Кореспондент газети The New York Times Ендрю Лерен та керівник Дартівського центру журналістики і травми Колумбійського університету (Dart Center for Journalism and Trauma, Columbia University) Брюс Шапіро провели відкриту лекцію в Києві. Організатори заходу - Інститут розвитку регіональної преси та Вільна школа журналістики - запрошували всіх охочих послухати гуру американської журналістики. Заявки на відвідування лекції подали майже півтори тисячі осіб, але зала Будинку вчителя вмістила тільки 500 слухачів.

Американські журналісти говорили про редакційні стандарти, місію та роль розслідувальної журналістики, про висвітлення військових конфліктів та насильства. Ендрю Лерен поділився своїм досвідом пошуку тем та роботи з інформацією, а Брюс Шапіро розповів про посттравматичний стресовий розлад і як йому давати раду.

Ендрю Лерен: «Завдяки журналістським розслідуванням ми зуміли змінити систему надання медичної допомоги солдатам в Америці»

Ендрю Лерен працює в команді розслідувачів газети The New York Times. Він займається і надзвичайними новинами, і матеріалами, на написання яких ідуть місяці. Каже, що його робота не відрізняється від того, що звикли робити всі журналісти, в тому числі й українські: він працює з джерелами, спілкується з людьми, опрацьовує документи та бази даних. Та головне - він перебуває в постійному пошуку відповідей на запитання, які не втомлюється собі ставити. Постійно запитувати себе «а що далі?» - це і є його секретний прийом.

Лекція пана Лерена була максимально інформативною завдяки кейсам із досвіду команди розслідувачів The New York Times. Історії, розказані ним - відмінні, а головне - це зрозумілі будь-якій аудиторії методи для роз'яснення принципів роботи журналіста-розслідувача.

Ендрю Лерен переконаний, що в жанрі розслідувань важливо звертати увагу не лише на те, що сталось, а й на те, яким чином певні події позначаються на житті звичайних людей. Він закликає журналістів, які працюють над розслідуваннями, знаходити у своїх темах історії людей і розповідати їх читачам. «Шукайте людей і розповідайте їхні історії», - радить розслідувач The New York Times.

Кожен присутній на лекції мав змогу поставити запитання пану Лерену. Зокрема, слухачів цікавило, чи стикався він із негативними наслідками своїх розслідувань, тобто чи наражався на погрози від головних персонажів публікацій, а також чи реагувала держава на викриті ним правопорушення.

«Може, колись мені хтось і погрожував, але давайте будемо відвертими: чимало ваших колег сьогодні працюють у Донецьку, мої колеги із The New York Times теж працюють у зоні військових конфліктів. Тому ті погрози, з якими мені доводилося стикатися, не значать нічого порівняно з тим, крізь що проходять численні наші з вами колеги», - відповів він.

Щодо реакції органів державної влади, пан Лерен не зміг знайти однозначної відповіді. За його словами, реакція влади завжди непередбачувана - одного разу стаття може вплинути на функціонування цілих галузей, а іншого - залишитися непоміченою.

«У Штатах реакція може бути різна. За результатами одного з розслідувань, яке ми кілька років тому зробили з моїми колегами, люди досі потрапляють до в'язниці. Іноді розслідування змушує уряд змінювати політику і вживати заходів. Матеріал про військові шпиталі, над яким я все ще працюю, змінив систему надання медичної допомоги нашим солдатам та членам їхніх родин. Але й буває, що нічого не відбувається. Завжди по-різному», - розповів він.

Американець українського походження Брюс Шапіро допомагає журналістам усього світу висвітлювати події, які руйнують людську психіку

Дартівський центр журналістики і травми Колумбійського університету, який очолює Брюс Шапіро, працює з журналістами в усьому світі. Мета роботи центру - покращити висвітлення таких складних тем, як насильство, природні катаклізми чи важкі злочини.

Для українських журналістів робота зі складними темами надзвичайно актуальна сьогодні. Брюс Шапіро каже, що для роботи під час військових конфліктів або інших екстремальних подій на території країни професійних умінь замало, журналіст має володіти спеціальними знаннями.

