Знаєте, я думаю це правильно, що на голівудські фільми почали накладати квоти. Діти мають мати право побачити фею з не тільки білосніжною шкірою чи інших персонажів та героїв. Так, люди мають право побачити супергероя, якого грають не тільки білошкірі актори та акторки. Це правильно, це круто, це показує, що всі, абсолютно всі люди, незалежно від походження, раси, національності, сексуальної орієнтації тощо, можуть бути героями, можуть бути особливими. Кожна людина - особлива.

Але я проти такого підходу в історичних фільмах. Давайте, кидайте камінням.

Люди, які виросли на фільмах типу «Джентельмени удачі» чи «Кавказька полонянка» ніколи не зможуть зрозуміти, як в СРСР могли вбивати людей, калічити життя через політичні погляди, стріляти сотнями тисяч через національну позицію, «лікувати» у психлікарнях від опозиційних настроїв. Адже у фільмах все так чудово, всі такі рівні.

А потім ти стоїш, розповідаєш про те, скільки людей закопали на околицях Біломорканалу чи скільки людей Сталін пустив на м'ясо при обороні Києва чи форсуванні Дніпра, а на тебе дивляться як на божевільну, розповідають, що це мені мізки промили чи обзивають бандерівкою. Ти намагаєшся довести раціональні історичні факти і наштовхуєшся на стіну, глуху, бетонну. Ти пояснюєш людям, що там війна, Крим анексували і оце всьо. А на тебе дивляться як на божевільну, бо ж по телевізору все ок.

Додайте до цього те, що не всі читають історичні джерела, не всі читають книги і чи не єдиним джерелом інформації є кіно. Пам'ять не дуже надійна штука, те що людина вивчала у школі дуже швидко стирається і підміняється іншим досвідом.

Культура дуже сильно впливає на сприйняття дійсності, особливо в умовах, коли сучасне покоління сприймає контент візуально, а книги, я вже мовчу про джерела читають радше книжкові фанатики, яких і 10 людей не набереться у вашому під'їзді.

Ще в той період мого життя, коли я викладала, важко було донести до студентів, що Росія окупувала частину України, що там дійсно вбивають наших громадян. Бо батьки вдома увімкнули російський фільм, а там мир, дружба, жуйка і погані політики. Пояснити - не проблема, спробуйте змінити сприйняття дитини, в якої вже сформоване конкретне уявлення про якісь події на основі фільму.

Намагаючись змінити підхід до історичних фільмів або таких, в яких іде мова про якусь епоху чи події, люди самі того не розуміючи відбілюють історію.

А потім правнук однієї з жертв куклусклану буде говорити: «Ой, та що ви там розповідаєте про расизм і оце всьо. Я фільм бачив. Там король британський / французький король – темношкірий».

Історія така, якою вона була. Вона повинна такою залишатися, хочемо ми цього чи ні, приємно нам це чи ні. Не тільки академічна історія, а й масова. Це урок, який людство повинне пам'ятати, бачити перед очима, чому це було погано, формувати своє ставлення до конкретних подій.

А як інакше зберегти оцю автентичність і як потім доводити людям реальні факти, якщо поруч існує цілий всесвіт паралельної кіношної реальності?

Джерело: Facebook