Це цілком зрозуміло. Фігуранти розслідувань «Української правди» ображені, деякі втратили посади, деякі політичну легітимність.

Через колег, знайомих, друзів, просто співчуваючих та ботів емоціонують та намагаються переконати, що ми неправі.

Де межа втручання у приватне життя?

Ви опустилися до рівня жовтої преси та показуєте чужу білизну!

Навіщо знімати жінку із неповнолітніми дітьми, які є її онуками?

Що тут протизаконного, коли бабуся поїхала провідати свою родину?

Таких питань за цей тиждень від різних людей я отримала десятки. А сьогодні ці тези почали просувати анонімні ТГ та боти...Тому відповім на очевидні, здавалося би, речі.

1. Юлія Тимошенко в Дубаї.

Ні, це не про втручання в особисте життя. Це про відповідність публічним гаслам, декларованим принципам та політичне лицемірство. Не можна в Україні в національних ефірах розповідати про зубожіння, а потім в Дубаї засмагати на пляжі.

Роками Тимошенко вдавалося маніпулювати суспільною свідомістю за рахунок орендованих машин, будинків та майстерності публічних виступів. Mykhailo Tkach показав іншу, приховану від виборців частину історії одного із найбільш досвідчених українських політиків.

Я щаслива, що врешті це сталося. І я сподіваюся, що в наступному парламенті партії Тимошенко не буде. А розслідування УП відкриває вже горизонт роботи для НАЗК. Чи буде задекларована ця відпустка? Кому належить вілла, де відпочивала Тимошенко та багато інших питань.

Щодо онуків, які є на відео — саме тому іхні обличчя в сюжеті приховані. Ми нічого не порушили. Це відповідає принципам та правилам незалежної преси.

2. Олексій Симоненко та поїздка до родини на Новий рік

Нагадаю, що заступник (вже колишній) Офісу генерального прокурора Олексій Симоненко поїхав до родини на Новий рік на 10 днів. Для трансферу він використав автівку та водія бізнесмена Григорія Козловського, якого пов’язують з контрабандою.

Знаю, що оточення Симоненка вже після публікації намагалося оформити офіційний трансфер з готелю та навіть квітанціі. Симоненко відверто не розумів претензії до нього.

Але вже звільнений заступник Офісу генерального прокурора як юрист точно має знати про словосполучення «конфлікт інтересів» і що його дії підпадали саме під цю кваліфікацію. При чому неодноразово. Минулого року ми показали Симоненка на дні народженні заступника керівника ОП Олега Татарова, справу проти якого розслідувала прокуратура і особисто від підпису Симоненка залежала доля цього кримінального провадження.

І тут я теж залишу простір для роботи НАЗК, оскільки родина Симоненка проживає в Марбельі, місці із ледь не найдорожчою нерухомістю в ЄС. На питання наскільки ці витрати відповідають декларації Симоненко, відповідь мають дати саме наші антикорупційні органи. Частину своєї роботи журналісти виконали.

3. Павло Халімон та будинок на Печерську

Тут я би хотіла звернути увагу на очевидну проблему — реєстр декларацій від початку повномасштабноі війни закритий. І це створює абсолютне відчуття комфорту для народних обранців. Відчуття відсутності підзвітності.

Історія з маєтком саме про це. Про народного депутата, який вирішив, що всі дурні і можна оформити нову нерухомість на коханку. І ніхто цього не помітить. Тому єдиний шлях довести правопорушення — це зафіксувати Халімона на об’єкті. Що власне і зробила команда Михайла Ткача.

На запитання чи ми не наражаємо нардепа України на небезпеку, розповідаючи про місцезнаходження його родини під час війни відповім так: мені все одно як почувається нардеп Халімон, який вирішив, що це нормально купувати будинок під час війни та оформлювати його на члена своєї родини. Чесно.

І наостанок.

Я особисто сподіваюся, що всі ці історії призведуть до очищення. А також до страху — елементарного страху сісти в тюрму за корупцію і за те, що крадеш. І за те, що про це можуть написати журналісти.

Поки цього не станеться, Україна і всі ми, не зможемо говорити про остаточну перемогу в цій жахливій війні.

Зі свого боку ми зробимо все можливе, аби це очищення сталося. Підтримайте Михайла та редакцію УП.

Оригінал публікації за посиланням.

Колаж: «Українська правда»