«Розуміння природи насильства і травми важливо для журналіста, адже такі події, як насильство, війна, катаклізми - це велике потрясіння для суспільства. А коли ми про це пишемо, ми ніби даємо йому відсіч, відповідаємо владі кулака чи зброї владою медіа, владою публічної дискусії і знань», - вважає він.

На думку Брюса Шапіро, журналісти мають навчитися працювати з жертвами таких подій, адже стрес та екстремальна загроза викликають зміни в людському мозку, які значно впливають на їхнє подальше життя. Як не ускладнити ситуацію, знає журналістика травми.

«Люди, які пережили такі події, страждають від спогадів, нічних кошмарів, флешбеків, фізичного дискомфорту. Вони можуть бути роздратованими і легко виходити з себе. В них можуть страждати особисті стосунки, руйнуватися шлюби, сім'ї. Або вони можуть впасти в іншу крайність і закритися від усього світу. За великим рахунком, травма - це конфлікт між спогадами, які нас пригнічують, та нашим бажанням нічого не відчувати. І ці зміни універсальні для всіх культур та країн і впливають на дуже багато людей. І коли ми говоримо про журналістику травми, ми говоримо саме про це», - пояснив експерт.

Пан Шапіро зробив короткий екскурс до витоків журналістики травми, яка виникла ще у 1980-х роках. Тоді американські та європейські психіатри виявили схожість симптомів у людей, які пережили різні види стресу та насильства.

«Свого часу психіатри помітили, що жінки, які стали жертвами насильства, переживають такі самі проблеми, як і солдати, які воювали у В'єтнамі. Жертви катувань, люди, які пройшли ГУЛАГ, нацистські концентраційні табори, теж мали такі проблеми із психікою. І тільки в 1980-х роках психіатри дійшли висновку, що всі травматичні події викликають набір однакових симптомів, які й були названі посттравматичним стресовим розладом. І до сьогодні психіатрія намагається зрозуміти й описати, як насильство і трагічні події впливають на людей, як вони їх змінюють», - розповів пан Шапіро.

Людей, які пережили стрес на тлі збройного конфлікту в України стає все більше. Кожен із них переживає свою особисту трагедію, що в загальному підсумку ризикує стати глобальним стресовим розладом для всього суспільства. Тож українські журналісти, на думку американського експерта, мають висвітлювати війну саме крізь призму людських історій.

«Завжди думайте про наслідки тих подій, які висвітлюєте. Ви можете думати про події, які відбуваються, як про перший акт драми. Зазвичай ми, журналісти, висвітлюємо саме цей перший акт - пожежу, аварію, землетрус, війну. Але ми маємо розуміти, що є й другий акт, й іноді нам варто саме цей другий акт винести на першу шпальту. Якщо ви не будете думати про травму, то вам здасться, що війна - це історія генералів. Але якщо ви пам'ятатимете про травму, ви зрозумієте, що війна - це історія ветеранів, це історія мирних жителів, і їхня історія триває протягом багатьох років після завершення військових дій», - наголосив керівник Дартівского центру журналістики і травми.

Ще на початку лекції Брюс Шапіро розповів про своє українське коріння. Виявляється, американський журналіст та медіаексперт - американець українського походження, його дід емігрував до США з Волинської області. Пан Шапіро зізнався, що дуже вболіває за українську журналістику, яка сьогодні, на його думку, переживає надзвичайно важливі та позитивні зміни.

«Мій дід родом з України, він поїхав у Штати в 1913 році, але народився і виріс на Західній України у Волинській області. Тому я дещо заздрю вам, адже вам пощастило стати безпосередніми свідками та учасниками змін, які сьогодні переживає українська журналістика. Ви, молоде покоління, свідки й учасники великих подій в Україні», - підкреслив експерт.

Брюс Шапіро вважає, що журналістика в Україні прогресує. І це надзвичайно важливо, на його думку, адже саме сьогодні на плечах українських журналістів лежить відповідальність чесного та професійного висвітлення подій, які відбуваються в Криму і на Донбасі. І те, як вони спрацюють сьогодні, може стати сполучною ланкою між центром і тимчасово окупованими територіями завтра.

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіапроекту MyMedia

Фото - Вільна школа журналістики