Приводом до міркувань на тему творчості і моралі стало бажання розібратися з рівнем моралізаторства в сучасному експертному кіносередовищі. Результатом аналізу деяких коментарів незалежних експертів стало бажання довести хибність підходу до оцінювання проектів переважно з моральної точки зору. Мета цих роздумів - також спробувати винести проблему творчості і моралі в більш публічну площину. Спробувати залучити до дискусії журналістів та осіб від дій яких, так чи інакше, залежить розвиток вітчизняного кінематографу. На мою думку, зараз дуже важливо почати публічно обговорювати ті питання, які вже в найближчому майбутньому матимуть безпосередній вплив на якість культурної ідентичності країни. Почну з того, що для мене завжди було і є очевидним те, що будь які ідеологічні фільтри, або моральні обмеження творчості, в довгостроковій перспективі лише проявляють штучність цих обмежень та завдають шкоди інституціям які їх розповсюджують. Але чи це так очевидно для тих, хто бере на себе право моральної оцінки творів? Питання, швидше, риторичне.

Тема моралі і творчості зовсім не нова і своїм корінням уходить в давні античні часи. Вона займала певне місце в творах Платона який щиро стверджував, що виховна цінність твору повинна ставитись вище за його художню складову. Відомий філософ свого часу закликав заборонити «Іліаду» та «Одисею» саме з причин хибного і небезпечного поєднання в творах художньої і виховної складової. Платон звичайно визнавав геній Гомера, але вважав нищівним та шкідливим вплив його творів на читача і особливо на молодь. Як бачимо, навіть великим умам притаманно помилятись у своїх ствердженнях і мати слабкість до моралізаторства. З обвинувачуваної промови твору «Мадам Боварі» прокурором Ернестом Пінаром: «Чудовий твір з точки зору таланту автора, але ганебний з точки зору моралі». Флобер далеко не єдиний автор твори якого палко засуджувала громадська мораль. Але, незважаючи на тиск суспільної моралі, історія мистецтв дуже переконливо довела, що більшість справжніх творів мистецтва майже завжди суперечили своєчасній моралі. З точки зору моралі «Лоліта» - абсолютно аморальний твір. Але з точки зору моральності і тих тем, які були закладені Набоковим, це беззаперечний твір мистецтва. Тут важливо зазначити відмінність понять моралі та моральності. В той час як мораль - це здебільшого інституційне поняття яке декларує начебто норми сучасного соціуму, моральність, в першу чергу, має відношення до самого автора і його особистих духовних якостей. Іншими словами моральність відображає і визначає глибину творчого задуму автора, тобто його твору.

Яскравим прикладом хибного цензурування на цей раз вже місцевої творчості я б назвав сценарій Наталки Ворожбит «Погані дороги». У 2017 році, зі зрозумілих причин, частина експертів Держкіно відмовила авторам у фінансуванні проекту художнього фільму. На щастя двома роками пізніше цей проект підтримав Український культурний фонд, а вже в цьому році картина отримала престижну нагороду під час тижня критики на Венеціанському кінофестивалі. Така важлива перемога авторів картини стає дуже важливим прецедентом з точки зору свободи мистецтва і крихкості моралі. Ця ситуація також демонструє те, що цивілізований світ хоче бачити, в першу чергу, гострі і справжні проблеми сучасної України. Адже ціль справжнього кінотвору, поза його розважальної складової, не в тому щоб повчати глядача, а провокувати в нього процес мислення і аналізу. Прецедент «Поганих доріг» переконливо демонструє, що в короткостроковій перспективі цензура інколи і перемагає, але в довгостроковій – це завжди поразка.

