Відкриття даних, на моє переконання, — одна з важливих реформ, впроваджених після Революції Гідності. Хоч частину інформації відкрили наче для галочки, бо нею складно користуватись (хоча в будь-якому разі це справжній відчутний крок вперед), є приємні винятки. У цьому дописі я розповім саме про приємний виняток — портали платформи Є-data, які дозволяють робити цікаві та корисні журналістські розслідування.

Портал Є-data є найбільшою базою саме відкритих даних про публічні фінанси. Цього року йому виповнилось шість років. Відкриття всієї інформації про витрачання бюджетних коштів стало можливим завдяки співпраці громадського сектору, донорів та волі держави. Я дуже добре пам'ятаю цю дату, оскільки була в проєктній команді, яка запускала тоді Єдиний веб-портал використання публічних коштів. Телефон зі старту проєкту був гарячим, як і після того, оскільки дзвонили розпорядники бюджетних коштів з питаннями про можливість внесення інформації про виконання договорів; інколи телефонують і дотепер. Портал існує далі і дозволяє журналістам писати менше запитів, громадянам — отримувати дані та контролювати як центральну, так і місцеву владу, владі — ставати ефективнішою у своїх витратах та відповідальнішою у прийнятті фінансових рішень.

За час існування портал Є-data перетворився на платформу, яка об'єднує вже три портали: Єдиний веб-портал використання публічних коштів, Державний веб-портал бюджету для громадян, Портал реєстру проєктів МФО, а даними платформи скористалися  понад п’ятнадцять мільйонів разів. 

Додаткові портали також запускали на запит суспільства та у відповідь на потребу відкрити дані не лише про видатки, але й про доходи бюджету, і зробити саме «Бюджет для громадян», яким легко користуватись завдяки візуалізації даних та зрозумілому інтерфейсу.

Портал реєстру проєктів міжнародних фінансових організацій з'явився через те, що низка проєктів соціального та економічного розвитку фінансується за рахунок пільгового кредитування з боку міжнародних фінансових організацій. Отже, колись нам доведеться повертати ці гроші, а тому контроль ефективності впровадження цих проєктів важливий.

Портали відкритих даних Є-data стали важливим джерелом інформації як для національних, так і місцевих медіа. Журналістських матеріалів та розслідуваннь завдяки відкритим даним стало більше. Розпочалось формування культури журналістики даних, а у громадян — відчуття, що сплачені податки — це їхні гроші. Не гроші держави, а гроші платників податків. Неупередженість та доступність для всіх — це ще одна перевага: тут головне знати про можливості і де шукати.

Декілька прикладів журналістської роботи, які по-різному показують, як центральні й місцеві органи влади витрачають гроші платників податків.

Зарплата президента

Наприкінці 2020 року «Українська правда» опублікувала журналістське розслідування «Скільки заробляють депутати і чиновники. Зарплати Зеленського, Єрмака, Шмигаля та Разумкова». Авторки – Ольга Кириленко та Соня Лукашова. Журналістки в матеріалі розповіли про офіційні заробітки на різних рівнях держапарату та з чого вони складаються. 

Авторки розповідають, що на підготовку цього матеріалу у них пішли тижні кропіткої роботи. «Ще на початку жовтня ми надіслали перші запити до Верховної Ради та Офісу президента. Згодом їх довелось уточнити та написати кілька нових. За останній тиждень ми проаналізували понад 20 декларацій, кілька постанов уряду, парламенту, звіти Держстату, промоніторили сотні новин, у яких закарбувались зарплати Миколи Азарова та Сергія Льовочкіна з далекого 2011 року, зв’язались з десятком депутатів», — кажуть вони. 

Це не перший матеріал «Української правди» на цю тему. Наприкінці 2019 року, посилаючись на відповідь Державного управління справами на запит, видання повідомляло, що «Зарплата Зеленського стабільна, у Богдана і заступників дещо зросла».  На початку 2018 року — що «Зарплата Порошенка за рік становила 336 тисяч гривень». Теж за запитом, але інформаційної агенції «Інтерфакс».

Але вже на початку цього року на сайті «Української правди» з’явилась новина «Зеленський в січні отримав менше тисячі доларів зарплати». У тексті матеріалу йдеться: щоб підготувати цей матеріал, жоден журналіст не постраждав — нікому не довелось писати запити, обробляти відповіді чиновників на них та писати уточнення. У тексті є посилання на «дані єдиного веб-порталу використання публічних коштів spending.gov.ua». Що означає, що журналіст, який готував новину, зайшов на сайт Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, натиснув в правому верхньому куті кнопку меню «Пошук за транcакціями» у меню ліворуч набрав назву розпорядника – «Державне управління справами», у полі одержувача ввів прізвище, ім’я та по батькові чиновника, про чию винагороду йдеться в новині, та обрав часовий проміжок, за який потрібна інформація. 

