Весь минулий тиждень (або й цілих два) в рекламних телероликах, зазвичай цікавих відбілювачами та пральними порошками, показували макабричне відео: спогади про Голодомор. Провідні канали готували людей до відзначення на державному рівні трагічної для українського народу дати.

Прискіпливий погляд на незагоєні та роз’ятрені рани не є характерним для телебачення. Зазвичай воно виступає в ролі цукерки екстезі, є елементом всесвіту розваг. Власне, його центром. Можливо, це звучить цинічно, але до телескорботи з приводу жахливих втрат, ба навіть спогадів геноциду, що ними були наповнені телевізійні години, спричинила позиція однієї людини. Президента України Віктора Ющенка.

Пан Президент навіть запропонував всім водіям у суботу в чітко визначений час зупинитися та прогудіти клаксоном: на знак скорботи за померлими. Властиво, що телебаченню він не пропонував нічого: свобода слова forever. Втім, воно не без клепки в голові, щоб зрозуміти державницьку політику: хай і частково, але наповнило свої ефіри відповідною продукцією. Звісна річ, Перший канал, державне телебачення, не може бути критерієм, але ж і приватний “1+1” кількома передачами нагадав про скорботні події.

Ото і все? Не знаю. Я суджу по телевізійній програмці. Протягом суботнього дня, 26-го листопада, мене перед телевізором не було. Я знаходився на науковій конференції в Будинку кіно. О четвертій годині ми – скільки нас там було, чоловік двадцять – встали і вшанували жертв Голодомору хвилиною мовчання. Певен: щось подібне відбулося на всіх офіційних заходах, які тривали того дня. Та справа не в цьому.

Суботнього вечорa, 26 листопада – у День скорботи по жертвам Голодомору - на Новому каналі показали фільм “Оселя зла 2: Апокаліпсис”. Картину, зняту за мотивами фільму, знятого за мотивами комп’ютeрної гри. В цьому кіно нема нічого цікавого, крім того факту, що в ньому задіяна “видатна українка” Міла Йовович. Зазвичай, про такі стрічки патякають в іронічних інтонаціях, щоб замаскувати своє захоплення від надзвичайно посередньої продукції. Так застиджено ховають очі, зізнаючись у любові до несмачного поп-корну чи лузання насіння.

Ще картина “Оселя зла 2” відома тим, що мала певні проблеми в отриманні прокатного свідоцтва: здається, навесні експертна комісія Міністерства культури дала їй такий рейтинг, що спершу фільм заледве міг демонструватися в кінотеатрах. Тепер він показується у суботу о дев’ятій-десятій годинах вечора по загальнонаціональному каналу на ймення Новий із сумовитим жовтим трикутничком в правому нижньому боці екрану. Це свідчить про те, що діти можуть дивитися кіно за згодою батьків, якщо я не помиляюся.

Я подивився “Оселю зла 2”. І, здається, знайшов причину, чому Експертна комісія Міністерства культури негативно поставилася до неї. Дія стрічки відбувається в ізольованому місті, мешканці якого заражені вірусом. Вони перетворюються на зомбі, які можуть харчуватися виключно людською плоттю. І режисер картини це прекрасно ілюструє: от священник годує свою зомбі-сестру мертвим тілом прямо у церкві, а от зомбі-школярки років десяти харчуються дівчиною прямо під партою, а ось головного бандита картини роздирають на шмаття голодні жителі-мертвяки…

Якщо хто не знає, то картина “Земля Мертвих” Джорджа Ромеро до прокату в Україні була заборонена саме за це – “підбурення суспільно-небезпечних злочинів канібалізму”. Кадри зомбі, які їдять людей у фільмі “Земля мертвих”, судячи з рішення комісії, були здатні жахливим чином травмувати нестабільну психіку українського народу, який пережив Голодомор.

Новий канал показав кадри зомбі, які їдять живих людей, прямо у день вшанування пам’яті жертв Голодомору. Навіть більше: після «високохудожньої» стрічки “Оселя зла 2” на Новому каналі було продемонстровано короткий телефільм власного виробництва “Оселя зла: В гостях у зомбі”, в якому, зокрема, пан Віктор Сидоренко, хірург і ведучий “Запитайте у лікаря”, спровокований журналістом, розмірковував на тему “Яка частина тіла людини смачніша”. “У жінок, напевно, сідниці, у чоловіків – біцепс, те, що ми називаємо вирізка”, - посміхався він. Можливо, для об’єктивності кулінарних оцінок, творцям документу слід було б зі своїм запитанням звернутися до тих, хто пережив голод-1933…

Я в захопленні від Міністерства культури і Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, які дозволяють показувати такі фільми, як “Оселя зла”, у вечірніх ефірах наших каналів. Я щасливий з того, що Секретаріат Президента України не втручається до програмування сітки передач, щоб створювати відповідний настрій до кожного пам’ятного дня. Я дуже тішуся тим, що в каналів вистачає сили продукувати власний продукт, затуляючи очі на смисли, які він народжує. Всі – в шоколаді. Це лише відчуття таке, що в лайні.

Справжній «день свободи» - всіх від всього - у нас був не у вівторок. У суботу.

Зі святом.

Сергій Васильєв-молодший, для «Детектор медіа»

Читайте також:

В Лондоне запрещена реклама фильма "Город грехов"

Студенти протестують проти заборони фільму "Земля Мертвих"

Минкульт запретил прокат "Страны мертвых"