Не можу пригадати прецедентів, коли би президент демократичної країни влаштував щось подібне. Зрадницьки згадується нещодавнє путінське «не референдум, а опитування» з обнулення російської конституції, але ні — в нас до такого далеко не дійшло: опитування буде усним і за формою нагадуватиме соціологічне.

Отут і виникають запитання до арифметики опитування — до підрахунків результатів. По-перше, хто контролюватиме й перевірятиме результати цієї самодіяльної соціології? Чи є гарантія, що занадто старанні опитувальники не малюватимуть цифри з повітря, які захочуть? Ба більше — що занадто вислужливі штаби не наказуватимуть малювати захмарні відсотки? Немає гарантії — ніякої.

А як виборці відповідатимуть на питання опитування? Ті, хто не в захваті від президентської ідеї, просто не підходитимуть до опитувальників. Проходитимуть повз них. У будь-якому соціологічному опитуванні завжди є опції «не можуть відповісти» та «відмовилися відповідати». І що більше таких респондентів, то менш категоричними й більш відносними стають висновки з опитування.

Так от, як буде враховано тих виборців, які не стануть відповідати? А, судячи з усього, їх буде дуже чимало. Чи хтось ретельно підраховуватиме виборців, які не підійшли до опитувальників, звіряти кількість відповідей із кількістю голосів, поданих на виборах? Про це ніхто нічого не казав.

То чи не вийдуть у результаті класичні радянські 99, 98% «за», на які потім і посилатиметься президент — мовляв, увесь народ пліч-о-пліч, у єдиному пориві? Які взагалі результати можна отримати, якщо завідомо відповідатимуть лише ті, хто «за»? Яка користь від такого опитування: «за» 100% тих, хто «за»? Поясніть хтось раціональність такого опитування — в чому вона.

І насамкінець хотілося б уточнити, скільки людей знають, що таке канабіс — що це не щось на кшталт еленіуму? І чи змінилася б кількість тих, хто «за», якби в тексті запитання була марихуана, а не канабіс?