внутрішніх справ не надходило».

ГПУ наразі на запит «Детектор медіа» не відповіла.

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіапроекту MyMedia