Щоб перевірити офіційні доходи державних чиновників, як і працівника будь-якої бюджетної установи, не потрібно бути репортером чи писати журналістські запити. Достатньо знати назву розпорядника та одержувача і мати доступ до інтернету, щоб зайти на сайт Єдиного веб-порталу використання публічних коштів.

Закупівлі «Укравтодору»

На початку вересня 2021 року інтернет-видання «Наші гроші» повідомило: «Укравтодор пригальмував по виплатам підрядникам – лише 5,6 млрд, та й з них 1 млрд був авансом «Онуру». Посилаючись на дані державного порталу Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, видання вказало, що протягом серпня регіональні служби «Укравтодору» заплатили своїм підрядникам 5,66 мільярда гривень, що на два мільярди гривень менше від виплат у цьому ж місяці минулого року. Також серпневі видатки вдвічі менші від липневих.  Хоча сумарно за сім місяців виплати служб автодоріг становили вже 40,43 мільярдів гривень, що на 3,73 мільярди більше за аналогічний період 2020 року. 

«Локальний провал виплат укравтодорівським підрядникам був би ще більш очевидний, якби Onur не отримав рівно мільярд авансу на придбання будівельних матеріалів для мосту через Дніпро у Запоріжжі. Тобто це оплата не за виконані роботи», — йдеться в новині. Журналісти пишуть, що десять із майже півтисячі підрядників Укравтодору зібрали цього року понад 70% усіх виплат за ремонт доріг. 

У травні 2021 року редактор проєкту «Наші гроші» Юрій Ніколов на основі зібраних з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів провів розслідування конкурентного поля в сфері використання публічних коштів на будівництво та ремонт доріг — «Як дорожній картель поділив Україну». На що Станіслав Гвоздіков, заступник Директора ДП «ДерждорНДІ» з питань євроінтеграції, відреагував колонкою на сайті інформагенції «Інтерфакс-Україна» «Велике будівництво: факти про кілометри», де назвав розслідування маніпулятивним. Хто переконливіший — Гвоздіков чи Ніколов — судити вам. 

Великі дані про місцеві бюджети

Марія Квіцінська, Марія Очеретяна, Олексій Півторак і Костянтин Шокало підготували для «Дзеркала тижня» матеріал «Заможні та не дуже західняки». Журналісти за допомогою даних з Державного веб-порталу «Бюджет для громадян» проаналізували виконання бюджетів Чернівецької, Луцької, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської та Ужгородської територіальних громад у 2018–2020 роках і заплановані бюджети цих громад на 2021 рік. На думку авторів матеріалу, за популярною фразою «в бюджеті немає грошей» часто приховують некомпетентність і незацікавленість у розв’язанні проблем громади. «Аби ви могли захистити інтереси вашої громади, будинку або родини, пропонуємо розібратися, які кошти наповнюють місцевий бюджет, чому високі доходи при низьких видатках — це погано, та на що місцева влада витрачає ваші гроші», — йдеться у статті.

Журналісти звернули увагу, що в 2019 році з шести облцентрів Заходу лише у Луцькій територіальній громаді не збільшився бюджет порівняно з 2018-м. Однак карантин 2020 року вдарив по платниках податків, і дохідна частина бюджетів зменшилася в усіх шести облцентрах. «Більшість територіальних громад почали вибиратися з цієї бюджетної ями вже 2021 року. Принаймні місцеві депутати всіх громад, окрім Чернівецької, затвердили такі бюджетні плани на нинішній рік. Найшвидше планують відновити доходи в Івано-Франківській і Львівській ТГ. Депутати рад Луцької та Ужгородської територіальних громад хоч і запланували збільшення доходу, але прогнозують, що грошей буде менше, ніж у 2018–2019 роках. Чи вдасться ці плани реалізувати, буде зрозуміло лише після виконання бюджету, вже на початку 2022 року», — йдеться у статті.

Найкраще з плануванням, на думку авторів матеріалу, впоралася Ужгородська громада. Останніми роками видатки тут лише незначно перевищують доходи. Дещо гірше в Луцькій, Тернопільській і Чернівецькій громадах. Так, 2020 року в Луцьку видатки майже на 130 мільйонів гривень перевищували доходи. 

Автори дослідження наголошують: добробут наших громад залежить не лише від політиків, а й від активного залучення кожного українця до суспільного життя. Розуміння, що таке місцевий бюджет і як управляти грошима громади, допоможе в цьому, як і дані порталів платформи Є-data.

Ці декілька матеріалів, які стали можливими завдяки відкритим даним, вносять ясність та дають розуміння розподілу бюджетних грошей, розповідають про зарплати можновладців, пояснюють видатки територіальних громад, моніторять витрати на дороги тощо.

Відкритість та можливість таких розслідувань дає початок дискусії в суспільстві, що зрештою, свідчить про його здоровий розвиток та формування іншої (кращої) культури відповідальності.

Анастасія Розлуцька, координаторка проєкту «Є-Дата».