Тема моралі і творчості хвилювала не лише грецьких філософів. Один з найвидатніших філософів ХХ сторіччя Микола Бердяєв вважав свій труд «Зміст творчості» одним з найважливіших у своєму житті. В розділах «Творчість і свобода» та «Творчість і мораль» він дуже детально зупиняється на цих важливих питаннях. Розділ «Творчість і свобода» починається зі слів: «Творчість невідривна від свободи». За його словами раціоналізувати творчість прагнуть ті, хто бажає раціоналізувати саму свободу. Але ж свободу неможливо ні раціоналізувати, ні детермінувати. Вона є абсолютною, її не можна ні з чогось виводити, ні до чогось зводити. «Це безосновна основа буття». Дехто з експертів, які оцінюють проекти, вочевидь не пов’язують свободу творчості і свободу в цілому. Мовляв, тема цього сюжету зараз більше нашкодить, ніж допоможе становленню держави. Такі формулювання лише спекулюють творчістю. Мистецтво не може повноцінно існувати і розвиватися за такими принципами. Питання творчості і свободи невід’ємні одне від одного. Тож, коли мораль опановує мистецтво, під загрозою опиняється саме найдорожче - свобода. Не меншу увагу Бердяєв приділяє і питанню моралі. Він глибоко засуджує міщанську мораль яка спонукає до терпіння і усереднення. Визначити її не складно. За його словами така мораль підозріло ставиться до гучних тем і незручних особистостей. «Нехай кожен скромно сидить на своєму місці і терпляче робить своє маленьке діло. Не варто занадто підійматися над злом і потворністю світу». Складно не погодитись з видатним філософом і не обуритись з таких фраз експертів як: «соціально шкідливий сюжет», «не на часі», «викликає в суспільстві гостро негативну реакцію». Бажання експертів зачистити кінопростір від шкідливих тем, перетворює їх швидше на могильщиків власного ж мистецтва. Втім, воно і не дивно. Усереднена мораль підозріло сприймає психологічну різноманітність героїв, не вітає неоднозначних вчинків і думок. Вочевидь їй набагато зручніше мати справи зі світом де все чорно-біле і без зайвих напіввідтінків. Де ворог чітко зрозумілий, а герой - беззаперечний. Мені здається, що такий принцип нівелює саму суть творчості. Однозначність і спрощення світоустрою неодмінно призводять до іншої небезпеки - спрощення думки і подальшої примітивізації особистості. Подібний підхід, за всіма ознаками, вже більше нагадує пропаганду, аніж мистецтво. Хоча між цими двома поняттями завжди був тісний зв’язок, принципово вони дуже відрізняються. В обох випадках розповідаються історії, які намагаються увійти в світ людини, вплинути на його світосприйняття і ідентичність. Втім мистецтво намагається допомогти людині зрозуміти своє місце в світі, наблизити її до реальності, а пропаганда свідомо віддаляє її від правди і деформує реальність. Проблема усередненої моралі полягає ще й в тому, що вона, інколи навіть дуже агресивно, відкидає все, що їй незрозуміло. Прекрасномислення стає нормою і творчим критерієм. Але ж не слід забувати, що саме це прекрасномислення, як зауважив відомий французький письменник Фредерік Бегбедер, дуже скоро призводить до самої жорсткої форми нетолерантності. А це вже дійсно небезпечні речі, тому що вони можуть виправдовувати розповсюдження ненависті в суспільстві, яке починає швидко втрачати людськи орієнтири і деградувати. Мислення перестає сприйматися як чеснота звільняючи місце для всього посереднього.

То в чому ж рішення проблеми творчості і моралі? Підказка, на мою думку, у вислові Оскара Уайльда: «Немає книжок моральних чи неморальних. Є книжки добре написані чи погано написані. Ото й усе». Отже, при будь якому оцінюванні кінопроектів на першому і останньому місті мають бути саме художні критерії твору: його художнє значення, гострота проблематики, якість сценарію тощо. Тоді й не буде потреби експертам викручуватись і писати, що твір буде негативно сприйматись світовою спільнотою. Це абсолютно нікому не відомо! Одразу згадуються твори відомого фотографа Бориса Михайлова. Все те, що за радянських часів в його роботах вважалося за прояви ворожої аморальності і несмаку, пізніше зробило його самим визнаним українським митцем у світі. Відомий скульптор Огюст Роден, відбиваючись від звинувачень у несмаку, зазначав: «В мистецтві прекрасно все те, що має характер». От саме цей характер і мають шукати а потім не боятися втілювати в своїх творах ті митці, які насправді прагнуть достукатись до глядача. Робити своїх героїв складними і неоднозначними. Адже саме складність і неоднозначність буття притаманні видатним творам і кінокартинам. Ну і головне – пам’ятати що митець завжди правий!