9 лютого виповнюється півтора року з початку революції в Білорусі. До цієї дати офіс білоруської лідерки Світлани Тихановської приурочив Міжнародний день солідарності з репресованими медіа. Лише визнаних правозахисним центром «Весна» політичних ув’язнених в країні — 1035 (станом на 8 лютого). Але насправді  їх набагато більше. Це буває дискусійним питанням — кого та як визнавати політично ув’язненими.

З них 35 — журналісти та журналістки. Щоб привернути увагу до репресованих колег, Free Belarus Center та ініціатива «Листи в клітинку» закликають долучитись до акції публічних листів солідарності. Якщо ви медіа чи журанілст(ка), напишіть листа політв’язню та опублікуйте його на своєму сайті чи сторінці у соцмережах з хештегом #StandWithBelarus. Листа обов’язково відправлять адресату.

Щоб обрати адресата, зайдіть на сайт Politzek.me і оберіть людину, близьку вам за духом. Або людину, якій мало пишуть. Насправді листи для політв’язнів вкрай важливі як підтримка в умовах ізоляції та знак того, що про них не забули.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Politzek.me (@politzek.me)

Про що писати? Про що завгодно! Але ось кілька порад (і ще тут), як зробити це безпечно та щоб листа не завернули цензори: пам’ятайте, що ваші листи обов’язково читатиме хтось третій. Тому в них не варто описувати речі, які здадуться цензорам «неправильними» (наприклад, політику чи деталі кримінальної справи) та інформацію, яку можна використати проти вас чи проти тих, кому пишете. Безпека — понад усе!

Писати можна лише білоруською або російською, уникаючи абревіатур та скорочень — інакше не пропустять. Ставте дату. Допомогти у написанні листа може спеціальний бот у телеграмі.

Почніть зі знайомства, як у реальному житті. Розкажіть про себе, щоб адресат мав уявлення, з ким спілкується. Розкажіть якусь історію, яка з вами трапилась чи щось, що вас вразило останнім часом. Навіть якщо це мерзенна погода чи запара на роботі/навчанні. Про ваш вчорашній день, про книжку, яку ви читали, про новини.

Новин, коли ви за ґратами, ніколи не буває забагато! Ув’язнені та затримані перебувають в інформаційному вакуумі, без інтернету та телеграм-каналів, і їм також цікаво, кого у світі знову «закенселили» чи що там сталось між Spotify та рок-музикантами.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Politzek.me (@politzek.me)

Запитуйте щось, виражайте емоції, жартуйте. Намагайтесь залишити простір для відповіді, щоб вашому адресату було що сказати у зворотному листі, адже така функція теж доступна. Розкажіть, чому вас зачепила саме його чи її історія (але дуже акуратно, дивіться пункт «цензура»).

Я написав листа журналісту та медіаменеджеру Андрію Александрову. Його затримали понад рік тому. Разом із ним затримали його партнерку Ірину Злобіну, яка також залишається за ґратами. За версією білоруського МВС, вони «фінансували протестну діяльність». Провина Александрова полягає у тому, що він «оплатив 250 штрафів» інших затриманих. Також йому інкримінують ухилення від сплати податків та державну зраду.

Александров пише вірші білоруською, через що я й вирішив йому написати, оскільки теж пишу поезію. Хотів вставити в лист вірш Стуса з перекладом, але, на жаль, цензура не пропускає листи з віршами. Ось мій лист, вичитаний правозахисницею, на який можна орієнтуватись. 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Politzek.me (@politzek.me)

«Андрей, привет!

Можно, я буду на ты? Можем и на вы, если удобно! Но мне очень нравится универсальная форма обращения you в английском языке, при любом удобном случае пытаюсь привнести ее в те языки, которыми общаюсь: украинский и русский. Мне, кстати, дико непривычно, когда люди младше меня обращаются ко мне на “вы” — а мне меньше 30. Никак не могу привыкнуть к своему возрасту, а он еще и, как на зло, все время меняется. Меня зовут Даниил. Я из Украины. Но у меня много друзей, живущих в Беларуси.

Все мои знакомые беларусы и беларуски утверждают, что понимают украинский, хотя не изучали его. А я им искренне отвечал, что не понимаю, что это за сверхспособности лингвистические у них такие, так как я беларуский не понимаю от слова “совсем”) Хотя ладно, это уже неправда, так было несколько лет назад: немного послушав беларускую речь, начинаешь почти все понимать хотя бы на слух, додумывая смысл слов из контекста. Получается забавная игра, когда угадываешь неправильно, но создаешь новый смысл. Или когда находишь слова, которые есть и в беларуском, и в украинском.

Я бывал на театральных постановках на беларуском языке (“Тутэйшыя”, например) и смотрел фильмы на мове. Моя близкая человека, она беларуска, помогает мне в этом и переводит непонятные места. А какие у тебя отношения с языками?

Я читал твои стихи и сам тоже пишу. Очень нравятся. Особенно сильными кажутся строчки: “Бо краты — толькі хэштэг / як звычка / А гэты хэштэг зараз проста ў трэндах” и “Вочы спрабуюць забыцца, што будзе далей”. И много других, но эти прям очень сильно, а все перечислить — письмо получится слишком длинным) Я впервые услышал их на поэтических чтениях, посвящённых Беларуси, в одной очень далекой стране.

Мне вспомнился украинский поэт Василий Стус (1938 — 1985) — один из самых любимых мною поэтов, который массово известен всем в Украине, он есть в школьной программе. Но в то же время, как это часто бывает, он — один из наименее читаемых и понимаемых до конца. Он много лет провел в советских тюрьмах. Был диссидентом. И много писал про свой опыт пребывания в заточении. Это очень сильные стихи как метафизически, так и в плане языка — до сих пор не так много поэтов/ок, на мой вкус, смогли переплюнуть мощь его слов и изобретательность слога.

Как-то так. Было бы интересно пообщаться про стихи и поэзию лично. Например, как давно ты начал писать? Почему? И какие эмоции вызывает этот процесс?

Даниил,

08.02.2022»

А ось вірш Стуса, який би міг прочитати Александров, якби не цензура, яка не пропускає римовані рядочки. Він прочитає його тільки тоді, коли вийде на свободу:

Я так і не збагнув

і досі ще не знаю,

чи світ мене минає

чи я його минув.

Днедавнє завзялось

у снінні чарувати.

Та й знакомиті дати’

мені проставив хтось!

Світ повен сподівань,

мов став, що ні схлюпнеться.

І царство це — минеться

без клятв і без карань.