Навіть знаючи його ставлення до України.

Існують щонайменше три причини, з яких Навального варто підтримати. Виявити солідарність ad hoc, тобто для даного випадку.

Перша причина. Навального ув'язнено з політичних мотивів. Він — в'язень сумління.

Коли проти людини скоєно злочин, відступають на задній план її особисті якості та ваше ставлення до неї. Ця людина стала жертвою злочину, тим паче злочину державного, й проста людяність вимагає виявляти солідарність із нею.

Якщо ми ставимося до жертв політичних репресій залежно від нашого ставлення особисто до репресованих — це означає, що, в принципі, ми зовсім не проти політичних репресій, аби лише вони були проти “неправильних” людей. Не впізнаєте концепцію ворогів народу, ні?

Друга причина. Якщо уявити, що Навальний став би президентом Росії, то він неодмінно мусив би озиратися на Захід, на цивілізований світ. Надто багато сил витратив Захід на підтримку Навального, тим паче у критичний момент його життя, після отруєння. Навальний не мав би іншого виходу, окрім як берегти свою репутацію у цивілізованому світі.

Перед ним постало би завдання відродити й налагодити співробітництво Росії з Заходом, ущент зруйноване Путіним. Тим паче, дуже можливо, Росія критично залежала б від західного сприяння. Відстоювати путінську концепцію “хай будемо бідними, але протистоятимемо цілому світу” Навальний не мав би змоги, та й, судячи з усього, не хотів би. А Захід не поліпшить свого ставлення до Росії лише за красиві очі Навального, а вимагатиме повернути Крим і припинити війну на Донбасі.

Та й поки що немає ніяких даних, які підтверджували б, що Навальний був би готовий утілювати свої антиукраїнські переконання в будь-який спосіб, не гребуючи засобами.

Можливо, він, як і чимало російських опозиціонерів, переконаний, що тільки-но піде від влади Путін, як Україна сама радісно кинеться в російські обійми.

Третя причина. Хай би хто змінив Путіна у найвищій владі в Росії — а це однаково буде на краще для України. Хай навіть Жириновський.

Річ у тім, що будь-який авторитарний режим — це суто авторський твір. Недаремно в історії комуністичних країн завжди будь-яка зміна лідера означала різку зміну курсу. І після смерті Сталіна ніяк не міг тривати сталінізм, як і хрущовізм після відставки Хрущова.

Надто велику роль у функціонуванні державної машини відіграють особисті якості вождя, його психологія та його зв'язки. Особистість вождя підмінює собою всі державні інститути.

Для того, щоб новому вождеві збудувати свою струнку авторитарну систему й мережу відносин усередині неї, потрібен час, і чимало часу. В Путіна пішло на це дві каденії. Янукович хотів це зробити методом бульдозера — ну, й відомо, чим це закінчилося.

Тож якщо замість Путіна на чолі Росії встане будь-хто з будь-якими особистими характеристиками, Україна і світ отримають головне — час. І, поки державна машина в Росії буде хиткою, Україна та світ матимуть змогу істотно вплинути на цей процес.

Ми маємо ситуацію: будь-хто кращий, ніж Путін, сам факт зміни вождя в Росії буде дуже на користь Україні.